Черінько Іван Іванович
Черінько Іван Іванович | |
---|---|
Народився | 22 липня (4 серпня) 1908 Деньги, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
Помер | 6 жовтня 1948 (40 років) Ашхабад, Туркменська РСР, СРСР |
Країна | СРСР |
Діяльність | художник |
Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
Жанр | портрет |
Іва́н Іва́нович Чері́нько (9 (22) липня 1908, Деньги, Полтавська губернія, Російська імперія (нині Золотоніський район, Черкаська область, Україна)) — † 6 жовтня 1948, Ашгабат, Туркменська РСР, СРСР) — український і туркменський маляр і педагог. Заслужений діяч мистецтв Туркменської РСР (1944).
Народився 9 (22) липня 1908 у с. Деньги, Полтавська губернія, Російська імперія (нині Золотоніський район, Черкаська область, Україна).
Закінчив Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) — навчався у 1925—1931 роках, був учнем Федора Кричевського та Віктора Пальмова.
Працював у Києві, згодом — у Москві. Навесні 1933 року Іван Черінько виїхав до Туркменістану, яка стала для нього другою батьківщиною.
Згадуючи перші дні перебування на Сході, художник говорив: «Туркменія мене полонила своєю мальовничістю та яскравістю». Жив у столиці Туркменської ССР Ашхабаді (нині Ашгабат).
У ті часи досягло досконалості національне декоративно-прикладне мистецтво — створювалися високохудожні зразки одягу, ювелірних виробів, вражали різноманіттям орнаментальні мотиви килимів, вишивки. Але образотворче мистецтво тільки-но зароджувалося. Черінько заснував «Об'єднання художників Туркменістану», згуртувавши навколо себе молодих митців — здебільшого випускників і викладачів «Ударної школи мистецтв Сходу».
1933 року з ініціативи Черінька в Ашхабаді відкривається перше художнє училище — Туркменське художнє училиша імені Шота Руставелі. До 1936 року та в 1938—1940 роках Черінько викладав у ньому. Серед учнів: Євгенія Адамова — народний художник Туркменської РСР (1964), яка стала дружиною Черінька.
Був головою правління Спілки художників Туркменістану (1938, 1945—1948).
Трагічно загинув у ніч з 5 на 6 жовтня 1948 року — під час Ашхабадського землетрусу.
Твори Черінька переважно присвячені Туркменістану. Його вважають засновником туркменського образотворчого мистецтва. Художник ґрунтовно підходив до створення живописних полотен: вивчав історію і побут Туркменістану, збирав матеріал для своїх робіт, писав етюди.
Черінько був майстром портрету. Він прагнув розкривати характер людини через втілення її внутрішнього світу. Роботи художника вирізняються монументальністю композиції, широким почерком, своєрідним колоритом.
Твори художника зберігаються в Туркменському державному музеї образотворчого мистецтва (нині — Національний музей образотворчого мистецтва Туркменістану). Невелика частина творчої спадщини Черінька — 13 робіт — представлена в Черкаському обласному художньому музеї.
- Історичні картини:
- «Підпільна друкарня в Ашхабаді» (1940).
- «Бай. Влада заможного» (1940).
- «Продаж вдови» (1939—1947).
- Жанрові картини:
- «Прорив греблі» (1937).
- «Джигіти» (1944—1946).
- Портрети:
- старого туркмена (1938),
- дружини,
- туркменського письменника, актора, режисера Алти Карлієва (1947),
- Героя Соціалістичної Праці О. Єрсарієва (1947).
- Ліричні краєвиди:
- «Весна в Багірі» (1947).
Серед творів, написаних в Україні:
- «Кузня» (1928).
- Атаева С. О Евгении Адамовой// Хроника Туркменистана (сайт правозахисної організації Туркменська Ініціатива з Прав Людини (ТІПЛ)). — 2015. — 28 серпня. (рос.)
- Деньгівчанин Іван Черінько став знаменитим туркменським митцем// Голиш Г. М. Пером публіциста: вибрані нариси, статті, інтерв'ю. — Черкаси: Вертикаль, 2019. — С. 107-111. — ISBN 978-617-7475-67-4
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 10.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с. — С. 741.
- Ханко В. М. Черінько Іван Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 270.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с. — С. 620.
- Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 848 с. . — ISBN 5-88500-042-5. — С. 628.
- Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 630.
- Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание. — Т. 29. — М., 1978. — С. 78.
- Черінько М. Сяйво непоміченого діаманта // Нова доба (Черкаси). — 2002. — 4 червня.
- Клименко Н. Азія, змальована українським пензлем // День. — 2003. — 19 лианя.