Христина Лукащук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Христина Лукащук
Forum vydavtsiv 2014 (15).JPG
Народилася 1972(1972)
Львів
Громадянство Україна Україна
Діяльність письменниця
Мова творів українська
Жанр повість, роман

Христи́на Лукащу́к (нар. 1972, Львів) — українська художниця, письменниця, ілюстраторка, архітекторка, блогерка, галеристка, лекторка, співзасновниця «Школи практичного мінімалізму»[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась 1972 року у Львові. Разом зі середньою загальноосвітньою школою закінчила дитячу художню школу[2][3].

Навчалась у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша (спеціальність художня кераміка). Закінчила Львівський державний аграрний університет за спеціальністю «Архітектура будівель і споруд»[4][2][3].

Працювала у сфері архітектури. Була директором ЛКП «Місторемпроект»[4][2][3].

У 2000—2006 рр. брала участь у виставках декоративно-прикладного мистецтва. 2001 р. — персональна виставка живопису на склі «Великодня»[4] у Львівському музеї етнографії[2][3].

2010[5] — 2014 рр. — заснувала арт-галерею «Коралі».

Авторка та ілюстраторка серії біографічних артбуків «Микола Лемик» та «Михайло Сорока» про однойменних героїв визвольної боротьби, де оповідь рівною мірою творять як текст, так і художнє оформлення. Вийшли 2018 року у видавництві Discursus[6][7][8][9].

Блогерка на Штука на Zbruc.eu[1].

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Лауреат конкурсу романів, кіносценарію та п'єс «Коронація слова» у 2008[4], 2009, 2010, 2012 роках[2].
  • Спецвідзнака за найкращий еротичний твір 2012 року «Курва» на міжнародному літературному конкурсі романів, кіносценарію та п'єс «Коронація слова»[10].
  • Переможниця традиційного щорічного конкурсу імені Олеся Гончара журналу «Бористен» (м. Дніпропетровськ) за 2015 рік — за високохудожні твори, спрямовані на духовне та патріотичне виховання дітей та юнацтва[3].
  • Найкращі дитячі ілюстратори незалежної України[11]
  • «Книжка року'2018». Короткі списки. Номінація «Дитяче свято»: Михайло Сорока та Микола Лемик[12]
  • Запорізька книжкова толока 2018 р.: ІІІ місце у номінації «Мистецька література» Христина Лукащук за книги Михайло Сорока та Микола Лемик.
  • Переможниця в номінації «Ілюстрована книжка року» «Топ БараБуки»: «Сова, яка хотіла стати жайворонком» письменниця Галина Вдовиченко (видавництво «Чорні вівці»)[13].
  • Книжка «Сова, яка хотіла стати жайворонком» письменниці Галина Вдовиченко видавництво «Чорні вівці» з ілюстраціями Христини Лукащук ввійшла в довгі списки претендентів на «Книга року ВВС-2018»
  • Книжка «Сова, яка хотіла стати жайворонком» письменниці Галина Вдовиченко видавництво «Чорні вівці» з ілюстраціями Христини Лукащук ввійшла до міжнародного каталогу «Білі круки 2019» («White Ravens 2019»).

Бібліографія[ред. | ред. код]

Друкувалась у часописі «Дзвін» (поезія)[2].

Також друком вийшли такі книжки:

  • «Без назви…» (поезії). — Львів, 1999[2];
  • «Негламур» (образки з життя). — Львів: Піраміда, 2006[2];
  • «Ванільне небо» (образки з життя). — Львів: Коло, 2007[2][3];
  • «Стриптиз» (поезії). — Львів, 2008[2].
  • «Рожевий і ще раз рожевий» (повість). — Львів: Піраміда, 2009[2].
  • «Експортерка» (2010)[2]
  • «Фреска» (2010)[14][2]
  • «Жити сьогодні» (2011)[2]
  • «Лялька-мотанка» (2011)[2]
  • «Олюднені» (2012)[2]
  • «Курва» (роман). — Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2013[2].
  • «Казка про Майдан».— Львів: Видавництво Старого Лева, 2014[15][2][3]
  • «CONTE SUR MAÏDAN». — Paris: Les Éditions Bleu & Jaune, 2015
  • «Таємничий обід».— Львів: Видавництво Старого Лева, 2015[3]
  • «Любов практична». — Чернівці: Книга ХХІ, 2016
  • «Мозаїка Різдва». — Дрогобич. Львів: Коло, Harbuz, 2017
  • "Микола Лемик ". Брустури: Discursus, 2018
  • "Михайло Сорока ". Брустури: Discursus, 2018

ілюструвала також книжки відомих українських письменників:

  • «Таке цікаве життя» Іра Цілик. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015
  • «У царстві Лева» Любов Відута. — Чернівці: Чорні вівці, 2015[2][3]
  • «Зайчикове щастя» Лариса Ніцой. — Чернівці: Чорні вівці, 2015[2][3]
  • «Пливи, рибо, пливи» Сергій Жадан. — Чернівці: Чорні вівці, 2016[16]
  • «Легенди чернівців» Христя Венгринюк. — Чернівці: Чорні вівці, 2017
  • «Сова яка хотіла стати жайворонком» Галина Вдовиченко. — Чернівці: Чорні вівці, 2018
  • «Зелена білка» Галина Ткачук. — Київ: Ранок, 2018[2]
  • «Лісовеня Сова» Лариса Денисенко. — Київ: Ранок, 2018

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Без поспіху, зайвих речей та сміття: як оновити себе в новому році. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019. 
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Христина Лукащук. Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 3 травня 2019. 
  3. а б в г д е ж и к л Христина Лукащук. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019. 
  4. а б в г Лукащук Христина. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019. 
  5. Галерея "Коралі". Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019. 
  6. Зміст та форма: 7 графічно досконалих книжок. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019. 
  7. Михайло Сорока. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019. 
  8. Христина Лукащук. Микола Лемик. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019. 
  9. Микола Лемик. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019. 
  10. Двоякість світу долати любов'ю. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019. 
  11. Найкращі дитячі ілюстратори незалежної України. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 2 квітня 2019. 
  12. «Книжка року’2018». Короткі списки. Номінація «Дитяче свято». Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 2 квітня 2019. 
  13. «Топ БараБуки»: переможці 2018 року. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 24 грудня 2018. 
  14. Фреска. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019. 
  15. «Казка про Майдан» на сайті видавництва. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 6 квітня 2022. 
  16. 7 запитань ілюстратору: Христина Лукащук. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]