Церква Архістратига Михаїла (Підберізці)
| Церква святого Архистратига Михаїла | |
|---|---|
 | |
| 49°48′23″ пн. ш. 24°12′51″ сх. д. / 49.80639° пн. ш. 24.21417° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Місто | с. Підберізці Пустомитівський район Львівська область |
| Конфесія | Православна церква України |
| Єпископство | Львівсько-Сокальська єпархія |
| Тип | церква |
| Тип будівлі | Церква |
| Стиль | неовізантійський |
| Автор проєкту | Іван Левинський |
| Початок будівництва | 1891 |
| Побудовано | 1910 |
| Настоятель | отець Станіслав |
  Церква святого Архистратига Михаїла Церква святого Архистратига Михаїла (Україна)  Церква святого Архистратига Михаїла Церква святого Архистратига Михаїла (Львівська область) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Церква Архістратига Михаїла — чинна церква у селі Підберізці Пустомитівського району Львівщини. Парафія належить до Пустомитівського благочиння Львівсько-Сокальської єпархії Православної церкви України.
Церква Архістратига Михаїла збудована у 1891–1910 роках у так званому «неовізантійському» стилі відомим архітектором Іваном Левинським. З нею пов'язані ряд яскравих імен видатних діячів української Церкви, культури, мистецтва і героїв визвольних змагань за українську державність.
Церкву освячено 1892 року Митрополитом Сильвестром Сембратовичем.
Церква Св. Арх. Михаїла — не єдиний збережений донині взірець храмового розпису пензля Модеста Сосенка, що чудом уникнув більшовицької руйнації. Другим є храм в с. Поляни (Риків) Золочівського району, там дерев'яна церква. Третім був розпис в смт. Славське, знищений 15 травня 2019 року парафіянами ц. Успіння Пресвятої Богородиці в смт. Славське, за наказом о. Андрія Петришина[1]. Ще були розписи в ц. св. Миколая в Золочеві, та вони перемальовані. Велика заслуга в збереженні храму в Підберізцях, належить сьогоднішньому настоятелю Церкви, її довголітньому парохові о. Станіславу Гассу, котрий добре усвідомлює, що під його опікою у Церкві — неоціненна, унікальна пам'ятка українського церковного малярства. Нині ця коштовна пам'ятка потребує нагальної реставрації та обнови. Стіни храму, навіть крізь столітні кіптяву і патину, світяться високим малярським кунштом пензля Модеста Сосенка. Прочитуємо в них — артистично аранжовані художником — відлуння великих і давніх на нашій землі традицій церковного розпису та українського іконопису XVII–XVIII століть, багатство нашої народної орнаментики та чар коштовних прикрас стародавніх рукописних книжок в Україні. Національні художні традиції талановито переосмислені тут Модестом Сосенком у дусі нової європейської естетики модерну.
Створені ним розписи суцільним дорогоцінним килимом покривають стіни храму, мерехтять глибокими насиченими кольорами, чарують багатством орнаментальної фантазії і водночас прозорою ясною архітектонікою декору. В орнаментальне тло стін тактовно вписані поважні, аскетичні лики Святих. Доповнюють інтер'єр церкви два чудові вітражі «Христос і Магдалина» і «Христос благословляє дітей», виконані у Кракові за проектом М. Сосенка. Вітражі є фактично першими творами новітнього вітражного мистецтва в Україні. Не випадково на початку нашого століття підберізцівська церква славиться в Галичині як один із взірцевих українських храмів, оздоблених у національному стилі. Сюди, до Підберізців, щоб розглянути храмові розписи Модеста Сосенка, любили приїжджати зі Львова духовенство і творча інтелігенція.
1913 року побував тут Митрополит А.Шептицький, показуючи церкву своєму закордонному гостеві — ерцгерцогу баварському Максиміліану. Стіни храму бачили таких видатних мужів, як славетний Іван Франко, Іларіон Свєнціцький, директора Національного музею у Львові та багатьох інших. І сьогодні в очах кожної інтелігентної людини в Україні ця церква є унікальною пам'яткою, яка вимагає старанної уваги і опіки з боку суспільства.
Одним із перших її довголітніх парохів був у 1901–1924 роках о. Євген Шухевич — рідний брат відомого українського вченого-етнографа Володимира Шухевича. Син о. Євгена Шухевича — Степан Шухевич — був отаманом УГА в роки Першої світової війни.
Із Святомихайлівською церквою у Підберізцях пов'язана також діяльність іншого її пароха Йосифа Осташевського — відомого церковного та культурного діяча, автора кількох наукових праць з історії Церкви та народознавства, згодом професора Богословської Академії у Львові. Підберізцівська церква постійно мала прихильну увагу та опіку з боку Митрополита Андрея Шептицького — великого мужа Української церкви, мецената української культури.
Це за його рекомендацією і при його сприянні в 1907–1910 роках храм було оздоблено всередині коштовною поліхромією роботи Модеста Сосенка — одного із найвидатніших українських митців початку XX століття. Здобувши блискучу мистецьку освіту спочатку у стінах Краківської академії мистецтв (1896–1900 рр.), згодом у Мюнхенській Королівській Баварській академії (1901–1902 рр.) та в Національній школі мистецтв у Парижі (1902–1905 рр.), Модест Сосенко 1905 року повертається до Галичини. Тут за 15 років він розписав щонайменше 11 церков, створивши у своїх монументальних храмових розписах своєрідний стиль настінного декору української Церкви — стиль українського модерну.
-
Вид спереду -
Вид знизу зимою -
Вид з дороги знизу
- Збережімо наші святині! // Поступ, 1.07.2000 [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] (укр.)
- ↑ У церкві на Львівщині знищили автентичні розписи Сосенка та плитку Левинського. Що відбувається. tvoemisto.tv. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020.
