Головне управління Національної поліції у місті Києві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Головне управління Національної поліції України в м. Києві
(ГУНП в м. Києві)
MDofNP Kiev patch.svg
 
1-3-15 Velyka Zhytomyrska Street, Kiev.JPG
Будівля ГУНП в м. Києві
Загальна інформація:
Тип: територіальний орган поліції
Юрисдикція: Київ
Площа юрисдикції: 847,66 км2
Населення: 2 908 703 осіб
Дата заснування: 1858 як Київська міська поліція
Відомство-попередник: Київське міське поліцейське управління (1858-1911)
УНКВС по Києву та Київській області (1934-1964)
УВС Київського міськвиконкому(1964-1991)
ГУ МВС України в м. Києві (1991-2015)
Структура:
Голова: УКР-ПОЛ-НП-Г(2015).png Полковник поліції
Іван Вигівський
Керівна організація: National Police of Ukraine emblem.svg Національна поліція
Кількість співробітників: 23 000 (приблизно)
На душу населення: 791 на 100 тис. населення
Кількість тер. підрозділів: 10 районних управлінь,
Управління поліції в метрополітені,
Відділ поліції в річковому порту Київ
Штаб-квартира:
Адреса штаб-квартири: м. Київ, вул. Володимирська, 15
50°27′18″ пн. ш. 30°31′09″ сх. д. / 50.45498349° пн. ш. 30.51920682° сх. д. / 50.45498349; 30.51920682
Веб-сайт:
kyiv.npu.gov.ua

Commons-logo.svgВікісховище має мультимедійні дані за темою: Головне управління Національної поліції України в м. Києві

ГУ НП України в м. Києві (Поліція Києва) — територіальний орган виконавчої влади в Києві. Підпорядковується Національній поліції України. Основними завданнями відомства є забезпечення безпеки, прав і свобод громадян, припинення і розкриття злочинів, охорона громадського порядку.

Головне управління НП України в м. Києві очолює начальник, якого призначає та звільняє з посади Голова Національної поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України. Контроль за діяльністю ГУ НП здійснюють Міністерство внутрішніх справ, Київський міський голова, уряд і міська рада.

Штаб квартира: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, 15.

Історія[ред. | ред. код]

Охорона громадського порядку в Києві існувала з княжих часів — про це свідчить наявність князівської адміністрації на чолі з тисяцьким, якому були підпорядковані сотники і десятники. Історики припускають, що функції цих чиновників були досить різноманітні: вони відповідали не тільки за спокій на вулицях, але і за збір податків, створення міського ополчення під час війни та інше. Втім, безпосередня боротьба зі злочинністю покладалася, в першу чергу, на самих городян. Так, в «Руській Правді» прописані випадки затримання злочинця самими потерпілими.

За часів Великого князівства Литовського і Речі Посполитої положення мало чим відрізнялося від прийнятого в епоху могутності київських князів. До охоронців громадського порядку цього періоду можна віднести замкову варту (або так званих «кликунів»), а також варту, яку повинен був виставляти міський магістрат біля міських воріт. Проте, їх головним призначенням була не охорона правопорядку на вулицях, а все-таки забезпечення безпеки суто військових об'єктів.

У 1684 році були створені дві стрілецькі команди по 100 осіб кожна. Вони повинні були діяти на Подолі і Печерську, де «почали було міщани … народ бунтувати».[1]

Київська поліція[ред. | ред. код]

Співробітник Київської поліції XIX століття

Як державний орган з охорони правопорядку поліція безпосередньо в Києві, була заснована у 1733 році.

Штат київської поліцейської контори в той час складався з поліцмейстера, унтер-офіцера, капрала, восьми рядових з платнею з доходів губернії від гарнізонних сум і двох канцелярських служителів з грошовим утриманням з доходів від сум, зібраних поліцією.

У 1782 році був прийнятий «Статут благочиння або поліцейський», відповідно до якого в місті почала діяти Управа благочиння, очолювана городничим. Управа відповідала за поліцейсько-виконавчі та дрібні судові справи. У 1799 році вона була замінена поліцейським присутствієм (Міською поліцією) на чолі зі старшим поліцмейстером, якого призначав військовий губернатор. Разом з тим, для зручності контролю і нагляду Київ ще в 1790 році був поділений на дільниці та квартали. Справами дільниці став займатися пристав, кварталу — квартальний наглядач. А утримувалася поліція за рахунок міських доходів.

Після поділу Києва на дільниці функції поліції розширилися. Вона почала вести слідство і розшукувати злочинців, доглядати за підозрілими особами, втікачами, в'язницями, примушувати до сплати податків і виконання повинностей. Крім того, поліція несла відповідальність за справність мостів, доріг, тротуарів, дотримання встановлених цін на базарах і ярмарках, контролювала корчмарство.

У 1834 році стався новий поділ території міста. Київ був поділений на шість дільниць: Печерську, Либідську, Двірцеву, Старокиївську, Подільську і Плоську. Кожна з них ділилася на п'ять кварталів. У той час в місті діяло чотири арештантських будинки, повсюдно споруджувалися поліцейські будки.

Київська міська поліція створена в 1858 році, шляхом реформування правоохоронних органів, у зв'язку із зайвою численністю її функцій і недостатністю фінансових ресурсів для введення необхідної кількості штатних одиниць, відповідного виконання завдань підтримки громадського порядку, адекватного протистояння злочинності.

У лютому 1858 року міністерствам юстиції, державного майна і внутрішніх справ імперії була доручена розробка пропозицій по реорганізації поліції. Це ж завдання було поставлене і перед особливою нарадою, яка складалася з губернаторів. Міністр внутрішніх справ вніс на розгляд імператора початкові пропозиції про перетворення поліції, які були схвалені 4 липня 1858 року. У них йшлося про необхідність змінити склад міських поліцій, порівнюючи його з територією і населенням кожного міста, а також з його промислово-торговельним і культурно-просвітницьким потенціалом. Рекомендувалося скоротити число поліцейських інстанцій і поліпшити особовий склад поліції шляхом посилення числа нижчіх чинів. Пропонувалося чітко і однозначно визначити точні обов'язки міських поліцій. У пропозиціях особлива увага приділялася збільшенню грошового утримання поліцейських чинів, віднісши частину витрат на їх утримання (в розмірі до 1,5 млн рублів) на рахунок загальних державних доходів.

У грудні 1862 року почалася нова поліцейська реформа, яка передбачала збільшення штатної чисельності чинів поліції, поліпшення їх фінансового змісту, звуження виконуваних функцій. У поліції створили два підрозділи — «Стіл кримінальних справ» (складався з арештантського і слідчого відділів) і «Стіл цивільних справ» (у складі виконавчого, розшукового, вексельного і військового відділів). Весь особовий склад міської поліції нараховував 312 чоловік.

У 1875 році відбулося чергове зміна в назві поліції — міське поліцейське управління стало називатися Київським управлінням поліцмейстера. Воно складалося з секретаря, журналіста, скарбника, архіваріуса, п'яти столоначальників, які вели цивільні справи, займалися стягненням податків і штрафів, перевіряли подвірні книги, доводили до відома міщан розпорядження влади, здійснювали організацію поліцейського нагляду, пересилання арештантів, боролися з грабіжниками

У 1879 році, на тлі розширення міста, Київ був знову поділений на дільниці — цього разу їх було вісім: Печерська, Двірцева, Либідська, Старокиївська, Подільська, Плоська, Бульварна і Лук'янівська. На поліцію поклали і додаткові обов'язки — відтепер вони повинні були збирати статистичні дані про населення, стан і кількості заводів і фабрик. Одночасно при поліції були створені нові підрозділи: кінна варта у складі 40 вершників і розшукова частина.

Визначну роль в професійний розвиток київської поліції внесли Мастицький Леонід Порфирович та Рудий Георгій Михайлович, за їх сприяння в Києві поліція стала застосовувати дактилоскопію, службове собаківництво і «слідчу валізу», були підготовлені перші службові інструкції чинам сискної поліції.

Київська міліція (1917—1918)[ред. | ред. код]

Київська Державна варта (1918)[ред. | ред. код]

Київська міліція (1919—2015)[ред. | ред. код]

Процес формування міліції в Києві, як і по всій Україні, був непростим. Нова більшовицька влада взялася активно створювати правоохоронну систему.

9 лютого 1919 Рада Народних Комісарів УРСР оприлюднила декрет «Про організацію міліції», після чого її органи були створені в найбільших містах республіки, щоб згодом заснуватися структурно і в дрібних населених пунктах. Були розроблені напрямки і сфера діяльності органів, серед яких на першому місці стоять боротьба зі злочинністю, спекуляцією, самогоноварінням, розкраданням державної власності.

У грудні 1930 українські правоохоронні органи були виведені з-під контролю місцевої влади і підпорядковані безпосередньо Державному політичному управлінню України. Міліція тридцятих років робила все, щоб в Україні панував спокій, щоб земля горіла під ногами кримінальників. Не стояли осторонь від всеукраїнського процесу і працівники правоохоронних органів Києва, незважаючи на істотне попереднє скорочення. У самому місті замість 19 районів в 1921 році було утворено лише 5 — Старокиївський, Подільський, Печерський, Деміївський і Шулявський. Районні відділи міліції було ліквідовано, як і промислову міліцію — прямого нащадка загонів Червоної гвардії, створених революційними робітниками на заводах і фабриках.

Однак історія залишила нам чимало прикладів успішної роботи правоохоронців, зокрема карного розшуку Києва тих років. Незважаючи на відсутність чіткої державної системи боротьби зі злочинністю, недостатнє фінансування і брак високоосвічених кадрів, талановитим оперативним працівникам вдавалося успішно боротися з правопорушниками.

Коли Київ повернув собі статус столиці України в 1934 році, увага до міліції в ньому посилилася. У системі тривали постійні реорганізації, покликані вдосконалити її роботу. У тому ж році поновлюється ліквідований в 1930 році НКВС України, до складу якого входять управління державної безпеки і управління міліції та карного розшуку, які до того були незалежними структурами при Раді народних комісарів України.

Відповідно в Києві концентруються вищі владні структури, виробляється стратегія і тактика їх діяльності, місту надається особливий статус. У 1936 році створюється відділ Державтоінспекції, наступного року — відділ боротьби з розкраданням соціалістичної власності (ВБРСВ). І якщо в першому при тодішньому мізерному автопарку міста і республіки робочі перевантаження не загрожували, то другий в кількості тринадцятти чоловік на чолі з талановитим слідчим Михайлом Мацейком, який увійшов в історію міліції України, доводилося нелегко. Однією з перших справ ВБРСВ було викриття небезпечних груп фальшивомонетників Трояновського, Куриленко і Барабус. Останній, зокрема, раніше був двічі засуджений за вбивство і за крадіжку з церкви. Звільнившись, він навчився граверному мистецтву і, повернувшись до Києва, влаштувався працювати в друкарню Академії наук України, звідки викрав матеріали та інструменти, необхідні для виготовлення кліше. Реалізацією фальшивих грошей займалися його дружина, брат і сестра. Цю групу працівники ВБРСВ знешкодили за допомогою співробітників Держбанку і внаслідок великої роз'яснювальної роботи серед продавців та касирів магазинів.

Поява нових служб вимагала підвищення статусу столичної міліції, і в 1938 році створюється Управління робітничо-селянської міліції Києва. Одночасно створюється дев'ять районних відділень міліції, штат яких складався з начальника і двох-трьох оперуповноважених. Згодом вони стали називатися міськими відділеннями та іменуватися по номерах.

Структура[ред. | ред. код]

Організаційно поліція міста Києва складається з апарату Головного управління та його структурних підрозділів; територіальних підрозділів (управлінь та відділів (відділень)) поліції у адміністративних районах, об'єктах транспорту та у Київському метрополітені; та стройових підрозділів (полків, батальйонів поліції різного призначення).

Співробітник нацполіції на фоні святкового логотипу під час святкування Дня Національної поліції України

Апарат ГУ[ред. | ред. код]

  • Управління карного розшуку
  • Слідче управління
  • Відділ правового забезпечення
  • Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування
  • Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торговлею людьми
  • Управління «Корпусу оперативно-раптової дії»
  • Управління зв'язку та телекомунікацій
  • Відділ комунікації
  • Управління превентивної діяльності
  • Відділ забезпечення прав людини
  • Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку
  • Відділ документального забезпечення
  • Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102»
  • Відділ внутрішнього аудиту
  • Вибухотехнічне управління
  • Відділ Укрбюро Інтерполу
  • Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення
  • Управління кадрового забезпечення
  • Управління режиму та технічного захисту інформації
  • Відділ спеціальної поліції
  • Сектор міжнародних зв'язків

Територіальні (відокремлені) підрозділи[ред. | ред. код]

Управління поліції Відділи, відділення поліції
Голосіївське
  • відділ (з обслуговування мікрорайонів Теремки-1 та Теремки-2)
  • відділення (з обслуговування центральної частини району)
Дарницьке
  • відділ (з обслуговування мікрорайону «Нова Дарниця»)
  • відділення
Деснянське
  • відділ № 1 (з обслуговування ж/м «Лісовий», селища Биківня та військового містечка № 161)
  • відділ № 2 (з обслуговування житлового масиву «Троєщина»)
Дніпровське
  • відділ № 1 (з обслуговування мікрорайону «Воскресенський»)
  • відділ № 2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та «ДВРЗ»)
  • відділ № 3 (з обслуговування мікрорайону «Русанівський»)
  • відділ № 4 (з обслуговування мікрорайону «Березняки»)
  • відділення
Оболонське
  • відділ № 1 (з обслуговування мікрорайону «Куренівка»)
  • відділ № 2 (з обслуговування мікрорайону «Оболонь»)
  • відділення (з обслуговування селища «Пуща-Водиця»)
Подільське
  • відділення № 1 (з обслуговування мікрорайону «Вітряні Гори»)
  • відділення № 2 (з обслуговування мікрорайону «Виноградар»)
Печерське
  • відділ (з обслуговування центральної частини району)
Святошинське
  • відділ № 1 (з обслуговування мікрорайону «Біличі»)
  • відділ № 2 (з обслуговування мікрорайону «Борщагівка»)
Солом'янське
  • відділ № 1 (з обслуговування мікрорайону «Відрадний»)
  • відділ № 2 (з обслуговування мікрорайону «Шулявка»)
  • відділення в аеропорту Київ
Шевченківське
  • відділ № 1 (з обслуговування території, прилеглої до Центрального залізничного вокзалу)
  • відділ № 2 (з обслуговування мікрорайону «Сирець»)
  • відділ № 3 (з обслуговування мікрорайону «Нивки»)
  • відділ № 4 (з обслуговування центральної частини району)
УП в метрополітені
Відділи на станціях залізничного транспорту
Відділ у річковому порту «Київ»

Стройові підрозділи[ред. | ред. код]

  1. Кінологічний центр
  2. Центр обслуговування підрозділів
  3. Батальйон конвойної служби
  4. Ізолятор тимчасового тримання
  5. Полк поліції особливого призначення № 1 (колишній ПМОП «Беркут» ГУ МВС в м. Києві)
  6. Тренінговий центр
  7. Приймальник-розподільник для дітей
  8. Полк поліції особливого призначення № 2
  9. Рота з підбору та транспортування трупів у морг
  10. Полк патрульної служби поліції особливого призначення «Київ»

Керівництво[ред. | ред. код]

Київські поліцмейстери[ред. | ред. код]

Начальники народної міліції (1917—1918)[ред. | ред. код]

Київський міський отаман[ред. | ред. код]

Начальники УНКВС по Києву та Київській області[ред. | ред. код]

Начальники УВС Київського міськвиконкому[ред. | ред. код]

Начальники ГУ МВС України в м. Києві[ред. | ред. код]

Начальники ГУ НП у м. Києві[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]