Фідель Рамос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рамос.
Фідель Рамос
тагал. Fidel Valdez Ramos
Народився 18 березня 1928(1928-03-18)[1][2][…]
Лінґайєн, Ілокос, Філіппіни
Помер 31 липня 2022(2022-07-31)[4] (94 роки)
Макаті
·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)[5]
Країна  Філіппіни
Діяльність політик, військовослужбовець
Alma mater Військова академія США, Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн, Ateneo de Manila Universityd, Університет Філіппін, Centro Escolar Universityd і National Defense College of the Philippinesd
Знання мов тагальська, англійська і Панґасінанська
Учасник Корейська війна і війна у В'єтнамі
Посада Chairman of the Joint Chiefsd, Президент Філіппін[d], міністр національної оборони Філіппінd і Chairman of the Joint Chiefsd
Військове звання генерал
Партія Лакасd
Конфесія методизм
Батько Narciso Ramosd
Брати, сестри Leticia Ramos-Shahanid
У шлюбі з Amelita Ramosd
Діти (5) Cristina Ramos-Jalascod
Автограф
Нагороди
IMDb ID 2663687
Сайт rpdev.org

Фідель Вальдес Рамос (тагал. Fidel Valdez Ramos; 18 березня 1928 — 31 липня 2022[6]) — філіппінський військовик та політик, 12-й президент Філіппін у 1992—1998 роках.

Походження та освіта[ред. | ред. код]

Походив із середовища політичної еліти — його батько був членом парламенту і міністром закордонних справ Філіппін. Освіту здобув в США, у військовій академії Вест-Пойнт, що випустила багатьох офіцерів для країн, що розвиваються, які згодом стали учасниками правих військових переворотів. Також навчався в Університеті Іллінойсу.

Військова кар'єра і роль в революції[ред. | ред. код]

Учасник Корейської війни і війни у В'єтнамі. У правління президента Фердинанда Маркоса як начальник поліцейських сил стежив за дотриманням режиму надзвичайного стану. У 1986 році, після дострокових президентських виборів, результати яких були спірними (обидва кандидати заявляли про свою перемогу і фальсифікаціях з боку опонентів), в країні спалахнули протести проти диктатури Маркоса, ініційовані основною противницею Маркоса — Корасон Акіно, вдовою убитого лідера опозиції, ці протести переросли у заворушення. Католицька церква, міністр оборони Хуан Енріле і Фідель Рамос підтримали опозицію. Рамос і Енріле допомогли Корасон Акіно здійснити військовий переворот. Після перевороту і втечі Маркоса з країни Рамос отримав нову посаду начальника генерального штабу. На цій посаді здійснив чистку армії від прихильників поваленого президента. У 1988 році Рамос був призначений міністром національної оборони. Після закінчення президентських повноважень Корасон Акіни в 1992 році, вона запропонувала його кандидатуру як свого наступника.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Зарекомендував себе політиком правого крила, відразу після перевороту 1986 року за його рекомендацією Акіно вивела з уряду міністрів лівої орієнтації. Виступав проти переговорів з лідерами партизан-комуністів. Прийшовши до влади, продовжував політику ринкових реформ, приватизації та залучення іноземних інвестицій, на противагу соціалістичним реформам часів «демократичної революції» Фердинанда Маркоса.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  4. ↑ https://www.manilatimes.net/2022/07/31/news/former-president-fidel-v-ramos-succumbs-to-covid-19/1852907
  5. ↑ Former president Fidel V. Ramos succumbs to Covid-19
  6. ↑ Умер бывший президент Филиппин, БЕЛТА, 31.07.2022

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фідель_Рамос&oldid=36778268