Сосенко Модест Данилович
| Модест Данилович Сосенко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
28 квітня 1875 Пороги, .svg){kind=small} Австро-Угорщина, нині Івано-Франківський район Івано-Франківська область, Україна | |||
| Смерть | 4 лютого 1920 (44 роки) | |||
|
Львів, ЗУНР | ||||
| Поховання | Янівський цвинтар[1] | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |
Австро-Угорщина, ЗУНР | |||
| Жанр | церковний монументальний живопис, портрет, іконопис | |||
| Навчання | Краківська Школа Мистецтв, Мюнхенська Академія, Національна Школа Мистецтв у Парижі | |||
| Діяльність | іконописець, графік | |||
| Покровитель | митрополит Андрей Шептицький | |||
| Вплив на | Юліан Буцманюк | |||
|
| ||||
 Сосенко Модест Данилович у Вікісховищі | ||||
Модест Данилович Сосе́нко (28 квітня 1875, Пороги, Австро-Угорщина — 4 лютого 1920, Львів, ЗУНР) — український художник-монументаліст, портретист, пейзажист, ілюстратор[2].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї греко-католицького священника, пароха с. Пороги о. Данила Сосенка. Початкова освіта — ґімназія при монастирі оо. Василіян у Бучачі (1887–1895 рр.[3]). Вчився у Краківській школі мистецтв (1896–1900) у відділі рисунків та малярств, та завдяки фінансовій підтримці митрополита Андрея Шептицького в Мюнхенській академії (1901–1902) у відділі технічного малярства у Оттона Зейца, і в Національній школі мистецтв у Парижі (майстерня Леона Бонна) (1902–1905); з 1908 р. жив у Львові. З 1907 р. працював реставратором у Національному музеї у Львові. Під час Першої світової війни був мобілізований до Австро-угорської армії, брав участь у військових діях в 1916–1918 роках.
Подорожував по Італії й Україні (1908–1913), Єгипті й Палестині (1914). Був мобілізований під час Першої світової війни і впродовж 1916–1918 років перебував на фронті в складі Австро-угорської армії. Але на передовій він активно малював мініатюрні пейзажі. Після війни Сосенко регулярно хворів.
Останні роки життя провів у митрополичій резиденції при соборі святого Юра у Львові. Помер 4 лютого 1920 року в домі митрополита Шептицького.
Модест Сосенко похований у Львові на Янівському цвинтарі, поле № 31[4]. За заповітом уся спадщина перейшла до Національного музею у Львові[2].
За заповітом всі твори були передані Національному музею у Львові, де вони і зберігаються. Частина колекції знаходиться у Львівській галереї мистецтв, Львівському музеї історії релігії, Коломийському державному музеї народного мистецтва «Гуцульщина», Івано-Франківському краєзнавчому музеї, музеї на горі Святого Юра у Львові.
Творчий доробок[ред. | ред. код]
Уперше брав участь у виставці українських малярів та народного мистецтва у Львові у січні 1905 року.
На першому етапі творчості працював у жанрі пейзажу, згодом перейшов до монументального та станкового релігійного малярства, що зробило його відомим.
- Портрети: Атанасія Шептицького, Володимира Шухевича, «Портрет дівчини» (1912), «Автопортрет» (1915),
- Побутові картини: «Хлопець обідає», «Розмова», «Діти на плоті» (1913), «Трембітарі» (1914), етюди народних танців,
- Пейзажі: Парижу, Карпат, Південної Далмації, «Рання весна на селі» (1903), «Будуа в сонці» (1918), Церква Св.Юра у Львові
- Монументальні декоративні розписи:
- Львівського музичного коледжу ім. Людкевича у Львові виконані головним чином за мотивами полтавських гаптів та з зображеннями народних музикантів
- актової та концертної зал Вищого музиного інституту ім. М.Лисенка у Львові (1913)
- розписи та іконостас церкви Святої великомучениці Параскеви в Пужниках (нині село Тлумацького р-ну Івано-Франк. обл.; 1906—1907, втрачені)
- церкви Архангела Михаїла в Більчі-Золотому (нині село Борщівського р-ну Терноп. обл.; 1912, знищені)[2]
- Поліхромії церков: церкви Архангела Михаїла у Підберізцях біля Львова (1908–1909), Воскресенської церкви в Печеніжині (1907–1908, знищені), церкви Воскресіння Христового у Рикові (нині с. Поляни Золочівського р-ну Львів. обл.), Більче-Золотому, церкви Святого Миколая в Золочеві (1911–1913), Воскресенської церкви в Товмачі, Успенської церкви у Славську (разом з Юліяном Буцманюком); проєкт поліхромії Волоської церкви у Львові.
- Автор збірки «Прикраси галицьких рукописів XVI–XVII ст. Ставропігійського Музею» (видана 1923). Твори М. Сосенка зберігаються у Львівському державному музеї українського мистецтва (близько 100 робіт), Коломийському Державному Музеї Народного Мистецтва «Гуцульщина» і в приватних колекціях.
- Образи для іконостасу монастирської церкви святого Онуфрія у Львові. Відомо про початок робіт 1907 року.[5]
У своїх творах, особливо на релігійну тематику, Модест Сосенко намагався синтезувати старі візантійські основи малярства з сучасними йому мистецькими досягненнями, був новатором у цій ділянці.
Сосенко став одним з перших художників, який виступив з власною системою оздоблення українських храмів. Там він об'єднав візантійський стиль та новаторства заходу, а також орнаменталістику та модерн. Ще в 1901 році Модест розписав святилище в церкві с. Яблуниця Івано-Франківської області, але церква не збереглася до наших днів. Взагалі історики стверджують, що насліддя художника складно оцінити через наслідки бойових дій першої половини XX ст.
Христос і Магдалина з церкви в селі Підберізці
Знищення розписів Сосенка у Славську[ред. | ред. код]
У травні 2022 року в церкві Успіння Богородиці у Славському було безжально знищено всі настінні розписи Сосенка і його учня Юліана Буцманюка. Священник і громада самовільно почали ремонт, незважаючи на переконання представників єпархії та пояснення мистецтвознавців.[6] Модест Сосенко доклався до оздоблення одинадцяти церков на території України, серед них була і церква у Славському. Його стінопис був лише в чотирьох церках, влючаючи церкву Успіння Борогодиці. Розписи талановитого художника збережені ще у згаданій церкві Святого Михаїла Підберізцях, у дерев'яній церкві села Поляни Золочівського району та в церкві Святого Миколая у Золочеві.[6]
Після повідомлення 10 травня про планований у церкві ремонт у Славське одразу поїхали мистецтвознавці, чиновники і навіть представники єпархії. Впродовж двох днів — 12 та 13 травня — вони намагалися переконати настоятеля храму Андрія Петришина та громаду в цінності розписів. Обласний відділ охорони культурної спадщини видав припис про заборону будь-яких робіт, оскільки церква є пам'яткою архітектури і будь-які роботи у ній мають бути дозволені органом охорони культурної спадщини. Проте священнослужитель і громада не зреагували на припис і за два наступні дні все церковне малярство перетворилося на гору уламків. 15 травня ввечері інтер'єри храму були цілком знищені.[6]
Вшанування[ред. | ред. код]
Його іменем названо одну з вулиць у Львові.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Patlewicz B., Tomczyk R. Cmentarz Janowski we Lwowie. Polskie dziedzictwo narodowe — Щецин: 2017. — Т. 1.
- ↑ а б в СОСЕНКО МОДЕСТ ДАНИЛОВИЧ. resource.history.org.ua. Процитовано 18 лютого 2021.
- ↑ Дуда, Пиндус, с. 582.
- ↑ Харчук Х. Історико-меморіяльні поховання на Янівському цвинтарі у Львові наприкінці XIX—XX століть // Вісник НТШ. — № 46. — 2012. — С. 53. — ISSN 1563-3977.
- ↑ Вуйцик В. С. Монастир святого Онуфрія у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 58.
- ↑ а б в Розписи Сосенка: дві різні історії. Збруч (укр.). 27 травня 2019. Процитовано 21 жовтня 2022.
Джерела, література[ред. | ред. код]
- Свєнціцкий І. Модест Сосенко (1875—1920) / фотогр.: Л. Янушевич. — Прага : Видавництво Української Молоді, 1927. — 14 с. : іл., портр. — (Майстри українського мистецтва).
- Свєнціцький І. Модест Сосенко: Збірна вистава: Каталог. Львів, 1920
- Свєнціцький І. Памяти Модеста Сосенка. «Нова Рада», 1920
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- «Модест Сосенко 1875—1920». Каталог меморіальної виставки. — Л., 1960.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с.
- Дуда І., Пиндус Б. Сосенко Модест Данилович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 582. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Александрович В. С. Сосенко Модест Данилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 712. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Голубець М. Спадщина Модеста Сосенка. «Українська думка», 1920
- Волошин Л. Модест Сосенко — митець українського модерну (роки студій: Краків, Мюнхен, Париж). «ЗНТШ», 2004, т. 248
- Семчишин-Гузнер О. Модест Сосенко: Перші роки творчості на Батьківщині. В кн.: Літопис Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, № 7 (12). Львів, 2010
- Art Lviv Online
Посилання[ред. | ред. код]
- Сосенко Модест Данилович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Модест Сосенко (1875—1920) // Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого.
- До 135-ліття від дня народження.
- Родинне дерево Модеста Сосенка.
|
