Лисенко В'ячеслав Олексійович
Лисенко В'ячеслав Олексійович | |
---|---|
![]() | |
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження |
26 жовтня 1976 Сміла |
Смерть |
17 січня 2015 (38 років) Донецьк |
Поховання | Гребінківський район |
Псевдо | Колюня |
Військова служба | |
Роки служби | 1995—1996, 2014—2015 |
Приналежність |
![]() |
Вид ЗС |
![]() |
Рід військ |
![]() |
Формування | |
Війни / битви | |
Командування | |
заступник командира взводу | |
Нагороди та відзнаки | |
В'ячесла́в Олексі́йович Лисенко — молодший сержант Збройних сил України. Учасник боїв за Іловайськ та боїв за Донецький аеропорт. Псевдо «Колюня».[1] Один із «кіборгів».
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Кременчуцьке ПТУ № 16, автослюсар-водій. В 1995—1996 роках проходив строкову службу в ЗСУ, Івано-Франківськ.
Проживав у селі Саївка (Гребінківський район), по тому працював охоронником у Києві.
У червні 2014-го мобілізований, 93-тя окрема механізована бригада.
Брав участь у боях за Іловайськ у серпні 2014 року. На той час — заступник командира взводу. Вивів свій взвод з оточення.[1]
У Донецькому аеропорту був коригувальником вогню на диспетчерській вежі, ніс службу в терміналах, прикривав «дорогу життя».
17 січня 2015-го разом з кількома вояками дістав наказ — зайняти позицію у приміщенні пожежної частини. При обстрілі проросійських сил Лисенко та побратим корегували вогонь з приміщення, наблизився ворожий танк. Вояки дали запит на вогневе підкріплення, його не було. Танк майже впритул розстріляв приміщення. Від поранень обоє загинули. У паузі між обстрілами вдалося винести їхні тіла з поля бою. У бою загинув солдат Дмитро Фурдик — поцілив снайпер, коли він витягав пораненого вояка під обстрілом.
Похований у селі Березівка, Гребінківський район.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
- Нагороджений «Іловайським Хрестом» (посмертно).
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 січня[3][4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Андрій Міхейченко, Ігор Гофман тричі повертався в пекло на летовище [Архівовано 5 квітня 2018 у Wayback Machine.] (дзеркало [Архівовано 23 січня 2019 у Wayback Machine.]) // Народна армія — № 49, ст. 14, — 16 грудня 2016
- ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 17 січня на YouTube
Джерела[ред. | ред. код]
- Лисенко В'ячеслав Олексійович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- В'ячеслав Лисенко
- Лисенко В'ячеслав [Архівовано 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Ігор Гофман, Пост(рос.) // Facebook, 19 січня 2019
- Ігор Гофман, Друга війна «Бабая» із «рашистами» [Архівовано 5 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Народна армія — № 50, ст. 5, — 22 грудня 2016
- Молодші сержанти (Україна)
- Народились 26 жовтня
- Народились 1976
- Померли 17 січня
- Померли 2015
- Поховані в Гребінківському районі
- Військовики 93-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені знаком «За оборону Донецького аеропорту»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Сміли
- Померли в Донецьку