Фрідліб Рунге

Фрідліб Рунге
нім. Friedlieb Ferdinand Runge
Народився	8 лютого 1795(1795-02-08) Більвердер біля Гамбурга
Помер	1867(1867) Оранієнбург
Поховання	Friedhof Oranienburgd
Країна	Королівство Пруссія
Національність	німець
Діяльність	хімік, викладач університету
Alma mater	Єнський університет, Берлінський університет
Галузь	хімік
Заклад	Вроцлавський університет
Науковий керівник	Йоганн Вольфганг Деберайнер
Відомий завдяки:	відкриттю хініну та кофеїну
Фрідліб Рунге у Вікісховищі

Фрідліб Фердінант Рунге (нім. Friedlieb Ferdinand Runge, 8 лютого 1795(17950208), Більвердер біля Гамбурга — 25 березня 1867, Оранієнбург) — німецький хімік-органік та аналітик.

Фрідліб був третьою дитиною у родині пастора Йогана Герхарта Рунге. Він з дитинства проявляв зацікавлення до різних хімічних експериментів.

Вивчав медицину у Берлінському та Геттінгенському університетах, медицину та хімію у Єнському університеті (доктор медицини, 1819, Берлін; доктор філософії, 1822, Берлін). Після трьохрічного турне по Європі, він викладав хімію у Бреславському університеті (зараз Вроцлав) до 1831. З 1831 до 1852 він працював технічним директором хімічного заводу в Оранієнбурзі, але був звільнений та помер через п'ятнадцять років у бідності.

Пам'ятник в Онієнбурзі

Його хімічні роботи включають хімію пурину, відкриття кофеїну, і дослідження великої кількості речовин отриманих із смоли.

Найважливіші наукові роботи присвячені вивченню органічних сполук, у тому числі алкалоїдів та барвників. У 1819 році він описав токсичні властивості атропіну та його здатність розширювати зіницю.

Автор трьохтомної монографії «Хімія барвників» (1834—1850), підручника «Основи хімії» (1846—1847).

Джерела

• Weinberg BA, Bealer BK. The world of caffeine. New York & London: Routledge, 2001. ISBN 0-415-92722-6.
• G. Kränzlein (1935). Zum 100 jährigen Gedächtnis der Arbeiten von F. F. Runge. Angewandte Chemie. 48 (1): 1—3. doi:10.1002/ange.19350480103.
• H. H. Bussemas, G. Harsch and L. S. Ettre (1994). Friedlieb Ferdinand Runge (1794–1867): “Self-grown pictures” as precursors of paper chromatography. Chromatographia. 38 (3-4): 243—254. doi:10.1007/BF02290345.