Халькосидерит
| Халькосидерит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Csd[2] |
| Хімічна формула | CuFe³⁺₆(PO₄)₄(OH)₈·4H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 8.DD.15[3] |
| Dana 8 | 42.9.3.4 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | триклінна сингонія[4] |
| Просторова група | кристалографічна група 1d[4] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
мідь (давньогрецька мова)[5], залізо (давньогрецька мова)[5] |
 Халькосидерит у Вікісховищі | |
Халькосидерит (рос. халькосидерит; англ. chalcosiderite; нім. Chalcosiderit m) — водний гідроксилфосфат міді та оксидного заліза каркасної будови з групи бірюзи. Залізистий крайній член ряду бірюза — халькосидерит.
Від халько… і грецьк. «сидерос» — залізо (J.C.Ullmann, 1814).
Опис[ред. | ред. код]
- 1. За Є. Лазаренком: CuFe63+[PO4]4(OH)2х4H2O.
- 2. За К.Фреєм і «Fleischer's Glossary» (2004): CuFe6[PO4]4(OH)8х4H2O. Інколи Fe заміняється на Al (до 10,5 % Al).
Склад у % (з родов. Вест-Фенікс, граф. Корнуолл, Англія): CuO — 8,15; Fe2O3; 42,81; P2O5 — 29,93; H2O — 15,00. Домішки: Al2O3, As2O5.
Сингонія триклінна. Пінакоїдальний вид. Форми виділення: короткопризматичні кристали, снопоподібні аґреґати кристалів, кірочки. Спайність довершена по (001), добра по (010). Густина 3,2. Тв. 4,0-5,0. Колір світло-зелений. Зустрічається у мідних родовищах.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Рідкісний. Вторинний мінерал залізної шляпи в родовищі Вест-Фенікс (Корнуолл, Велика Британія). Знайдений в Бісбі (штат Аризона, США).
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- халькосидерит алюмініїстий
- Різновид халькосидериту, який містить 10,5 % Al2O3.
- Проміжний мінерал між бірюзою та халькосидеритом зі співвідношенням Al: Fe = 1:2.).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ а б webmineral.com
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Халькосидерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Халькосидерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
