Церква Святого Георгія (Грабів)
| Церква Святого Георгія | |
|---|---|
 | |
| 50°43′27″ пн. ш. 26°06′46″ сх. д. / 50.72415° пн. ш. 26.11264° сх. д.Координати: 50°43′27″ пн. ш. 26°06′46″ сх. д. / 50.72415° пн. ш. 26.11264° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Місто |
с. Грабів Рівненський район Рівненська область |
| Конфесія | Православна церква України |
| Єпископство | Рівненська єпархія |
| Тип | церква |
| Тип будівлі | Церква |
| Стиль | дерев'яна архітектура |
| Перша згадка | 1755 |
| Побудовано | 1755 |
| Настоятель | протоієрей Юрій Борсук. |
| Статус | Пам'ятка архітектури національного значення (Ох.№ 1517/0) |
  Церква Святого Георгія Церква Святого Георгія (Україна)  Церква Святого Георгія Церква Святого Георгія (Рівненська область) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Церква Святого Георгія — чинна дерев'яна церква, пам'ятка архітектури національного значення (Ох.№ 1517/0), у селі Грабів Рівненського району Рівненщини. Парафія належить до Рівненського районного благочиння Рівненської єпархії Православної церкви України.
Розташування[ред. | ред. код]
Церква Святого Георгія розташована на північно-східній околиці села Грабів, посеред цвинтаря.
Історія[ред. | ред. код]
Церква Св. Георгія в с. Грабів побудована у 1755 р. на кошти прихожан. За переказами поряд з церквою знаходився кам'яний хрест, який позначав місце розташування старішого храму.
У 1869 році до церкви була прибудована триярусна дзвіниця. У 1870 році церква відремонтована та пофарбована ззовні, в 1884 року – всередині. У 1885 році Л. Рафальский зауважив нову дзвіницю, прибудовану до головного входу, однак поряд ще стояла напівзруйнована стара[1][2][3][4].
Архітектура[ред. | ред. код]
,_%D1%81.%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%B2,_1.jpg)
Церква дерев'яна, тризрубна, триверха. Головний середній об'єм завершується восьмигранним барабаном з двома невеликими віконцями та восьмигранним куполом з «сліпим» ліхтарем та декоративною маківкою.
Зруби вівтаря та бабинця завершуються невисоким четвериками з чотирискатними пірамідальними дахами. До вівтарної шестигранної частини з обох боків прибудовані невеликі приміщення ризниці та паламарні. Характерний приклад волинської школи церковного зодчества Волині XVIII ст. з добудовою дзвіниці в XIX ст.
До західного зрубу церкви, по поздовжній осі, прибудована триярусна дзвіниця з високим наметовим верхом у псевдо-російському стилі.
У 2010-і роки зовнішній вигляд церкви істотно деформований внаслідок ремонтних робіт з використанням новітніх опоряджувальних матеріалів, не властивих дерев'яному зодчеству.
Галерея[ред. | ред. код]
,_%D1%81.%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%B2,_2.jpg)
,_%D1%81.%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%B2,_3.jpg)
Див.також[ред. | ред. код]
- Церква на Електронній карті спадщини дерев'яного церковного зодчества Рівненської області.
- Пам'ятки архітектури національного значення Рівненської області
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рафальский Л. Ровенский уезд в полосе рек Стубели и Устья, притоков Горыни // В кн.: Парфенюк В.О. Клевань: портрет на фоні епох. Історико-інформаційна розповідь. – Рівне, 2013. – С. 472
- ↑ Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. – Почаев, 1889. – C. 479 – 480
- ↑ Переверзев Н.В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Издание Волынского Владимиро-Васильевского Братства. – Житомир, 1914. – C. 339
- ↑ Девятисотлетие православия на Волыни. 992-1892 гг. Ч.1-2. – Житомир, 1892. – C. 508 – 509
