Хімія органокобальту
Хімія органокобальту — це хімія металоорганічних сполук, що містять хімічний зв’язок вуглець-кобальт. Органокобальтові сполуки беруть участь у кількох органічних реакціях, а важлива біомолекула вітаміну B12 має зв’язок кобальт-вуглець. Багато органокобальтових сполук виявляють корисні каталітичні властивості, видатним прикладом є октакарбоніл дікобальту.[1]
4.svg)
Найбільш фундаментальними є комплекси кобальту лише з алкільними лігандами. Приклади включають Co(4-norbornyl)4 та його катіон.[2].
Алкілкобальт представлений вітаміном B12 і пов'язаними з ним ферментами. У метилкобаламіні лігандом є метильна група, яка є електрофільною. У вітаміні B12 алкільний ліганд є аденозильною групою. До вітаміну В12 відносяться порфірини кобальту, диметилгліоксимати та споріднені комплекси лігандів основи Шиффа. Ці синтетичні сполуки також утворюють алкільні похідні, які піддаються різноманітним реакціям, що нагадують біологічні процеси. Слабкий зв’язок між кобальтом (III) і вуглецем в аналогах вітаміну B12 може бути використаний у радикальній полімеризації акрилових і вінілових ефірів (наприклад, вінілацетату), акрилової кислоти та акрилонітрилу за допомогою кобальту.[3]
Октакарбоніл дикобальту отримують карбонілюванням солей кобальту. Він та його похідні фосфіну є одними з найбільш широко використовуваних органічних сполук кобальту. Нагрівання Co2(CO)8 дає Co4(CO)12. На основі цих комплексів отримано дуже складні кобальт-карбонільні кластери. Нагрівання карбонілу кобальту з бромоформом дає метилідінетрикобальтнонакарбоніл. Октакарбоніл дікобальту також реагує з алкінами, утворюючи гексакарбонілацетиленові комплекси дікобальту з формулою Co2(CO)6(C2R2). Оскільки їх можна видалити пізніше, карбонільні центри кобальту функціонують як захисна група для алкіну. У реакції Ніколаса алкінова група також захищена, і в той же час альфа-вуглецеве положення активується для нуклеофільного заміщення.[джерело?]
- ↑ Omae, Iwao (2007). Three characteristic reactions of organocobalt compounds in organic synthesis. Applied Organometallic Chemistry. 21 (5): 318—344. doi:10.1002/aoc.1213.
- ↑ а б B. K. Bower and H. G. Tennent (1972). Transition metal bicyclo[2.2.1]hept-1-yls. J. Am. Chem. Soc. 94 (7): 2512—2514. doi:10.1021/ja00762a056.
- ↑ Byrne, Erin K.; Theopold, Klaus H. (1 лютого 1987). Redox chemistry of tetrakis(1-norbornyl)cobalt. Synthesis and Characterization of a Cobalt(V) Alkyl and Self-Exchange Rate of a Co(III)/Co(IV) Couple. Journal of the American Chemical Society. 109 (4): 1282—1283. doi:10.1021/ja00238a066. ISSN 0002-7863.
