Фідель Рамос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фідель Рамос
Ramos Pentagon.jpg
Ім'я при народженні англ. Fidel Valdez Ramos
Народився 18 березня 1928(1928-03-18)[1][2][…] (93 роки)
Лінґайєн, Ілокос, Лусон[d], Філіппіни
Країна Flag of the Philippines.svg Філіппіни
Місце проживання
Діяльність політик, військовослужбовець
Alma mater Військова академія США, Іллінойський університет в Урбана-Шампейн, Ateneo de Manila Universityd, University of the Philippinesd і Centro Escolar Universityd
Учасник Корейська війна
Посада член організаціїd, начальник штабу, Президент Філіппін[d] і міністр національної оборони Філіппінd
Військове звання генерал
Партія Лакасd
Конфесія Методизм
Батько Narciso Ramosd
Брати, сестри Leticia Ramos-Shahanid
У шлюбі з Amelita Ramosd
Автограф Fidel V. Ramos Signature.svg
Нагороди
IMDb nm2663687
Сайт rpdev.org
Generic Coat of Arms of the President of the Phillipines (Order of Charles III).svg

Фідель Вальдес Рамос (тагал. Fidel Valdez Ramos; нар.18 березня 1928) — 12-й президент Філіппін з 1992 по 1998 рік.

Походження та освіта[ред. | ред. код]

Походив із середовища політичної еліти — його батько був членом парламенту і [[Список міністрів закордонних справ Філіппін|міністром закордонних справ Філіппін. Освіту здобув в США, у військовій академії Вест-Пойнт, що випустила багатьох офіцерів для країн, що розвиваються, які згодом стали учасниками правих військових переворотів. Також навчався в Університеті Іллінойсу.

Військова кар'єра і роль в революції[ред. | ред. код]

Учасник Корейської війни і війни у В'єтнамі. У правління президента Фердинанда Маркоса як начальник поліцейських сил стежив за дотриманням режиму надзвичайного стану. У 1986 році, після дострокових президентських виборів, результати яких були спірними (обидва кандидати заявляли про свою перемогу і фальсифікаціях з боку опонентів), в країні спалахнули протести проти диктатури Маркоса, ініційовані основною противницею Маркоса — Корасон Акіно, вдовою убитого лідера опозиції, ці протести переросли у заворушення. Католицька церква, міністр оборони Хуан Енріле і Фідель Рамос підтримали опозицію. Рамос і Енріле допомогли Корасон Акіно здійснити військовий переворот. Після перевороту і втечі Маркоса з країни Рамос отримав нову посаду начальника генерального штабу. На цій посаді здійснив чистку армії від прихильників поваленого президента. У 1988 році Рамос був призначений міністром національної оборони. Після закінчення президентських повноважень Корасон Акіни в 1992 році, вона запропонувала його кандидатуру як свого наступника.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Зарекомендував себе політиком правого крила, відразу після перевороту 1986 року за його рекомендацією Акіно вивела з уряду міністрів лівої орієнтації. Виступав проти переговорів з лідерами партизан-комуністів. Прийшовши до влади, продовжував політику ринкових реформ, приватизації та залучення іноземних інвестицій, на противагу соціалістичним реформам часів «демократичної революції» Фердинанда Маркоса.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]