Четверик (архітектура)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Церква Іоанна Богослова в Москві, Російська федерація

Четверик — чотирикутна у плані культова споруда або її частина, форма якої підкреслюється куполом або шатром.[1] Притаманна українській та російській архітектурі 17–18 століть.

У храмовій архітектурі до володарювання Петра Першого форму четверика мала основна частина будівлі храму, а всередині він міг мати стовпи, що підпирають склепіння і купол.

В XVII-XVIII століттях набули поширення безстовпні храми з четвериком, перекритим хрещатим, зімкнутим або ступінчастим склепінням. В шатрових храмах і в архітектурі наришкінського або московського бароко четверик часто використовувався в поєднанні надбудованим восьмигранним ярусом — восьмериком. Такий багатоярусний храм часто називають «восьмерик на четверику».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.


Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектуру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.