Церква Святої Параскеви П'ятниці (Білокриниця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Святої Параскеви П'ятниці (Білокриниця)

Типцерква
Країна Україна
РозташуванняБілокриниця
КонфесіяУГКЦ
Будівництво1723

CMNS: Церква Святої Параскеви П'ятниці у Вікісховищі

Церква Святої Параскеви П'ятниці в Білокриниці — парафія і храм греко-католицької громади Підгаєцького деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Білокриниця Тернопільського району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення[1].

Історія церкви

[ред. | ред. код]

Вперше про існування греко-католицької парафії с. Білокриниця згадується в реєстрі церков, укладеному львівським єпископом Йосифом Шумлянським, приблизно, 1708 року. У 1723 році на місці старої церкви Святого Іллі збудовано новий храм Святої Параскеви П'ятниці. Попередні церква і проборство, як згадується в Йосифінській метриці (1789), згоріли. Нова церква мала два престоли — Святої Параскеви і Святого Іллі, тому в давніх актах XVIII століття згадується під посвятою цих святих, а з 1803 року — тільки як церква Святої Параскеви.

Після першого розбору Польщі (1772) самостійна парафія в Білокриниці була ліквідована, а церква стала філією до материнської церкви у парафії с. Новосілка (Кут).

За переказами, цей храм згорів, тому в 1866—1867 роках на тому ж місці збудували нову церкву, дерев'яну — також на честь святої Параскеви. І та церква згоріла 13 лютого 1936 року від незагашеної свічки. З лютого по травень 1936 року богослужіння, за згодою римо-католицької громади, відбувалися в місцевому костьолі Святих Апостолів Петра і Павла, збудованому в 1904 році. Пізніше збудували тимчасову каплицю, в якій відбувалися відправи до кінця війни. У 1946 році, після виселення поляків, завдяки старанням голови сільради Андрія Гунчака, церковній громаді віддали колишній костьол.

Ще в 1932 році громада домоглася відкриття самостійно парафії, до якої долучили села: Михайлівку (426 осіб), Бронгалівку (168), колонію Михайлівка — Поплави (101). Разом з церквою в Білокриниці (504 особи) парафія вміщувала 1199 греко-католиків (дані на 26 січня 1933). У листопаді 1946 року органи державної влади греко-католицьку парафію ліквідували, а утворили православну Московського патріархату. 7 липня 1990 року жителі села разом з адміністратором церкви о. Миколою Сухарським повернулися до матірної Української Греко-Католицької Церкви.

У вересні 2007 року відновлено самостійну греко-католицьку парафію, до якої долучили села Михайлівку і Бронгалівку.

Канонічні візитації на парафії проводили: митрополит Сильвестр Сембратович — 2 вересня 1886 року, митрополит Андрей Шептицький — 1 червня 1901 року.

У селі є каплиця (2012) на знак польсько-українського порозуміння, фігура Матері Божої (відновлена 2009), та чотири придорожні хрести. Біля церкви встановлено фігури святих Петра і Павла (1936) і місійний дерев'яний хрест. У головному вівтарі є копія чудотворного образу Ченстоховської Божої Матері (приблизно 1922).

На парафії діють: спільнота «Матері в молитві» і Вівтарна дружина.

Парохи

[ред. | ред. код]
  • о. Стефан Вороневич (1712—1748),
  • о. Василь Вороневич (1748),
  • о. Григорій Чировський (до 1850),
  • о. Іполит Янович (1850—1868)
  • о. доктор Олександр Бачинський (адміністратор 1868—1871),
  • о. Микола Маринович (1871—1879)
  • о. Павло Дурбак (адміністратор 1879—1880)
  • о. Лука Яримович (1880—1896),
  • о. Теодозій Кунасевич (адміністратор 1896—1897)
  • о. Григорій Содомора (1897—†1916),
  • о. Василь Томович (завідатель 1916—1918)
  • о. Аполінарій Осадца (1921—1932),
  • о. Петро Барановський (1932—1933),
  • о. Осип Коровець (1935—1945),
  • о. Микола Сухарський (7 липня 1990—серпень 2004),
  • о. Володимир Крижанівський (серпень 2004—вересень 2007),
  • о. Володимир Литвинів (з 9 вересня 2007).

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]