Червона зоря (футбольний клуб)
| Повна назва | Червона зоря | |
| Засновано | 1922 | |
| Розформовано | 1940 | |
| Населений пункт | Ленінград, РРФСР | |
| Стадіон | імені В. І. Леніна | |
| Ліга | Група «Б» | |
| 1940 | 1-е | |
| ||
«Червона зоря» (рос. «Красная заря») — радянський футбольний клуб з Ленінграда, що існував у період з 1922 по 1940 роки.
Команда була заснована у 1922 році. До 1930 року виступала на районих змаганнях, у 1931—1935 роках — у чемпіонатах Ленінграда. Переможець турніру 1934 року.
Учасник перших шести першостей СРСР з футболу. Найкраще місце — п'яте (осінь 1936).
Найбільш славною сторінкою в історії клубу став виступ у розіграші кубка 1938 року. На попередніх етапах були здобуті перемоги над одеським «Харчовиком», ленінградським «Зенітом» і динамівськими командами з Болшево і Тбілісі. У вирішальному матчі клуб мінімально поступився московському «Спартаку» (2:3).
Два роки клуб називався «Електрик» (1938—1939). Сезон 1939 року команда завершила на передостанньому місці і вибула до другого дивізіону. Наступного року стала переможцем групи «Б», але у зв'язку з реорганізацією чемпіонату — путівки до еліти «Червона зоря» не отримала і була розформована. Провідні гравці були переведені до складу «Зеніта»[1].
Багато гравців команди воювали на фронтах німецько-радянської війни. Микола Анциферов, Лев Лихвінцев, Віктор Набутов і Борис Орєшкін служили у Бальтійському флоті. Петро Карась був водієм у зенітно-кулеметному полку. Воював Анатолій Гусєв. Загинули на фронті Василь Топталов, Леонід Дорофєєв і Василь Григор'єв. Валентин Шелагін зник безвісти у березні 1942 року. Петро Григор'єв і Борис Шелагін померли в блокадному Ленінграді.
Петро Григор'єв — єдиний гравець команди, якому було присвоєно почесне звання «Заслужений майстер спорту СРСР». Після війни звання «Заслужений майстер спорту» отримали колишні гравці «Червоної зорі» Костянтин Лемешев, Борис Орєшкін, Володимир Лемешев і Олексій Пшеничний.
У східній підгрупі другої групи чемпіонату СРСР 1946 року виступала ленінградська команда «Електросила», яку інколи вважають правонаступницею «Червоної зорі», але документальних підтверджень цьому немає[2].
Статистика виступів у чемпіонаті:
| Сезон | Назва | Гр. | Місце | І | В | Н | П | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1936(в) | «Червона зоря» | А | 7 з 7 | 6 | 1 | 1 | 4 | 8 — 21 | 9 |
| 1936(о) | «Червона зоря» | А | 5 з 8 | 7 | 3 | 0 | 4 | 13 — 18 | 13 |
| 1937 | «Червона зоря» | А | 8 з 9 | 16 | 4 | 4 | 8 | 17 — 31 | 28 |
| 1938 | «Електрик» | А | 13 з 26 | 25 | 8 | 8 | 9 | 42 — 44 | 24 |
| 1939 | «Електрик» | А | 13 з 14 | 26 | 6 | 5 | 15 | 32 — 49 | 17 |
| Усього в групі «А» | 80 | 22 | 18 | 40 | 112 — 173 | 62 | |||
| 1940 | «Червона зоря» | Б | 1 з 14 | 26 | 15 | 5 | 6 | 54 — 36 | 35 |
Бомбардири і тренери:
| Сезон | Бомбардир | Голи | Тренер |
|---|---|---|---|
| 1936(в) | Володимир Лемешев Микола Ярцев |
2 | Михайло Окунь[3] |
| 1936(о) | Іван Смирнов Микола Ярцев |
3 | Михайло Окунь[4] |
| 1937 | Микола Ярцев | 6 | Михайло Окунь[5] |
| 1938 | Василь Лотков | 8 | Михайло Окунь Костянтин Лемешев[6] |
| 1939 | Іван Смирнов | 6 | Костянтин Лемешев[7] |
| 1940 | Борис Чучелов | 14 | Костянтин Лемешев[8] |
Найбільше матчів у чемпіонатах провели:
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сумарні показники найвлучніших гравців команди у чемпіонатах СРСР:
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Статистика виступів у кубку:
| Сезон | Назва | Раунд | І | В | Н | П | РМ | О |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1936 | «Червона зоря» | 1/2 | 5 | 4 | 0 | 1 | 8 — 8 | 8 |
| 1937 | «Червона зоря» | 1/64 | 1 | 0 | 0 | 1 | 2 — 4 | 0 |
| 1938 | «Електрик» | Фінал | 6 | 5 | 0 | 1 | 19 — 5 | 10 |
| 1939 | «Електрик» | 1/16 | 2 | 1 | 0 | 1 | 2 — 1 | 2 |
| Усього | 14 | 10 | 0 | 4 | 31 — 18 | 20 | ||
Фінал кубка СРСР з футболу 1938:
14 вересня 1938
|
| «Спартак» | 3 – 2 | «Електрик» |
|---|---|---|
Гуляєв
 14'Старостін 51'Семенов 65'
|
Протокол | Яблочкін
45'Гусєв 70'
|
«Спартак»: Владислав Жмельков, Віктор Соколов, Василь Соколов, Сергій Артем'єв (Станіслав Леута, 46), Андрій Старостін, Григорій Тучков, Георгій Глазков, Володимир Степанов, Віктор Семенов, Олексій Соколов, Микола Гуляєв. Тренер — Костянтин Квашнін.
«Електрик»: Віктор Набутов, Василь Топталов, Василь Григор'єв, Віктор Бодров, Борис Орєшкін, Олексій Яблочкін, Петро Карась, Павло Артем'єв, Іван Смирнов, Олександр Федоров (Анатолій Гусєв, 69), Василь Лотков. Тренер — Костянтин Лемешев.
- ↑ ЛЕТОПИСЬ Акселя ВАРТАНЯНА. web.archive.org (рос.). 10 жовтня 2006. Архів оригіналу за 10 жовтня 2006. Процитовано 25 січня 2022.
- ↑ Друга група (східна підгрупа) — 1946. Український футбол (історія та статистика). Процитовано 15 грудня 2017.[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ «Червона зоря» — 1936 (весна). Український футбол (історія та статистика). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 грудня 2017.
- ↑ «Червона зоря» — 1936 (осінь). Український футбол (історія та статистика). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 грудня 2017.
- ↑ «Червона зоря» — 1937. Український футбол (історія та статистика). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 грудня 2017.
- ↑ «Електрик» — 1938. Український футбол (історія та статистика). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 грудня 2017.
- ↑ «Електрик» — 1939. Український футбол (історія та статистика). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 грудня 2017.
- ↑ «Червона зоря» — 1940. Український футбол (історія та статистика). Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 15 грудня 2017.
- «Червона зоря» (рос.) . FootballFacts. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 15 лютого 2017.
- Ленинградские команды в высшей лиге [Архівовано 7 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
|
Це незавершена стаття про футбольний клуб. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
