Хмільники (місцевість)
Хмільники Житомир | ||
Загальна інформація | ||
---|---|---|
Країна | Україна | |
Район | Богунський район | |
Адмінодиниця | Житомир | |
Поштовий індекс | 10020 | |
Хмільники — мікрорайон та місцевість у місті Житомирі. Найчастіше місцевість помилково називають «мікрорайоном Маликова» за назвою розташованої тут вулиці. Назва мікрорайону пояснюється його розташуванням на місці хмільників (масиву для вирощування хмелю) Іванівського колгоспу імені Мічуріна.
Розташування[ред. | ред. код]
Мікрорайон Хмільники розташований у північно-західній частині Житомира та розкинувся вздовж високого лівого берега річки Кам'янки й на берегах річки Кокоричанки. Основна вулиця мікрорайону — вулиця Маликова. Мікрорайон складається з декількох кварталів багатоповерхової житлової забудови по проспекту Миру, вулиці Олександра Клосовського, Маликова, вулиці Святого Зигмунта Фелінського (колишній — провулок Любові Шевцової), Польському бульвару, майдані Зарембського, 1-го Винокурному провулку.
Історія[ред. | ред. код]
Мікрорайон, що постав на лівому березі річки Кокоричанки має іншу історичну назву — Сурина гора, що походить від назви пагорбу, на якому одна із перших в XIX столітті оселилась родина магнатів Суриних. У Червоному провулку (до 1930 року — провулок Короля) збереглась колишня садиба нащадків Суриних, а в саду на постаменті височить скульптура Діви Марії, в пам'ять про загиблу від укусу змії доньку власника (найдавніша з наявних пам'ятка монументального мистецтва Житомира)[1].
Станом на 1915 рік обидва береги річки Кокоричанки, де нині розташовується мікрорайон, знаходилися на території хутора Кокоричанка, за межею міста та були переважно вільними від забудови[2][3]. Одноповерхова забудова поставала вздовж Вільсько-Шосейної вулиці (нині — проспект Миру), подекуди по Винокуренному провулку, де розташовувався, зокрема, винокуренний завод купця Графмана (у садибі під № 13). Існувала забудова вздовж сучасної Новопівнічної вулиці. Вулиця закінчувалась кутком неподалік Суриної гори. Вулиця Новопівнічна отримала свою назву у 1958 році. Забудова садибами від вулиці Перемоги почалась ще на початку XX століття та була продовженням вулиці Північної (нині — вулиці Миколи Сціборського).
У 1930-х роках у місцевості заснований єврейський хмелярський колгосп «Друкар-Колективіст», створений з числа працівників Житомирської окружної (обласної) друкарні. Згодом колгосп мав назву на честь XVII з'їзду КПРС, згодом — XVIII з'їзду КПРС. Після Другої світової війни колгосп отримав назву імені Мічуріна. На вільних від забудови землях берегів річки Кокоричанки знаходилися хмільники (масив для вирощування хмелю) колгоспу. У 1980-х роках колгосп розформували, а плантації хмелю знищили для побудови нового мікрорайону[4].
Забудова[ред. | ред. код]
Мікрорайон мав проєктну назву Північнозахідний житловий район, пізніше отримав більш коректну назву Хмільники. Район забудовувався за проєктом архітекторів інституту «Житомирпроєкт» у 1980—1990-х роках.
Першу чергу мікрорайону, між проспектом Миру та вулицею Олександра Клосовського, завершено наприкінці 1980-х років.
Забудова другої черги мікрорайону по вулиці Маликова, Польському бульвару, майдану Зарембського здійснювалася опісля набуття Україною незалежності та введені в експлуатацію впродовж 1991—1994 років (окрім будинку № 12 по Польському бульвару, 1990 року побудови)[5]. Вулиця Маликова почала формуватись на початку 1980-х років. У 1988 році отримала назву на честь командира Житомирського партизанського з'єднання Степана Маликова. На початку 1990-х років сформувалися майдан та бульвар у центрі мікрорайону, спочатку безіменні. У 1992 році бульвар отримав назву Польський, а майдан — назву на честь композитора Юліуша Зарембського, який народився в місті Житомирі. Польський бульвар разом із майданом Зарембського утворив «польський» топонімічний комплекс.
Наприкінці 2016 року до мікрорайону «Хмільники» відкрита тролейбусна лінія[6].
27 жовтня 2021 року Управління капітального будівництва Житомирської міської ради оголосило тендер на капітальний ремонт території благоустрою центральної алеї Польського бульвару в м. Житомирі. Очікувана вартість складала 14 млн 432 тис. 448 грн. Виконання робіт були розпочаті з 1 грудня 2021 року, а завершити реставрацію заплановано до 1 вересня 2022 року. Загальна площа бульвару складає близько 8 000 м², з яких понад 4 500 м² відведено на обрізку дерев й озеленення території та 3 500 м² на демонтаж старого асфальту і перекладання плитки. Планується облаштувати водовідведення та полив, встановити нове освітлення та систему відеоспостереження. Передбачені також велопарковка, боларди — гідравлічні висувні протитаранні стовпчики, лави, урни та озеленення. Для висадки обрано більше ніж 60 нових дерев висотою від 3 метрів, що забезпечать тінь та захист від пилу[7].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ за загальною редакцією Георгія Мокрицького (2009). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва / Енциклопедія Житомира — том 2. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 207. ISBN 966-7390-04-7.
- ↑ Polona. polona.pl. Процитовано 24 серпня 2022.
- ↑ Карты двухверстовки квадрат 30-26. freemap.com.ua. Процитовано 24 серпня 2022.
- ↑ инфо, Живой Журнал. Кокоричанка. zhzh.info. Процитовано 18 серпня 2022.
- ↑ Карта житлових об'єктів. zhytomyr.gistechnologies.pro. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 24 серпня 2022.
- ↑ Депутати Житомирської міської ради разом з мером каталися у тролейбусі на Маликова. www.zhitomir.info (укр.). Процитовано 24 серпня 2022.
- ↑ У Житомирі оголосили тендер на ремонт і реставрацію бульвару Польського майже за 14,5 мільйонів гривень. zhytomyr-future.com.ua (укр.). Процитовано 29 жовтня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Мокрицький Г. П. — Житомир : Волинь, 2007. — С. 47, 73, 206-207, 391, 420. — ISBN 966-690-84-X.
- Кокоричанка (Борис Дубман) на сайті proza.ru
- У Житомирі оголосили тендер на ремонт і реставрацію Польського бульвару майже за 14,5 млн грн
Це незавершена стаття про Житомир. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|