Челнов Олег Йосипович
| Олег Челнов | |
|---|---|
 | |
| Прізвисько | Олег Беркут |
| Народження |
1965 Харків, Українська РСР,  СРСР |
| Смерть |
невідомо, можливо площа «Мінутка» у Грозному Грозний, Чеченська республіка Ічкерія |
| Країна |
 Україна |
| Звання | лейтенант армії ЧРІ |
| Формування | Гарнізон Грозного, підрозділ «Вікінг» |
| Командування | Сашко Білий |
| Війни / битви |
Війна в Афганістані Перша чеченська війна |
| Нагороди |
 |
Олег Йосипович Челнов (псевдонім Беркут; * 1965, Харків — зник безвісти після 7 березня 1996, Грозний) — український націоналіст, військовик, командир підрозділу УНА-УНСО «Вікінг» під час першої чеченської війни. Один з двох українців, удостоєних нагороди «Герой нації» Чеченської Республіки Ічкерія (інший — Сашко Білий).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1965 року у місті Харкові у російськомовній родині заводчан. Один із дідів Олега був репресований і відбував покарання в радянських таборах[1].
1984 року призваний до війська. Брав участь у війні в Афганістані, де отримав поранення у спину[1]. 1988 року добровольцем поїхав до Вірменської РСР ліквідовувати наслідки Спітакського землетрусу, за що згодом був нагороджений орденом «За особисту мужність».
1990 року в Олега Челнова народилася донька Аліна.
До Чечні Челнов уперше вирушив 1994 року, де з українських добровольців було сформовано батальйон УНА-УНСО «Вікінг». Під час битви за Грозний в січні 1995 року батальйон брав участь в обороні президентського палацу, Челнов тоді був начальником штабу. У червні 1995 року лейтенант армії ЧРІ Челнов повернувся до рідного Харкова[1].
Востаннє Олег Челнов вирушив на Кавказ у січні 1996 року. За офіційною версією він загинув у Грозному під час бою в районі площі «Мінутка» 6 або 7 березня. Але є свідчення людей, які його знали, про те, що бачили його пізніше. Тіло Олега так і не було знайдене. Тому правильніше вважати його зниклим безвісти[1][2].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Після загибелі на його честь названо одну з вулиць Грозного, а дочці в Харкові призначено пожиттєву пенсію, однак після приходу до влади кадировців вулицю було перейменовано[1][3].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За особисту мужність».
- Кавалер ордену «Герой нації» (чеч. Орден «Къоман Турпал», Orden «Qoman Turpal») Чеченської Республіки Ічкерія — за мужність і героїзм, проявлені на полі битви за незалежність Чеченської Республіки Ічкерія і Кавказу[4]. Нагороджений посмертно 22 жовтня 1996 року Указом президента Чеченської Республіки Ічкерія Зелімханом Яндарбієвим. Орден даний посмертно, хоча підтверджень смерті Олега Челнова немає досі.
Див. також[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Челнов Олег Йосипович |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Росіянин, український герой чеченської нації Олег Челнов // «Історична правда», 14 січня 2015. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 14 січня 2015.
- ↑ Україна — не Чечня! // «УНСО», 11 грудня 2014. Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 14 січня 2015.
- ↑ Министр иностранных дел Чечни Ильяс Ахмадов: «Многие чеченцы интересовались опытом стрелков УПА» [Архівовано 14 січня 2015 у Archive.is], gazeta.zn.ua
- ↑ Ордена и награды Ичкерии // SNA Chechenpress [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)