Центр злагоди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Центр злагоди

Saskaņas Centrs
Країна Flag of Latvia.svg Латвія
Голова партії Ніл Ушаков
Дата заснування 2005
Дата розпуску 2014
Штаб-квартира Рига
Ідеологія лівоцентризм
соціал-демократія
права російської нацменшини
Офіційний сайт saskanascentrs.lv

Центр злагоди (латис. Saskaņas Centrs, SC; рос. Центр Согласия, ЦС) — латвійський лівоцентриський блок політичних партій, заснований 9 червня 2005 року.

Історія[ред. | ред. код]

Об'єднання політичних організацій (партій) «Центр злагоди» (ЦС) було засновано в 2005 році. Головою «Центру злагоди» восени 2005 року був обраний Ніл Ушаков. Спочатку політичне об'єднання «Центр злагоди» включало в себе чотири лівих, ліво-центристських і центристських партій:

  • Партію народної злагоди (голова — Яніс Урбанович);
  • Політичну партію «Новий центр» (голова — Сергій Долгополов);
  • Даугавпілську міську партію (голова — Віталій Азаревіч);
  • Соціалістичну партію Латвії (голова — Алфредс Рубікс).

Під час парламентських виборів 2006 року партія отримала 14,42% (130887 голосів) і виграла 17 з 100 місць. Вона стала четвертою за величиною партією в парламенті і другою за величиною опозиційною партією.

Пізніше — в 2009 році — до складу політичного об'єднання увійшла Соціал-демократична партія (голова — Егілс Рутковскіс). У 2009 році три учасники «Центру злагоди» (Партія народної злагоди, Політична партія «Новий центр», Соціал-демократична партія) домовилися про створення об'єднаної Соціал-демократичної партії «Злагода» (СДПС). Об'єднавчий з'їзд СДПС відбувся в квітні 2010 року, і всі три партії, що увійшли до складу нової політичної сили, були ліквідовані. Головою правління Соціал-демократичної партії «Злагода» був обраний Яніс Урбанович. «Центр Злагоди» продовжує об'єднувати Соціал-демократичну партію «Злагода», Даугавпілську міську партію і Соціалістичну партію Латвії.

Під час парламентських виборів 2010 року Центр злагоди став другою латвійської політичною силою і найбільшим опозиційним альянсом в парламенті. Він отримав 26,04% (251397 голосів) і виграв 29 із 100 місць.

Голова правління політичного об'єднання «Центр Злагоди» — Ніл Ушаков. До складу правління також входять Яніс Урбанович, Сергій Долгополов, Егілс Рутковскіс, Віталій Азаревіч і Альфред Рубікс.

Результати виборів[ред. | ред. код]

Політична позиція[ред. | ред. код]

Щодо Української кризи[ред. | ред. код]

Урбанович звинуватив Українську кризу в тому, що, на його думку, було "зусиллями Заходу саботувати російські плани щодо Євразійського митного союзу", і назвав анексію Криму Російською Федерацією "відчайдушним заходом з боку Росії з метою запобігання економічному та військовому дисбалансу в зоні контакту Південно-Східної Європи між НАТО і Росією", посилаючись на часткове виправдання прецедент округу Абрене[1]. Ушаков заявив, що повністю підтримує українську територіальну цілісність, "включаючи Крим"[2], але не хоче аналізувати, хто винен у тому, що сталося в Україні, і закликав до міжнародного розслідування[3]. Він також розкритикував санкції ЄС проти Росії як неефективні та шкідливі для латвійської економіки[4][5]. 4 березня 2014 року 28 депутатів Центру злагоди проголосували проти резолюції Сейму, яка рішуче засуджувала військову участь та агресію Росії в Україні[6].

Співробітництво[ред. | ред. код]

21 жовтня 2009 року в Санкт-Петербурзі голова парламентської фракції «Центру злагоди» Яніс Урбанович підписав угоду про співпрацю з російською правлячою партією «Єдина Росія»[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Harmony leader: Ukraine crisis is West's attempt to break Russia. Public Broadcasting of Latvia. 25 серпня 2014. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 21 травня 2018. 
  2. Walker, Shaun (26 грудня 2014). Riga mayor: 'I'm a Russian-speaking Latvian and patriot of my country'. The Guardian. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 21 травня 2018. 
  3. Ušakovs calls Russians to calm down their Latvian neighbours; Crimea has to stay in Ukraine (Latvian). Delfi. 12 травня 2012. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 21 травня 2018. 
  4. Macdonald, Alastair; Krūtaine, Aija (9 січня 2015). Leader of Latvia's Russian-speakers fears sanctions backfiring. Reuters. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 21 травня 2018. 
  5. Ušakovs: EU sanctions against Russia a failure. Public Broadcasting of Latvia. 26 грудня 2014. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 21 травня 2018. 
  6. Latvia’s Saeima strongly condemns Russia's military aggression in Ukraine. The Baltic Course. 6 березня 2012. Процитовано 8 грудня 2013. 
  7. Центр згоди буде співпрацювати з партією Путіна [Архівовано 22 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання[ред. | ред. код]