Християн Готфрильд Зальцман
Християн Готфрильд Зальцман | ||||
---|---|---|---|---|
нім. Christian Gotthilf Salzmann | ||||
Народився | 1 червня 1744[1][2][…] Земмерда, Німеччина[1] | |||
Помер | 31 жовтня 1811[1][2][…] (67 років) Вальтерсгаузен, Гота, Тюрингія, Рейнський союз | |||
Країна | Майнцське архієпископство | |||
Діяльність | богослов, письменник, педагог | |||
Мова творів | німецька[4] | |||
Членство | Academy of Science for Public Utilityd і Ілюмінати | |||
Конфесія | лютеранство | |||
Родичі | Otto Rösed | |||
Діти | Пилип Зальцманd і Ernst Julius Theodor Salzmannd | |||
| ||||
Християн Готфрильд Зальцман у Вікісховищі | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Християн Готгільф Зальцман (нім. Christian Gotthilf Salzmann, 1744—1811) — німецький пастор, проповідник, науковець педагог та письменник. Засновник відомої школи у місті Шнепфентале[6].
Християн Готгільф Зальцман народився 1 червня 1744 року у містечку Земмерда[7].
До 1781 він був пастором і проповідником в Ерфурті, але потім під впливом ідей Базедова і Руссо, а також спостережень, зроблених ним при вихованні власних дітей, повністю присвятив себе педагогічної діяльності[8][9] . Як і Базедов критикував сучасну йому педагогічну систему за відсутність зв'язку з життям, непослідовність подання інформації учням, невідповідність психологоічному і розумовому розвитку учнів: «При вивченні релігії дитя відривається від рідних полів і подорожує по Едему, Арарату, Уру, Ханаану, Єгипту, пустелях Аравії, піднімається на Синай, переходить Йордан, відвідує Сіон, Голгофу, може бути, перш, ніж відвідало Гай і влізло на пагорб, що знаходяться біля того містечка, де воно народилося. Звідти дитя переходить в Лаціум і Грецію. Тут воно знайомиться з усіма пам'ятками Риму, Афін і Спарти, з військовим і цивільним устроєм їх, з будівельним мистецтвом, з Капітолієм і ареопагом, навіть з міфами про Венеру і Купідон, а тим часом не знає, як управляється рідне містечко, хто такий бургомістр, не знає внутрішнього устрою ратуші. За географією дитя знає щось і про Лісабон, і про Петроград, і про Батавію, знає, скільки квадратних миль має Росія, але не знає розмірів власного князівства, числа його жителів, його творів і доходів. Історія забирає увагу дитяти від того світу, в якому ми живемо, з царства живих вона переносить його в царство мертвих. Вона вчить його тому, що сталося тисячі років тому, і нічого не говорить про те, що в даний час відбувається в країні. Природна історія ставить в один ряд тубільні твори з іноземними, з рослинами і тваринами Індії; дитя дивується слонам і кокосовому горіху і залишається байдужим до коня і до простого горіху.» пише дидакт. Зальцман відстоював широке використання натуральної наочності у навчанні, вважав, що вивченя історії, географії, релігії, натуральної історії, та інших предметів повинно починатись з близьких і знайомих міст, речей понять, поступово переходячи до більш віддалених і складніших.
Пробувши кілька років викладачем Закону Божого в Дессау і написавши чудовий педагогічний роман " Carl von Carlsberg, oder über das menschliche Elend " (1780—1786), Зальцман заснував у 1784 році в купленому їм маєтку Шнепфенталь (біля Готи) школу для хлопчиків час вважалася найзразковішою в Німеччині та приваблювала вихованців з усіх країн Європи[8][10] .
Дружина Зальцмана, дочки та син Карл активно допомагали йому; школа мала характер великого сімейного гуртка, на чолі якого стояв Зальцман, шанований як патріарх. Школа в 1848 від Карла Зальцмана перейшла до його племінника Аусфельда, а після смерті останнього (1880) до його сина[8] .
Найбільше Зальцман відомий своїми педагогічними працями. Крім згаданого роману, видаються його: " Der Himmel auf Erden " (1797); "D er Thüringer Bote " (1788 і сл.); " Sebastian Kluge "; " Conrad Kiefer oder Anweisung zu einer vernünftigen Erziehung ", " Ameisenbüchlein oder Anweisung zu einer vernünftigen Erziehung " та іншими. Його педагогічні твори було зібрано в 1845—1846 рр., також частиною видано Ріхтером[11] і Боссе і Мейєром[12][13] .
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118605232 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Зальцман, Христиан-Готгильф // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XII. — С. 195–196.
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ Rush, Benjamin (1981). Benjamin Rush's Lectures on the Mind. American Philosophical Society. p. 200. ISBN 9780871691446. Retrieved 19 June 2018
- ↑ Todd, Janet (1976). Mary Wollstonecraft: An Annotated Bibliography. ISBN 978-0415752664.
- ↑ а б в Зальцман, Христиан-Готгильф // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Johns, Alessa (2014). Bluestocking Feminism and British-German Cultural Transfer, 1750—1837. University of Michigan Press. pp. 61–62. ISBN 9780472035946. Retrieved 19 June 2018.
- ↑ Whaley, Joachim (2012). Germany and the Holy Roman Empire: Volume II: The Peace of Westphalia to the Dissolution of the Reich, 1648—1806. OUP Oxford. p. 520. ISBN 9780199693078. Retrieved 19 June 2018.
- ↑ «Pädagog. Bibliothek», 1870—1875.
- ↑ «Pädag. Klassiker», 1886.
- ↑ Maeyer, Jan de; Ewers, Hans-Heino; Ghesquiere, Rita (2005). Religion, Children's Literature, and Modernity in Western Europe, 1750—2000. Leuven University Press. p. 83. ISBN 9789058674975. Retrieved 19 June 2018.
- Ausfeld . «Erinnerungen aus S. Leben» (нов. вид, 1884); Kreyenberg, «S. und der Philanthropismus» (1884).
- Todd, Janet (2013). Mary Wollstonecraft: An Annotated Bibliography (англ.). Routledge. с. 23. ISBN 9781136234552. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 19 червня 2018.
|