Чжао Цзі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Хуей-цзун)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чжао Цзі
Huizong.jpg
8-й Імператор династії Сун
23 лютого 1100 — 18 січня 1126 року
Попередник: Чжао Сюй (II)
Спадкоємець: Чжао Хуань
 
Народження: 2 листопада 1082 або 10 жовтня 1082(1082-10-10)[1]
Кайфен, Q11065738?, Династія Сун
Смерть: 4 червня 1135 (52 роки)
Релігія: Даосизм[2]
Династія: House of Zhao[d]
Батько: Чжао Сюй[3][4]
Мати: Empress Qinci[d][1][4] або Chen Shi(Wife of Zhao Xu)[d][4]
Діти: Чжао Хуань[5][4], Чжао Чен[d], Zhao Kai[d][6], Zhao Ji[d], Zhao Shu[d], Zhao Qi[d], Zhao Xu[d], Zhao Yu[d], Чжао Гоу[7][4], Zhao Cai[d], Zhao Mu[d], Zhao Zhi[d], Zhao Pu[d], Zhao Di[d], Zhao E[d][8], Zhao Gong[d], Zhao Shi[d], Zhao Zhen[d], Zhao Chun[d], Zhao Wo[d], Zhao Jian[d], Zhao Ji[d], Zhao Chan[d], Zhao Yue[d], Zhao Yang[d], Zhao Yi[d], Zhao Dong[d], Zhao Si[d], Zhao Tong[d], Zhao Bing[d], Zhao Cong[d], Zhao Xiang[d], Zhao Ji[d], Zhao Zhu[d], Zhao Tan[d], Jiade-diji[d], Rongde Diji[d], Ande Diji[d], Princess Fujin[d], Princess Cheng[d], Princess Yanguo[d], Princess Xianfu[d], Princess Shunde[d], Yifu Diji[d], Zhao Huanhuan[d], Baofu Diji[d], Renfu Diji[d], Huifu Diji[d], Yongfu Diji[d], Xianfu Diji[d], Ningfu Diji[d], Hefu Diji[d], Lingfu Diji[d], Q8253422?, Q22131062?, Q16603565?, Q16603727?, Shoushu Diji[d], Q11073435?, Anshu Diji[d], Chongde Diji[d], Kangshu Diji[d], Q16603591?, Baoshu Diji[d], Q11073244?, Xishu Diji[d], Q11079363?, Q16603534?, Q11073085?, Zhao Shi[d][4], Zhao Kai[d][4], Zhao Shi[d][4], Zhao Xu[d][4], Zhao Shi[d][4], Zhao Di[d][4], Zhao E[d][4], Zhao Shu[d][4], Zhao Cheng[d][4], Zhao Qi[d][4], Zhao Shi(Wife of Cao Shi )[d][4], Zhao Shi(Wife of Cai Tiao )[d][4], Zhao Shi(Zeng yin wife)[d][4], Zhao Shi(cao sheng wife)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d3)[d][4], Zhao Shi(song bangguang wife)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d6)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d7)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d8)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d10)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d11)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d12)[d][4], Zhao Shi(Xxiang zifang wife)[d][4], Zhao Shi(Daughter of Zhao Ji)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d15)[d][4], Zhao Shi(liu wenyan wife)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d17)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d18)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d20)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d21)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d22)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d23)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d24)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d25)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d26)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d27)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d28)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d29)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d30)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d31)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d32)[d][4], Zhao Shi(Zhao ji d33)[d][4] і Zhao Shi(Zhao ji d34)[d][4]

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Чжао Цзі (спрощ.: 赵佶; кит. трад.: 趙佶; піньїнь: Zhào Jí), храмове ім'я Хуейцзун (кит.: 徽宗; піньїнь: Huīzōng; 7 червня 1082 — 4 червня 1135) — восьмий китайський імператор династії Сун. Був відомим шанувальником мистецтва та поезії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Походив з імператорського роду Чжао. Був сином імператора Чжао Сюя та панні Їнже. Отримав гарну освіту. Про його молоді роки наразі відомо мало. Після смерті батька 1100 року став імператором.

Від самого початку приділяв багато уваги покращенню добробуту населення. 1102 року було створено управління, що опікувалось державною медициною й лікарями, які мали лікувати бідняків удома. Також імператор багато робив для зниження соціальної напруги в імперії.

Його правління збіглось із погіршенням зовнішньополітичної ситуації. Слабка армія Сун не могла протидіяти нападам держави киданів Ляо. Тому Хуейцзун погодився сплачувати данину в розмірі 100 тисяч рулонів шовку. Проте імператор намагався позбавитись такого ганебного становища. Тому 1106 року він уклав союз із племенами чжурчженів, які оселились на півночі сучасної Маньчжурії. Внаслідок спільних бойових дій царство Ляо зазнало поразки. Після того Хуейцзун облишив державні справи та не переймався зміцненням армії. Всю увагу він почав приділяти живопису, каліграфії й поезії.

Ідеологічна реформа[ред. | ред. код]

У 11121119 роках Чжао Цзі провів масштабну ідеологічну реформу — «Шеньсяо» («Вчення про Божественне небо»). Вона була покликана обґрунтувати божествений статус імператорської династії й самого володаря. Те вчення було химерним поєднанням власне даоських, буддійських вірувань та давньокитайських культів. У ньому проповідувалось, що світ складається з дев'яти небесних сфер (цзютянь), вищою з яких є сфера Божественних небес. Нею керує велике божество Юйцин-ван (Цар нефритової чистоти), старший син і спадкоємець стародавнього бога Шан-ді (Вищий володар). Земний імператор є втіленням Юйцин-вана та його намісником у світі людей, посланий для встановлення там ідеального правління. Інші члени династії також ототожнювались із небесними божествами шеньсяо.

Проголошення шеньсяо державним віровченням супроводжувалося низкою акцій, спрямованих на підвищення авторитету даосизму і приниження буддистської церкви. 1117 року буддійські монастирі перейшли під контроль світської адміністрації й новоявленої державної релігії. За указом від 1119 року буддійських ченців слід було називати даоши, шати буддійського духівництва було цілком замінено на даоські, а Будду слід було титулувати Дацзюе-цзиньсянь (Золотий безсмертний Великого пробудження). Подібне приниження буддійської церкви було спричиннено ще й тим, що буддизм почали сповідувати в сусідніх ворожих до імперії Сун киданьською й тангутською державами Ляо й Сі Ся.

Загибель Північної Сун[ред. | ред. код]

Деякий час імператор відчував себе у спокої, спостерігаючи боротьбу царства Ляо із чжурчженями. 1120 року на тлі повстанського руху на південному сході країни, загострення відносин із чжурчженями, які розгромили Ляо, й під тиском придворних і буддійських ієрархів Хуейцзун був змушений законодавчо скасувати всі ті реформи. Однак він не відмовився від думки використання релігійних заходів для порятунку династії. Він передав світські владні повноваження старшому сину Чжао Хуаню, а на себе поклав функції духовного ієрарха Даоцзюнь-тайшан-хуанді (Великий найясніший владика пан Шлях-дао).

Втім чжурчжені, переконавшись у слабкості китайців, 1125 року виступили на столицю Сун — місто Кайфен. Чжуржені спустошили північно-східні райони імперії й 1126 року взяли в облогу столицю. Вражений цим, Хуейцзун остаточно відійшов від справ. Того разу вдалось відстояти місто від загарбників. Наступного, 1127 року чжуржені все ж захопили Кайфен, а також Хуейцзуна і його сина Чжао Хуаня. Їх понизили до статусу простолюдинів і забрали в полон до Маньчжурії. Там Хуейцзун і помер 4 червня 1135 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Значну увагу Чжао Цзі приділяв розвитку мистецтва, особливо живопису. Чжао Цзі заснував жанр «квіти та птахи». Він запрошував до свого двору видатних художників, створивши «Дім живопису Ханьлін». У доробку імператора є картини «П'ять папуг на абрикосі», «Придворні панні готують нові танини шовку», «Слухаючи цінь». Часто влаштовував змагання поміж художниками. Одне з таких мало назву «Таверна в бамбуковому гаю біля мосту».

Був майстром каліграфії. Винайшов новий її стиль, що отримав назву «Струнке золото». Він походить від того, що текст при перевертанні нагадував золоті нитки.

Також Чжао Цзі був великим шанувальником чаю, знавцем його особливостей. Написав трактат про нього, де надав детальний опис чайної церемонії — «Трактат про чай» (1107).

Серед інших робіт Чжао Цзі є трактати з медицини та даосизму. За його наказом 12 відомих лікарів складали «Імператорську медичну енциклопедію», працю над якою було завершено 1111 року.

Був майстром віршованого жанру ци. Він не відхилявся від класичних його канонів. Здебільшого відомі його віршовані підписи до власних картин.

Девізи правління[ред. | ред. код]

  • Цзяньчжунцзінго (建中靖國) 1101
  • Чуннін (崇寧) 1102—1106
  • Даґуан (大觀) 1107—1110
  • Чженхе (政和) 1111—1118
  • Чунхе (重和) 1118—1119
  • Сюаньхе (宣和) 1119—1125

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ebrey, Patricia Buckley (1999). The Cambridge Illustrated History of China. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-66991-X (paperback).