Білокриниця (Кременецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Білокриниця
Білокриницький палац замок.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Кременецький район
Громада Кременецька міська громада
Облікова картка Білокриниця 
Основні дані
Засноване 1438
Населення 2 215
Поштовий індекс 47013
Телефонний код +380 3546
Географічні дані
Географічні координати 50°08′34″ пн. ш. 25°44′58″ сх. д.H G O
Відстань до
районного центру
5 км
Місцева влада
Адреса ради 47013, с. Білокриниця, вул. Шевченка, 4
Карта
Білокриниця. Карта розташування: Україна
Білокриниця
Білокриниця
Білокриниця. Карта розташування: Тернопільська область
Білокриниця
Білокриниця
Мапа

CMNS: Білокриниця у Вікісховищі

Білокрини́ця (раніше також Біла Криниця) — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області України. Розташоване на півночі району.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Кременецької міської громади[1].

Населення — 2225, осіб з яких один поп(2003)[2].

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване на березі річки Дядьківська Криниця — притоки річки Іква, за 5 км від райцентру.

На півдні та сході оточене Кременецькими горами. У селі розташований Білокриницький дендропарк.

Через село проходить автодорога М19 (частина E85) Доманове — Порубне[3].

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Білокриниці виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, мезоліту, лендельської, черняхівської, комарівсько-тшинецької, давньоруської культур.

Перша писемна згадка — у грамоті великого князя Свидригайла Ольгердовича від 9 травня 1438 року, згідно з якою Кременець отримав магдебурзьке право[4].

Наполеон Орда. Палац Чосновських з руїнами замку Збаразьких

На початку XVI століття Білокриниця ще належала до Кременецького староства, а пізніше двом родинам зем'ян Білокриницьких (наприклад Богдану Білокриницькому у 1545 році[5], Станіславу Білокриницькому у 1563 році) та частково іншим власникам (бояринові князів Чарторийських Ждану 1545 року, Ганні Гойській 4 «дими» та князю Леву Воронецькому 6 «димів» 1583 року.[4]).

З другої половини XVI століття селом володіють князі Збаразькі, що споруджують тут замок. 1605 року його було знищено татарами, проте знову відбудовано. У 1617 році Збаразькі приймали в гостях у Білокриниці королевича Владислава. Після вигасання роду Збаразьких Білокриниця переходить до споріднених з ними князів Вишневецьких. Чимало Збаразьких та Вишевецьких мали у Білокриниці свою резиденцію, бо обіймали посаду кременецького старости.

1705 року у Білокриниці на хрестинах Уршулі-Франціски — доньки Януша Антонія Вишневецького — побував гетьман Іван Мазепа, який став її хресним батьком[6].

1725 року Білокриниця перейшла до князя Михайла Казимира Радзивілла «Рибоньки» як віно Уршулі-Франціски. За князів Радзивіллів замок занепадає, власники рідко у ньому мешкають.

У 1806 році замок згорів, після чого Білокриниця та інші села маєтку продані Чосновським. У середині XIX століття Чосновські на руїнах старого замку Збаразьких будують неоготичний палац.

1866 року Білокриницю придбав чиновник з особливих доручень при київському генерал-губернаторі таємний радник Олександр Феодосійович Воронін. Після виходу у відставку він оселився в Білокриниці та до своєї смерті в 1890 році активно займався розвитком маєтку. Згідно із заповітом бездітного Вороніна в 1892 році в палаці було відкрито сільськогосподарську школу для селянських дітей (див. Кременецький лісотехнічний коледж).

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2031 особа, з яких 1109 чоловіків та 922 жінки[7].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 2261 особа[8].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Відсоток
Українська 98,60 %
Російська 1,13 %
Білоруська 0,18 %
Молдовська 0,05 %

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Муровані храми:

  • Іоана Богослова (1890)  — збудований замість ветхої парафіяльної церкви 1728 року спорудження на кошти дідича Вороніна та парафіян;
  • Казанської ікони Божої Матері (1910)  — перебудована колишня полкова церква Покрови Пресвятої Богородиці 11-го драгунського Ризького полку.

Пам'ятники:

  • полеглим у німецько-радянській війні радянським воїнам-односельцям (1969)
  • на честь першого повстанського загону на Кременеччині у Другу світову війну під командуванням «Хрона» Миколи Медвецького (2003).

Білокриницький палац — колишня панська резиденція другої половини XIX століття у стилі англійської неоготики, що з 1892 року займають різні навчальні заклади.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Пам'ятна дошка школи

У лісоколеджі та школі працюють краєзнавчі музеї.
Діють загальноосвітня школа І—III ступенів, будинок культури, бібліотека, ФАП, амбулаторія, відділення зв'язку, швейна майстерня, 4 магазини, ЗАТ «Молоко» та ін.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Поет-пісняр С. Байдюк
  • Директор ВАТ «Укрфанерпром» П. Горбатюк
  • Музикант і композитор Олег Шак.

Проживали[ред. | ред. код]

Перебували[ред. | ред. код]

Поховані[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021. 
  2. Мазурчук В., Уніят В., Чернихівський Г. Білокриниця… — С. 136.
  3. через, зокрема, Чернівці — Тернопіль — Дубно (звідси на Луцьк чи на Київ)
  4. а б Białokrynica (1)… — S. 127.
  5. згідно з матеріалами ревізії 1545
  6. У «СгКП…» помилково вказано, що дідичем, батьком Уршулі-Франціски був Міхал Сервацій Вишневецький.
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]