Хакусан (гора)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Хакусан
Назва на честь (епонім):
  • білий колір
  • Hakusan from aburazaka 2003 5 5.jpg

    36°06′ пн. ш. 136°30′ сх. д. / 36.100° пн. ш. 136.500° сх. д. / 36.100; 136.500Координати: 36°06′ пн. ш. 136°30′ сх. д. / 36.100° пн. ш. 136.500° сх. д. / 36.100; 136.500
    Країна Flag of Japan.svg Японія[1]
    Регіон Хакусан
    Сіракава
    Система Three Holy Mountainsd, 100 Famous Japanese Mountainsd, Q11502391?, Q11615056?, Q11501044? і Q11353030?
    Тип гора
    Висота 2702 м
    Висота відносна 1897 м
    Ідентифікатори і посилання
    Global Volcanism Program 283050
    GeoNames, Global Geosites 1863337
    Хакусан. Карта розташування: Японія
    Хакусан
    Хакусан
    Хакусан (Японія)
    Хакусан у Вікісховищі?

    Хакусан[2][3] (яп. 白山 Haku-san, «бі́ла гора́») — неактивний вулкан в Японії, розташований на адміністративному кордоні префектур Ґіфу та Ісікава острова Хонсю. Належить до типу стратовулканів. Останнє виверження відбулося у 1659 році. Разом з горами Татеяма та Фудзі належить до трьох священних гір Японії[en] (яп. 三霊山 Sanreizan)[4].

    Опис[ред. | ред. код]

    Найвища вершина гори — Ґодзенґаміне (御前峰) висотою 2702 м. Хакусан разом з вершинами Кенґаміне (剣ヶ峰), яка має висоту 2677 м, та Онандзіміне (大汝峰), яка має висоту 2648 м, відносять до так званих «Трьох вершин Хакусана» (白山三峰 Hakusan Sanmine). Інколи до цих трьох додають гори Бессан та Санноміне і вони разом називаються «П'ятьма вершинами Хакусана».

    Оскільки гора досить виразна і її гарно видно із сусіднього узбережжя, навіть після того, як на найближчих горах сходить сніг, Хакусан залишається білим. Ця обставина є одним з пояснень походження назви гори («біла гора»). Хакусан є найзахіднішою горою Японії серед гір висотою понад 2000 м.

    Історія та культура[ред. | ред. код]

    Першим, хто піднявся на Хакусан, став монах Тайтьо[en] (泰澄 Taichō) у 717 році. Протягом сотень років люди відвідували гору для здійснення молитв (白山信仰 Hakusan Shinkō). На горі розташоване дочірнє святилище святилища Сіраяма Хіме[en] з міста Хакусан, яке вважалося найзначнішим святилищем провінції Каґа. Святилище Сіраяма Хіме є головним святилищем (яп. 総本社 sō-honsha) з приблизно 2000 святилищ Хакусан (яп. 白山神社 Hakusan jinja) в Японії. У 1980 році відповідно до програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» був створений біосферний заповідник площею 48 000 га[5].

    Природа[ред. | ред. код]

    У 1955 році на території Хакусану був створений квазі-національний парк. У 1962 році він отримав статус національного парку[4] і був перейменований на Національний парк Хакусан[en]. Оскільки центральна частина парку має обривистий характер ландшафту, у ньому мало доріг і, як наслідок, він зазнав невеликого людського впливу. Крім того, з метою попередження негативного людського впливу на території парку була створена ділянка для охорони дикої природи площею 38 061 га. Парк простягається до префектури Тояма за межами гори Хакусан[4].

    Геологія[ред. | ред. код]

    Область, яка оточує гору, є однією з небагатьох областей в Японії, які мають відслонення гірських порід юрського періоду мезозойської ери. У цій місцевості було знайдено чимало характерних для Японії викопних решток динозаврів. Одне з основних кам'яних відслонень відоме як «Кувасімська стіна викопних решток» (桑島化石壁 Kuwashima Kasekikabe).

    Оскільки гора є неактивним вулканом, вона широко відома завдяки своїм численним гарячим джерелам.

    Флора[ред. | ред. код]

    Хакусан відомий своїм різноманітним рослинним життям. Уздовж стежки Сабо, далі будинку Дзінносуке, трапляються альпійські рослини[en], включно з видом Fritillaria camschatcensis.

    Чимало рослин мають Hakusan у своїй японській назві. Наприклад, Primula cuneifolia (Hakusan Kozakura), Anemone narcissiflora (Hakusan Ichige), Dactylorhiza[en] (Hakusan Chidori), Geranium yesoemse (Hakusan Fuuro) і Rhododendron brachycarpum (Hakusan Shakunage). Ці рослини трапляються на багатьох горах Японії, проте вперше вони були виявлені на старих стежках, які вели до святилища Хакусан.

    Chocolate lily
    (Kuro Yuri)
    Primula cuneifolia
    (Hakusan Kozakura)
    Anemone narcissiflora
    (Hakusan Ichige)
    Dactylorhiza aristata
    (Hakusan Chidori)
    Fritillaria camschatcensis Kuroyuri in hakusan 2002-7-25.jpg Primula cuneifolia var hakusanensis 2010-7-18.jpg Anemone narcissiflora Hakusanichige in kogouchidake 2003 6 19.jpg Dactylorhiza aristata Hakusanchidori in Ichinomine hakusan 2009-6-25.jpg

    Фауна[ред. | ред. код]

    На схилах гори трапляються беркут та куріпка полярна[6].

    Пішохідні стежки[ред. | ред. код]

    Три пішохідні стежки, якими найчастіше користуються: Канко (観光新道 Kankō Shinmichi), Сабо (砂防新道 Sabō Shinmichi) і Хірасе (平瀬道 Hirase-dō). Стежки Канко і Сабо беруть свій початок у місті Хакусан префектури Ісікава, водночас Хірасе починається від греблі Осіракава[en] (大白川ダム) у префектурі Ґіфу.

    На самій горі є лише декілька стежок, оскільки область гори охороняється як природний парк. Хоча, використовуючи згадані стежки, можна піднятися на гору і спуститися з неї за один день, якщо користуватися іншими стежками, цей процес може зайняти два чи три дні через нерозчищені стежки та нерівний ландшафт.

    Галерея[ред. | ред. код]

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. http://www.unesco.org/mabdb/br/brdir/directory/biores.asp?code=JPN+01&mode=all
    2. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — С. 545.
    3. Атлас світу. — К. : Картографія, 2002. — С. 62.
    4. а б в UNESCO Biosphere Reserve Information: Mount Hakusan Архівовано 11 березень 2017 у Wayback Machine.. UNESCO. Accessed May 16, 2008. (англ.)
    5. Biosphere Reserve Information - Mount Hakusan. UNESCO. Архів оригіналу за 6 червень 2011. Процитовано 29 April 2011.  (англ.)
    6. A Statistical Guide to Gifu Prefecture 2007 Архівовано 2009-03-25 у Wayback Machine.. Gifu Prefecture. Accessed May 16, 2008. (англ.)

    Посилання[ред. | ред. код]