Хаккода

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хаккода
Kita-Hakkoda Volcano Group 2009-09-01.jpg

40°39′22″ пн. ш. 140°52′51″ сх. д. / 40.65611111113877740° пн. ш. 140.8808333333577707° сх. д. / 40.65611111113877740; 140.8808333333577707Координати: 40°39′22″ пн. ш. 140°52′51″ сх. д. / 40.65611111113877740° пн. ш. 140.8808333333577707° сх. д. / 40.65611111113877740; 140.8808333333577707
Країна Flag of Japan.svg Японія
Регіон Префектура Аоморі
Система 100 Famous Japanese Mountainsd
Тип гірський хребет і volcanic groupd
Висота 1584 м
Ідентифікатори і посилання
Global Volcanism Program 283280
GeoNames 2130190
Хаккода. Карта розташування: Японія
Хаккода
Хаккода
Хаккода (Японія)
CMNS: Хаккода у Вікісховищі

Гори Хаккода (яп. 八甲田山 Хакко:да-сан) — гірський хребет в Японії, розташований на південь від міста Аоморі у північній частині острова Хонсю. У хребет входить близько двох десятків стратовулканів і вулканічних куполів[1], сформованих переважно андезитами, дацитами і базальтами[2][3]. В історичні часи не відбувалося виверження вулканів, хоча зафіксована невелика фреатична активність (викид пари, води, каменів і попелу). Вулкани складають дві групи, північну і південну. Обидві сформувалися в плейстоцені, але південна група за оцінками геологів старіша[4]. Найвищою точкою хребта є вулкан О-даке висотою 1585 м. До рівня 1300 метрів[5] гори Хаккода покриті лісом упереміш з вересовими пустками, далі починається альпійський пояс. Є високогірні ставки і болота. Взимку в горах випадає багато снігу[6], що приваблює лижників[7][8]. Біля підніжжя гір Хаккода розташовано декілька онсенів (гарячих джерел)[6]. Разом з озером Товада і долиною річки Оірасе гори Хаккода утворюють національний парк Товада-Хатімантай.

Список вершин[ред. | ред. код]

Північна група
Назва Висота
О-даке
大岳
1585 м
Такада-О-даке
高田大岳
1552 м
Ідо-даке
井戸岳
1 537 м
Акакура-даке
赤倉岳
1521 м
Ко-даке
小岳
1478 м
Іо-даке
硫黄岳
1360 м
Тамояті-даке
田茂萢岳
1 324 м
Мае-даке
前嶽
1251,7 м
Хіна-даке
雛岳
1240,3 м
Ісікура-даке
石倉岳
1202 м
Південна група
Назва Висота
Кусі-ґа-Міне
櫛ヶ峯
1516,5 м
Норікура-даке
乗鞍岳
1450 м
Кома-ґа-Міне
駒ヶ峯
1416 м
Сарукура-даке
猿倉岳
1353,6 м
Еко-даке
横岳
1339,4 м
Намбу-Акакура-даке
南部赤倉岳
1290 м
Мінамідзава-даке
南沢岳
1198,8 м
Сакасаґава-даке
逆川岳
1183 м

Події[ред. | ред. код]

Пам'ятник капралу Ґото в горах Хаккода. Після катастрофи на навчаннях йому довелося ампутувати обмороженні пальці на руках та обидві ноги[9]

У січні 1902 року в гори Хаккода на навчання вирушило 210 солдатів 5-го піхотного полку 8-ї дивізії імператорської армії. Японці планували війну з Російською імперією і хотіли набратися досвіду для армійських операцій в холодному і сніжному кліматі, з яким вони очікували зіткнутися в Сибіру і Маньчжурії. Навчання закінчилися катастрофою, оскільки непідготовлені солдати, в яких не було лиж, потрапили в снігову бурю і заблукали. Вибратися з глибокого снігу вони не зуміли, і за кілька днів 199 осіб замерзло на смерть[10]. Пошукові групи, що відправилися прочісувати район, урешті-решт натрапили на капрала Фусаносуке Ґото (яп. 後藤房之助), а потім і на решту тих, хто вижив. Після їхнього порятунку протягом 10 тижнів проводився пошук тіл і покинутого обладнання[11]. Капралові Ґото, першому з виявлених рятувальниками уцілілих солдатів, у 1906 році був вставлений пам'ятник[9]. У 1971 році письменник Дзіро Нітта описав загибель японського полку в напівдокументальній книзі «Смертельні поневіряння в горах Хаккода» (яп. 八甲田山死の彷徨 Хакко:да-сан сі но хо:ко:)[12], за якою через шість років був знятий фільм «Гори Хаккода» (яп. 八甲田山)[13].

У 1997 році в горах на навчаннях загинуло ще троє солдатів, які надихалися вулканічними випарами[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Alexander E. Gates, David Ritchie. The Encyclopedia of Earthquakes and Volcanoes. — Infobase Publishing, 2009. — С. 103. — 346 с. — BookSources/9780816072705 ISBN 9780816072705.
  2. Hakkoda Caldera. Quaternary Volcanoes of Japan. publisher = National Institute of Advanced Industrial Science and Technology. 2006. Архів оригіналу за 19 грудня 2012. Процитовано 12 лютого 2013. 
  3. Hakkoda-san. Quaternary Volcanoes of Japan. publisher = National Institute of Advanced Industrial Science and Technology. 2006. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013. 
  4. а б Hakkoda Group. Global Volcanism Program. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013. 
  5. Paul Hunt. Hiking in Japan: An Adventurer's Guide to the Mountain Trails. — Kodansha International, 1988. — С. 172–175. — BookSources/0870118935 ISBN 0-87011-893-5.
  6. а б Jan Dodd, Simon Richmond. The Rough Guide to Japan. — Rough Guides, 2001. — С. 289-290. — ISBN 9781858286990.
  7. Walter Giesen. Japan. — Baedeker, 2012. — С. 547. — ISBN 9783829766173.
  8. Eiji Kanno, Constance O'Keefe. New Japan Solo. — Kodansha International, 1998. — С. 494. — ISBN 9784770021878.
  9. а б 生死の境を抜けて/惨劇の記憶 わずかに (яп.). Архів оригіналу за 27 квітня 2005. Процитовано 7 лютого 2019. 
  10. Charles J. Sanders. Alpine Nippon // Skiing Heritage Journal Jul-Aug 2011 : журнал. — 2011. — Vol. 23, no. 4. — P. 30. — ISSN 1082-2895.
  11. Michael Weiner. Race, Ethnicity and Culture in Modern Japan. — Routledge, 2004. — С. 339. — ISBN 9780415208543.
  12. 新田次郎 (яп.). Офіційний сайт міста Сува. Архів оригіналу за 16 грудня 2011. Процитовано 12 лютого 2013. 
  13. Hakkodasan (англ.). IMDb. Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 7 лютого 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]