Цивільний кодекс України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ЦК України
Закон України
Малий Державний Герб України
Загальна інформація
Повна назва: Цивільний кодекс України
Абревіатура: ЦКУ
Номер: 435-IV
Дати
Прийнятий: 16 січня 2003
Діє/діяв з: 1 січня 2004
Остання редакція: 19 липня 2017
Інші закони
Пов'язані закони: Цивільний процесуальний кодекс України
Статус: Чинний

Цивільний кодекс України (скор. ЦКУ) — основний нормативно-правовий акт цивільного законодавства України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року.

Цивільний кодекс України є кодифікованим нормативним актом (законом) яким регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), учасниками яких є фізичні та юридичні особи, Держава Україна, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Структура Цивільного кодексу[ред.ред. код]

Побудований за пандектною системою Цивільний кодекс України складається з шести книг, розмежованих за сферою регулювання:

1. Книга перша. Загальні положення.

  • Розділ 1. Основні положення.
  • Розділ 2. Особи.
  • Розділ 3. Об'єкти цивільних прав.
  • Розділ 4. Правочини. Представництво.
  • Розділ 5. Строки та терміни. Позовна давність.

2. Книга друга. Особисті немайнові права фізичної особи.

3. Книга третя. Право власності та інші речові права.

  • Розділ 1. Право власності.
  • Розділ 2. Речові права на чуже майно.

4. Книга четверта. Право інтелектуальної власності

5. Книга п'ята. Зобов'язальне право.

  • Розділ 1. Загальні положення про зобов'язання
  • Розділ 2. Загальні положення про договір.
  • Розділ 3. Окремі види зобов'язань.
  • Підрозділ 1 Договірні зобов'язання (Глава 54 — 77)
  • Підрозділ 2 Недоговірні зобов'язання (Глава 78 — 83)

6. Книга шоста. Спадкове право.

Сфера регулювання[ред.ред. код]

За своєю суттю та призначенням Цивільний кодекс є кодексом приватного права, тобто провідним актом у системі законодавства, що регулює відносини у приватній сфері, його положення мають застосовуватися не тільки до традиційних «суто цивільних» відносин, а й до взаємин суб'єктів споріднених відносин. Так, до регулювання сімейних відносин, при використанні найманої праці, у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля норми ЦК застосовуються субсидіарно, тобто у випадках, якщо ці відносини не врегульовані іншими (спеціальними) актами законодавства.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Цивільний кодекс України Поточна редакція.
  • Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. у 2 т. / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - 5-те вид., переробл. і допов. - К. : Юрінком Інтер, 2013. - ISBN 978-966-667-442-8.
  • Цивільне право України: Академічний курс: Підручник у 2 т.-Вид. 2-ге, доп. і перероб. — Т. 2. Особлива частина К.: Видавничий Дім «Ін Юре» 2006.
  • Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання : підруч. / За заг. ред. С. С. Бичкової. – К.: КНТ, 2006. – 498 с.