Фінафлоксацин
| |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| 8-Cyano-1-cyclopropyl-6-fluoro-7-[(4aS,7aS)-hexahydropyrrolo[3,4-b][1,4]oxazin-6(2H)-yl]-4-oxo-1,4-dihydro-3-quinolinecarboxylic acid | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | ? |
| PubChem | |
| Хімічні дані | |
| Формула | C20H19FN4O4 |
| Мол. маса | 398,394 г/моль |
| SMILES | & |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | ? |
| Метаболізм | печінковий |
| Період напіврозпаду | 10 год. |
| Виділення | нирковий |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності |
? |
| Лег. статус | |
| Шляхи введення | перорально, в/в, місцево |
Фінафлоксацин (англ. Finafloxacin) — синтетичний антибіотик з групи фторхінолонів, що застосовується перорально, парентерально та місцево (у вигляді вушних крапель). Фінафлоксацин розроблений у лабораторії сінгапурської компанії «MerLion Pharmaceuticals»[1], та схвалений FDA у грудні 2014 року.[2]
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Фінафлоксацин — протимікробний засіб з групи фторхінолонів. Діє бактерицидно, порушуючи синтез ДНК в бактеріальних клітинах, блокуючи 2 життєво важливих ферменти бактерій — ДНК-гіразу та топоізомеразу.[3] Препарат має широкий спектр антибактеріальної дії. До делафлоксацину чутливі такі мікроорганізми: стафілококи, зокрема Staphylococcus aureus, Pseudomonas aeruginosa, Escherichia coli, які нечутливі до дії інших фторхінолонів. Фінафлоксацин має високу ефективність у кислому середовищі, на відміну від більшості фторхінолонів, зокрема ципрофлоксацину і левофлоксацину, тому більш ефективний при інфекціях сечових шляхів.[4] Препарат також ефективний при отиті, та проти інфекцій, спричинених Helicobacter pylori.[1]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Показання до застосування[ред. | ред. код]
Фінафлоксацин офіційно схвалений для лікування зовнішнього отиту у вигляді вушних крапель.[5]
Побічна дія[ред. | ред. код]
При застосуванні фінафлоксацину найчастішими побічними реакціями є нудота, діарея, підвищена втомлюваність, головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Нові антибіотики хінолонового ряду: перспективи застосування в клінічній практиці
- ↑ Xtoro Approval History. drugs.com. Процитовано 15 серпня 2017. (англ.)
- ↑ McKeage K (квітня 2015). Finafloxacin: first global approval. Drugs. 75 (6): 687—93. doi:10.1007/s40265-015-0384-z. PMID 25808831. (англ.)
- ↑ Bader M.S., Loeb M., Leto D., Brooks A.A. (2021) Лікування інфекцій сечовивідних шляхів в епоху антимікробної резистентності та нові антимікробні засоби С.26-28
- ↑ Finafloxacin (Otic) (англ.)