Чоко-Мару (6784)
| Історія | |
|---|---|
 Японія
| |
| Назва: |
|
| Власник: |
|
| Будівник: | Harima Shipbuilding |
| Будівельний номер: | 44 |
| Закладений: | 25 березня 1920 |
| Спуск на воду: | 12 липня 1920 |
| Завершений: | 23 серпня 1920 |
| Доля: | 21 жовтня 1942 потоплене на шляху від Рабаула на Палау |
| Основні характеристики | |
| Тип: | вантажне |
| Тоннаж: | 6784 GRT |
| Довжина: | 129,5 м |
| Ширина: | 16,4 м |
| Двигуни: | 1 парова машина потрійного розширення, 196 к. с. (на гвинті) |
| Швидкість: | 13 вузлів |
Чоко-Мару (Choko Maru) — транспортне судно, яке під час Другої світової війни взяло участь в операціях японських збройних сил в Індонезії та на Соломонових островах.
Передвоєнна історія[ред. | ред. код]
Судно спорудили в 1920 році на верфі Harima Shipbuilding в Айой[1] для компанії Teikoku Kisen Kaisha, при цьому спершу воно мало назву «Сейну-Мару».
У 1924 році судно продали компанії Dai Nippon (Wakayama Esumi), а в 1928-му новим власником стала Yamashita Kisen Kaisha, при цьому судно перейменували на «Чоко-Мару».
10 серпня 1937 року, після початку Другої японо-китайської війни, судно реквізували для потреб Імперської армії Японії. 10 травня 1941 року його повернули власнику, проте вже 29 жовтня 1941 року повторно реквізували та призначили для перевезення військ.
Вторгнення на Яву[ред. | ред. код]
19 лютого 1942 року «Чоко-Мару» та ще 38 транспортів полишили якірну стоянку Голо (поблизу однойменного острова в архіпелазі Сулу), мавши на борту 48-му піхотну дивізію. Під час переходу до конвою приєдналися ще 6 транспортів, але два судна відділились.
27 лютого з'єднання бойових кораблів виграло битву в Яванському морі, і в перші години 1 березня транспортні судна розпочали висадку військ на сході острова Ява біля Крагану.
Операція на Соломонових островах[ред. | ред. код]
У вересні 1942 року судно прийняло на борт війська у корейському Пусані та перейшло до японського порту Саєкі. 29 вересня воно вийшло звідси у складі конвою «Окі 4» — одного із серії конвоїв, якими перекидали підкріплення для японського угруповання, котре вже два місяці вело важку битву за Гуадалканал. 13 жовтня «Окі 4» прибув до Рабаула — головної передової бази в архіпелазі Бісмарка, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї.
Утім, за іншими даними, «Чоко-Мару» опинилось у регіоні раніше та вже 12 жовтня перебувало на якірній стоянці Шортленд — прикритій островами Шортленд акваторії біля південного узбережжя острова Бугенвіль. Саме 12 жовтня воно полишило цю стоянку в супроводі тральщика W-22 та у другій половині 14 жовтня прибуло до Кавіенгу (друга за значенням японська база в архіпелазі Бісмарка, розташована на північному завершенні острова Нова Ірландія).
Далі «Чоко-Мару» перейшло до Рабаула, звідки 21 жовтня вирушило на Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів) у складі конвою, котрий складався зі ще 4 суден під охороною двох есмінців. Незважаючи на ескорт, у другій половині дня в районі за 220 км на північний захід від Рабаула «Чоко-Мару» було торпедоване та потоплене підводним човном Gudgeon. Загинуло 5 членів екіпажу[2].
Примітки [ред. | ред. код]
- ↑ Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Процитовано 23 грудня 2020.
- ↑ Imperial Japanese Army Transports. www.combinedfleet.com. Процитовано 23 грудня 2020.