Фурдик Дмитро Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Миколайович Фурдик
 Сержант
Загальна інформація
Народження 11 січня 1979(1979-01-11)
Павлівське
Смерть 17 січня 2015(2015-01-17) (36 років)
Донецьк
Alma Mater Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Дмитро́ Микола́йович Фу́рдик (11 січня 1979 — 17 січня 2015) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів»[1].

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

1981 року родина переїздить до Вільнянська, де Дмитро закінчив ЗОШ № 2. 2002 року закінчив з відзнакою Дніпропетровський інститут фізичної культури та спорту. Виступав в клубі «Дніпропетровські Ракети» (американський футбол). Останні 20 років мешкав в Дніпропетровську. Займався ресторанним бізнесом, був арт-директором одного із міських закладів, організовував масові заходи.

В часі війни — доброволець, навідник, командир відділення, 6-та рота, 93-тя окрема механізована бригада.

17 січня 2015-го загинув у бою з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт — під час штурму «Монастиря» біля донецького аеропорт у Дмитра поцілив снайпер, коли він витягав пораненого вояка під обстрілом. Тоді ж загинув Тамаз Сухіашвілі — він зі своєю 6-ю ротою вийшов на підмогу оточеним бійцям в Донецькому аеропорту. Прорватися не вдалося, техніка відступила, але бійці Тамаза продовжували бій протягом п'яти годин, завдяки чому з нового терміналу аеропорту, де трималися українські бійці, були вивезені поранені. Грузинський лейтенант підірвався на міні, перекривши її своїм тілом, чим врятував життя товаришів. В тому бою крім Тамаза загинули ще два українських вояки — старший сержант Віталій Нагорняк та сержант В'ячеслав Лисенко. Понад 20 бійців отримали поранення, серед яких ще троє грузинів.

Без Дмитра лишилися мама, брат, дружина.

Похований в Вільнянську.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]