Чорний Олег Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Володимирович Чорний
Народився 9 лютого 1963(1963-02-09) (58 років)
Київ, УРСР
Громадянство Україна Україна
Національність Українець
Діяльність кінорежисер, сценарист
Alma mater Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого

Оле́г Володи́мирович Чо́рний (нар. 9 лютого 1963, Київ) — український сценарист та кінорежисер, медіа-художник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 лютого 1963 року в Києві, у родині редактора Володимира Чорного і викладачки математики Валентини Волкової .

Закінчив середню школу № 82 у місті Києві (1980).

Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1985, курс В. Т. Денисенка, М. П. Мащенка) за спеціальністю «режисура кіно та телефільму». Працював асистентом режисера на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка. Режисером на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка, кіностудії «Київнаукфільм»(зараз — Національна кінематека України), різних недержавних кіно та відео студіях.

Член Національної спілки кінематографістів України (1984).

Член Nomadic University for Art, Philosophy and Enterprise in Europe.

Зняті ним короткометражні художні та документальні стрічки  неодноразово брали участь у різноманітних фестивалях в Україні та за її межами.

У 1996 році разом із Геннадієм Хмаруком заснували недержавне творче об'єднання SAMPLED PICTURES.

Відео роботи, створені SAMPLED PICTURES неодноразово демонструвались на різноманітних фестивалях, виставках та арт форумах, клубних показах.

2007 року у співпраці із Геннадієм Хмаруком здійснили відео оформлення вистави «Жінка з минулого» (театр «Вільна сцена», режисер Богомазов Дмитро Михайлович), нагорода Київська пектораль 2008 року у номінаціях «За найкращу камерну виставу» та «За найкращу режисуру», участь у фестивалях «Золота Хортиця»(Запоріжжя, 2007) та ГогольFest (Київ, 2009).

2014 року у співпраці із Андрієм Коротаєвським — відео оформлення вистави «Живий труп» (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, режисер Р. Марлохіа). Вистава отримала нагороди Київська пектораль 2015 року «За найкращу режисуру» та «За найкращу сценографію».

2015 року у співпраці із Андрієм Коротаєвським — відео оформлення вистави «Ліс» (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. режисер Богомазов Дмитро Михайлович).

Бібліографія[ред. | ред. код]

«Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка. 1928—1998. Анотований каталог» (Київ, 1998 р.);

Л.Брюховецька «Приховані фільми. Українське кіно 90-х» (Київ, 2003);

«Нариси з історії українського кіно» (Київ, 2006);

«Музика в українському кінематографі» (Київ, 2009);

«Анотований каталог фільмів Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка. 1928—2011» (Київ, 2011);

Raine Johnsson. Nomadic University for Art, Philosophy and Enterprise in Europe. The Journey Continues 2009—2011(Finland, 2013).

Абетка візуальної грамотності/ Баликін. І, Волошенюк О., Чорний О., Федченко О./ За редакцією Волошенюк. О., Іванова В., Євтушенко Р.- Київ: АУП. ЦВП, 2019

Олег Чорний. Наратив у кіно цифрової доби: виклики та нові аспекти глядацького сприйняття./Монографія "Нарація "зображуване-глядач" у сучасному культурному просторі". Київ: Інститут культурології НАМ України, 2019

Юрій Каганов. Конструювання "радянської людини" (1953-1991): українська версія. Запоріжжя:Інтер-М, 2019

Методика формування умінь з медіаграмотності на заняттях з інтегрованого курсу «Мистецтво» в НУШ. Навчально-методичний посібник. / О. В. Волошенюк, О.В. Чорний — Київ: Академія української преси, Центр Вільної Преси, 2020.

Станіслав Цалик, Олег Чорний. Тільки у Львові: Тонько, Щепко і всі-всі-всі.Львів. 2020.

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 1985 — Полігон (короткометражний, дипломна робота)
  • 1990 — Із життя чудової людини тов. Грузілова (короткометражний)
  • 1991 — Шоста година останнього тижня кохання (короткометражний, співавтор сценарію, режисер Костянтин Кошка (Шафоренко))
  • 1991 — Шал (короткометражний)
  • 1993 — Зів'яла сакура в моєму саду, ти знову проходиш повз мене (короткометражний, режисер та автор сценарію)
  • 1995 — Green Grey.Нова молодь нової Європи (короткометражний, музичний)
  • 2001 — Малярство (короткометражний, документальний)
  • 2002 — Батурин: козацько-гетьманська столиця (короткометражний, науково-популярний)
  • 2012 — Богдан Гаврилишин. Місія — свобода (документальний, повнометражний)
  • 2013 — Голлівуд над Дніпром. Сни з Атлантиди[1] (документальний, повнометражний, співавтор сценарію)
  • 2015 — Сестри Тельнюк «Наш Шевченко» (фільм-концерт, повнометражний)
  • 2016 — Проект дощу[2] (документальний, короткометражний, автор сценарію)
  • 2019 — Дерево (документальний, короткометражний, співрежисер Геннадій Хмарук)

Нагороди[ред. | ред. код]

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Голівуд над Дніпром. Сни з Атлантиди на сайті IMDb (англ.)
  2. Проект дощу на сайті IMDb (англ.)
  3. Найкращих митців столиці відзначили Мистецькою премією «Київ» // Сайт КМДА. — 2016. — 26 травня.
  4. 2020 – Awards Winners. Best Use of Footage in a Short Form Production.
  5. The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]