Гори Хаккода (яп.八甲田山, Хакко:да-сан) — гірський хребет в Японії, розташований на південь від міста Аоморі у північній частині острова Хонсю. У хребет входить близько двох десятків стратовулканів і вулканічних куполів[1], сформованих переважно андезитами, дацитами і базальтами[2][3]. В історичні часи не відбувалося виверження вулканів, хоча зафіксована невелика фреатична активність (викид пари, води, каменів і попелу). Вулкани складають дві групи, північну і південну. Обидві сформувалися в плейстоцені, але південна група за оцінками геологів старіша[4]. Найвищою точкою хребта є вулкан О-даке заввишки 1585 м. До рівня 1300 метрів[5] гори Хаккода покриті лісом упереміш з вересовими пустками, далі починається альпійський пояс. Є високогірні ставки і болота. Взимку в горах випадає багато снігу[6], що приваблює лижників[7][8]. Біля підніжжя гір Хаккода розташовано декілька онсенів (гарячих джерел)[6]. Разом з озером Товада і долиною річки Оірасе гори Хаккода утворюють національний парк Товада-Хатімантай.
Пам'ятник капралу Ґото в горах Хаккода. Після катастрофи на навчаннях йому довелося ампутувати обмороженні пальці на руках та обидві ноги[9]
У січні 1902 року в гори Хаккода на навчання вирушило 210 солдатів 5-го піхотного полку 8-ї дивізії імператорської армії. Японці планували війну з Російською імперією і хотіли набратися досвіду для армійських операцій в холодному і сніжному кліматі, з яким вони очікували зіткнутися в Сибіру і Маньчжурії. Навчання закінчилися катастрофою, оскільки непідготовлені солдати, в яких не було лиж, потрапили в снігову бурю і заблукали. Вибратися з глибокого снігу вони не зуміли, і за кілька днів 199 осіб замерзло на смерть[10]. Пошукові групи, що вирушили прочісувати район, урешті-решт натрапили на капрала Фусаносуке Ґото (яп.後藤房之助), а потім і на решту тих, хто вижив. Після їхнього порятунку протягом 10 тижнів проводився пошук тіл і покинутого обладнання[11]. Капралові Ґото, першому з виявлених рятувальниками уцілілих солдатів, у 1906 році був вставлений пам'ятник[9]. У 1971 році письменник Дзіро Нітта описав загибель японського полку в напівдокументальній книзі «Смертельні поневіряння в горах Хаккода» (яп.八甲田山死の彷徨, Хакко:да-сан сі но хо:ко:)[12], за якою через шість років був знятий фільм «Гори Хаккода» (яп.八甲田山)[13].
У 1997 році в горах на навчаннях загинуло ще троє солдатів, які надихалися вулканічними випарами[4].
↑Alexander E. Gates, David Ritchie. The Encyclopedia of Earthquakes and Volcanoes. — Infobase Publishing, 2009. — С. 103. — 346 с. — BookSources/9780816072705 ISBN 9780816072705.
↑ абHakkoda Group. Global Volcanism Program. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
↑Paul Hunt. Hiking in Japan: An Adventurer's Guide to the Mountain Trails. — Kodansha International, 1988. — С. 172–175. — BookSources/0870118935 ISBN 0-87011-893-5.
↑ абJan Dodd, Simon Richmond. The Rough Guide to Japan. — Rough Guides, 2001. — С. 289-290. — ISBN 9781858286990.
