Білокриниця (Кременецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Білокриниця
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Кременецький
Рада/громада Білокриницька сільська рада
Код КОАТУУ 6123480701
Облікова картка Білокриниця 
Основні дані
Засноване 1438
Населення 2 215
Поштовий індекс 47013
Телефонний код +380 3546
Географічні дані
Географічні координати 50°08′24″ пн. ш. 25°44′46″ сх. д. / 50.14000° пн. ш. 25.74611° сх. д. / 50.14000; 25.74611Координати: 50°08′24″ пн. ш. 25°44′46″ сх. д. / 50.14000° пн. ш. 25.74611° сх. д. / 50.14000; 25.74611
Відстань до
районного центру
5 км
Місцева влада
Адреса ради 47013, с. Білокриниця, вул. Шевченка, 4
Карта
Білокриниця. Карта розташування: Україна
Білокриниця
Білокриниця
Білокриниця. Карта розташування: Тернопільська область
Білокриниця
Білокриниця

Білокрини́ця — село Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на півночі району. Центр сільради, якій підпорядковані села Андруга, Веселівка, Лішня.

До Білокриниці приєднано село Велика Андруга та хутори Заліський і Хутір.

Населення — 2225 осіб (2003)[1].

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване на березі річки Дядьківська Криниця — притоки річки Іква, за 5 км від райцентру.

На півдні та сході оточене Кременецькими горами. У селі розташований Білокриницький дендропарк.

Через село проходить автодорога М19 (частина E85) Доманове — Порубне[2].

Історія[ред. | ред. код]

Білокриницький палац, вигляд з тилу, 14.08.2011
Наполеон Орда. Палац Чосновських з руїнами замку Збаразьких

Поблизу Білокриниці виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, мезоліту, лендельської, черняхівської, давньоруської, комарівсько-тшинецької культур.

Перша писемна згадка — у грамоті князя Свидригайла від 9 травня 1438 року, в якій поселення отримало магдебурзьке право.[3]

У першій половині XVI століття Білокриниця належала до Кременецького замку, була власністю Богдана Білокриницького[4], потім тривалий час нею володіли князі Збаразькі, котрі й заснували тут замок.

Присілок Біла Криниця 1583 року належав частково «Єрофієвій Гойській» Ганні (4 «дими»), князю Леву Воронецькому (6 «димів»).[3]

1605 року замок знищили татари. Згодом замок у Білокриниці став резиденцією князя К. Вишневецького.

1705 на хрестинах Уршулі-Франціски — доньки Януша Антонія Вишневецького — побував гетьман України Іван Мазепа, який став її хресним батьком.[5]

1725 року Білокриниця перейшла до князя Михайла Казимира Радзивілла «Рибоньки» як віно Уршулі-Франціски

У 19 столітті перейшло до Чосновських.

1866 року Білокриницю придбав таємний радник Київського генерал-губернатора Олександр Воронін. За його заповітом 1892 в замку було відкрито сільськогосподарську школу (сучасний Кременецький лісотехнічний коледж).

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є муровані храми:

  • Іоанна Богослова (1890) — збудований замість ветхої парафіяльної церкви 1728 року спорудження;
  • Казанської ікони Божої Матері (1910) — колишня полкова церква 11-го драгунського Ризького полку

Споруджено пам'ятники:

  • полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1969)
  • на честь першого повстанського загону на Кременеччині в 2-у світ. війну під команд. «Хрона»- М. Медведецького (2003).

Білокриницький палац

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Пам'ятна дошка школи.

В лісотехнікумі та школі працюють краєзнавчі музеї.
Діють загальоосвітня школа І-ІІІ ступенів, будинок культури, 3 бібліотеки, ФАП, відділення зв'язку, амбулаторія, швейна майстерня, 4 магазини, ЗАТ «Молоко».

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[6]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 98,6
російська 1,13
білоруська 0,18
молдовська 0,05

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • поет-пісняр С. Байдюк
  • директор ВАТ «Укрфанерпром» П. Горбатюк
  • музикант і композитор О. Шак.

Проживали[ред. | ред. код]

Перебували[ред. | ред. код]

Поховані[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мазурчук В., Уніят В., Чернихівський Г. Білокриниця… — С. 136.
  2. через, зокрема, Чернівці — Тернопіль — Дубно (звідси на Луцьк чи на Київ)
  3. а б Białokrynica (1)… — S. 127.
  4. згідно з матеріалами ревізії 1545
  5. в «СгКП…» помилково вказано, що дідичем, батьком Уршулі-Франціски був Міхал Сервацій Вишневецький
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]