Ханенко Микола Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ханенко Микола)
Перейти до: навігація, пошук
Микола Ханенко
Народився 16 грудня 1693(1693-12-16)
Лохвиця
Помер 7 лютого 1760(1760-02-07) (66 років)
Глухів
Діяльність політик, дипломат, мемуарист
Титул шляхтич
Конфесія православний
Батько Данило Ханенко
Рід Ханенки
  • Alex K Myhailo Hanenko.svg

Микола Данилович Ханенко (* 16 грудня 1693, Лохвиця  — †7 лютого 1760, Глухів) — політик і державний діяч Гетьманщини, генеральний хорунжий в 1741 - 1760 роках, дипломат, мемуарист, двоюрідний внук гетьмана Михайла Ханенка і син полковника Данила Ханенка, учасник елекції (обрання) 22 лютого 1750 р. гетьманом Лівобережної України Кирила Розумовського у Глухові.

Біографія[ред.ред. код]

Навчався в Київській Академії, потім у Львові. З 1710 на військовій службі, з 1717 військовий, 1721 — старший військовий канцелярист (помічник генерального писаря), довірена особа гетьманів Івана Скоропадського і Павла Полуботка. У травні 1723 Павло Полуботок вислав Ханенка в складі депутації («від усього малоруського народу») до Петербурґу домагатися дозволу на обрання гетьмана; тут Ханенко разом з Полуботком був ув'язнений у Петропавловській фортеці. В 1726 році Ханенко повернувся в Україну і був призначений суддею Стародубського полку (17271738), згодом стародубським полковим обозним. 1735 — 1739 брав участь у російсько-турецькій війні в Криму як наказний стародубський полководець. За військові заслуги 1738 призначений генеральним бунчужним, 1740 член Генерального Суду, а з 1741 генеральним хорунжим і був ним до кінця життя.

Законодавча діяльність[ред.ред. код]

Ханенко працював у «Комісії перекладу і зведення правних книг малоросійських» — кодифікаційній комісії для складання кодексу «Права за якими судиться малоросійський народ» («Права, по которымъ судится малороссійскій народъ») (1728–1743). 1745 — 48 Ханенко знову їздив до Петербурґу з домаганням відновити гетьманську владу в Україні.

За Гетьмана К. Розумовського Ханенко був одним з керівників Генеральної Військової Канцелярії.

Ханенко - мемуарист[ред.ред. код]

Ханенко був високоосвіченою людиною; залишив листування зі своїм сином Василем (частина опублікована в «Чернігівських Губернських Відомостях» (рос. «Черниговских Губернских Ведомостях»), 1852), відомі «Щоденники» (рос. Дневники), що охоплюють події 1719 — 1754, цінне джерело до історії України («Дневник» за 1727 — 52 pp. надрукований у КСт. 1883 — 84 й окремо, К. 1884; «Дневник» за 1719 — 21 pp. і «Партикулярний журнал» за 1754 теж опублікований у КСт. 1896; «Дневник» за 1732 — 33 — у «Черниговских Епархиальных Известиях», 1865; «Діаріуш или журнал» за 1722 видав О. Бодянський у «Чтениях», 1858, І).

Ханенко залишив багатий архів з цінними історичними матеріалами: україно-московські договори (так звані «гетьманські статті»), конституції польських сеймів, укази царського уряду XVII — XVIII століть, службові й родинні папери, рукопис «Краткое описание Малороссийского края», Бендерська конституція 1710 року.

Література[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.