Чернєй Володимир Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Васильович Чернєй
Чернєй Володимир Васильович
Народження 5 жовтня 1956(1956-10-05) (61 рік)
Костянтинівка, Миколаївська область
Рід військ Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Звання УКР-Г2-НП-Г(2015).png Генерал 2-го рангу
Командування Національна академія внутрішніх справ
Нагороди
Медаль «За відмінну службу з охорони громадського порядку»
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Володимир Васильович Чернєй (5 жовтня 1956, Миколаївська область) — український правоохоронець та науковець, генерал поліції другого рангу[1], ректор Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у 1956 році на Миколаївщині в сім'ї робітників. Після закінчення Миколаївського професійно-технічного училища, розпочав трудову діяльність слюсарем Чорноморського суднобудівного заводу.

Демобілізувавшись зі Збройних Сил, пов'язав свою долю зі службою в міліції, пройшовши непростий шлях від рядового до генерала поліції другого рангу[1]

Впродовж 15 років працював у підрозділах УВС м. Києва на посадах: міліціонера, командира відділення, командира взводу, начальника курсу стройового підрозділу навчального центру.

Успішно поєднуючи службу в правоохоронних органах з навчанням у Львівській школі міліції, а згодом у Київській вищій школі МВС СРСР, у 1989 році отримав вищу освіту. З часом захистив кандидатську (2000) та докторську (2014) дисертації, отримав звання професора (2015).

Майже чверть століття В. В. Чернєй працює в системі вищої освіти МВС України: начальник курсу, заступник начальника факультету, проректор, перший проректор академії, а з 2014 року — ректор Національної академії внутрішніх справ (НАВС)[2].

Учасник бойових дій та ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Чернєй В. В. відзначений  Подякою Президента України, орденами «За заслуги» ІІ та ІІІ ступенів[3], багатьма медалями, у тому числі «За відмінну службу по охороні громадського порядку». Нагороджений відзнакою МВС України «Вогнепальна зброя», є кавалером відомчих нагород «Лицар Закону», «Хрест Слави», «Закон і честь», «За безпеку народу» І і ІІ ступенів, «За розвиток науки, техніки та освіти» і багатьох інших.

Нагороди, відзнаки та звання[ред. | ред. код]

  • Генерал-майор міліції (2004)
  • Генерал поліції ІІ рангу (2016)[1]
  • Орден «За заслуги» ІІ та ІІІ ступенів[3]
  • Подяка Президента України
  • Медаль «За відмінну службу з охорони громадського порядку»
  • Медаль «За бездоганну службу» ІІ та ІІІ ступенів
  • Медаль «За сумлінну службу» І ступеня
  • Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя»
  • Відзнаки МВС України «Лицар Закону», «Хрест Слави», «За безпеку народу» І та ІІ ступенів, «Закон і честь», «Почесний знак МВС України», «За відзнаку в службі» І ступеня, «За розвиток науки, техніки та освіти» І та ІІ ступенів, «За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності», «Ветеран служби»

Публікації (основні)[ред. | ред. код]

  • Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 8 т. / В. В. Чернєй, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко, Ю. І. Римаренко, О. І. Безпалова та ін. — К.: Атіка, 2014. — Т. VІІІ. Інформаційно-аналітична, освітня та наукова діяльність, психологічні засади поліцейської служби; міжнародне співробітництво. — 1132 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Указ Президента України від 14 жовтня 2016 року № 460/2016 «Про присвоєння спеціального звання»
  2. Національна академія внутрішніх справ України
  3. а б Указ Президента України від 18 серпня 2009 року № 621/2009 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]