Фіоритура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Приклад складної орнаментації у формі фіоритури в творі Шопена (Аудіо Ноктюрн у ре-бемоль мажорфайл)

Фіоритура (італ. Fioritura, що означає «цвісти» або «квітучий»; множинна fioriture) — це вишукане прикрашення мелодійних ліній, позначених композитором, або імпровізованих під час виступу. Зазвичай, фіоритурою позначають тривалі складні прикраси на відміну від стандартизованих орнаментальних фігур, таких як трелі, морденти або аппоггіатури. ЇЇ використання зафіксовано ще в XIII столітті.[1] Альтернативний термін колоратура менш точний. Фіоритура тісно пов'язана з практикою дімінуції або поділу (зменшення) XVI століття.[2]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Da Costa, Neal Peres. 2002. "Fioritura". The Oxford Companion to Music, edited by Alison Latham. Oxford and New York: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-866212-9.
  • Jander, Owen. 2001. "Fioritura". The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan Publishers.
  • Randel, Don Michael. 2003. "Fioritura". The Harvard Dictionary of Music, fourth edition. Harvard University Press Reference Library 16. Cambridge: Harvard University Press. ISBN 978-0-674-01163-2.
  • Steane, J. B. 1992. "Fioritura". The New Grove Dictionary of Opera. 2 vols. London: Macmillan Publishers.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Da Costa, Neal Peres (2002). The Oxford companion to music. Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-866212-2. OCLC 59376677. Архів оригіналу за 10 січня 2010. Процитовано 1 травня 2020. 
  2. Randel, Don Michael (2003). The Harvard dictionary of music (вид. 4th ed). Cambridge, Mass.: Belknap Press of Harvard University Press. ISBN 0-674-01163-5. OCLC 52623743.