Чорновіл Тарас Вячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Чорновіл Тарас)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Чорновіл.
Тарас Вячеславович Чорновіл
Народився 1 червня 1964(1964-06-01) (59 років)
Львів, Українська РСР
Країна  СРСР
 Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність політолог, політичний діяч
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов українська
Членство Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посада народний депутат України
Термін III, IV, V, VI скликання.
Партія безпартійний
Конфесія Українська Греко-Католицька Церква
Батько Вячеслав Чорновіл
Мати Олена Антонів
Родичі Андрій (старший єдинокровний брат)
Атена Пашко (мачуха)
У шлюбі з Марія
Діти Максим, Богдан, Маркіян
Автограф
Сайт chornovil.openua.net
Україна Народний депутат України
3-го скликання
Народний Рух України 5 липня 2000 — 14 травня 2002
4-го скликання
Реформи і порядок (НУ) 14 травня 2002 — 25 травня 2006
5-го скликання
Партія регіонів 25 травня 2006 — 23 листопада 2007
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012

Тара́с Вячесла́вович Чорнові́л (нар. 1 червня 1964, Львів) — український політолог[1][2][3], політичний діяч.

Народний депутат України III, IV, V, VI скликань Верховної Ради України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1 червня 1964 року в місті Львів. Батько — політичний діяч, радянський дисидент, журналіст, один із засновників Народного Руху України Вячеслав Чорновіл (1937—1999). Мати — українська культурна і церковна діячка, медик Олена Антонів (1937—1986).

  • 1981—1982 — лаборант кафедри прикладної геодезії Львівського політехнічного інституту[4].
  • 1982—1984 — служба в армії, смт Озерне Житомирська область.
  • 1984—1989 — санітар операційного відділення Львівської міської лікарні швидкої медичної допомоги.
  • 1986—1991 — студент біологічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка (не закінчив)[5].
  • 1987—1988 — технічний редактор самвидавного журналу «Український вісник».
  • 1988—1990 — видавець і головний редактор самвидавної газети «Молода Україна».
  • Член УГГ (1987—1988), УГС (1988—1989), СНУМ (1988—1990). Учасник Львівського дискусійного клубу (1988—1989), Українського культурологічного клубу (1988—1989).
  • 1990—1994 — депутат Львівської обласної ради.
  • 1990—1992 — керівник Української незалежної видавничо-інформаційної спілки.
  • 1993—1997 — заступник директора, пізніше директор, науково-видавничого підприємства «Мета».
  • 1993—1997 — головний редактор видавництва «Стрім».
  • 1998—1999 — радник голови НРУ В. Чорновола.
  • З травня 1999 — керівник агітаційного відділу НРУ, помічник-консультант народного депутата України Г. Удовенка.
  • З 1999 — головний редактор газети «Час».
  • З грудня 2000 — член президії Громадського комітету опору «За правду».
  • З лютого 2001 — член ради Громадської ініціативи «Форум національного порятунку».
  • З травня 2001 — член ПРП.
  • Активно долучався до масштабних протестних акцій «Повстань, Україно!» у 2002—2003 рр.
  • Грудень 2004 — січень 2005 — довірена особа кандидата на пост Президента України Януковича, керівник виборчого штабу. За перехід у команду Януковича представники демократичних сил назвали Тараса зрадником. Громадська організація «Пора» визнала його переможцем у номінації «Зрадник року»[6][7].
  • Серпень 2005 — 2006 — заступник керівника виборчого штабу Партії регіонів.
  • Жовтень 2006 — грудень 2007 — радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах[8][9].
  • У 2009 році виключений з Партії регіонів за переговори з партією Юлії Тимошенко.

Освіта[ред. | ред. код]

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

Тарас Чорновіл під час акції «Україна без Кучми»

Народний депутат України 3-го скликання з липня 2000 по травень 2002, виборчий округ № 115, Львівська область. На час виборів: головний редактор газети «Час», член НРУ. Член фракції НРУ (липень 2000 — лютий 2001), член фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (з лютого 2001). Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з липня 2000)[10].

Народний депутат України 4-го скликання з травня 2002 по травень 2006, виборчий округ № 116, Львівська область, висунутий Виборчим блоком політичних партій "Блок Віктора Ющенка «Наша Україна». За 65,99 %, 9 суперників. На час виборів: народний депутат України, член ПРП. Член фракції «Наша Україна» (травень 2002 — березень 2004), позафракційний (березень — квітень 2004), уповноважений представник групи «Центр» (квітень — грудень 2004), уповноважений представник фракції «Регіони України» (грудень 2004 — вересень 2005), член фракції Партії «Регіони України» (з вересня 2005). Голова підкомітету з питань бюджетного забезпечення органів місцевого самоврядування Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з червня 2002).

Народний депутат України 5-го скликання з травня 2006 по листопад 2007 від Партії регіонів, № 4 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Голова підкомітету з питань зовнішньоекономічних зв'язків та транскордонного співробітництва Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (з липня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 3 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (листопад 2007 — червень 2009), позафракційний (червень 2009 — лютий 2011), групи «Реформи заради майбутнього» (лютий 2011 — лютий 2012), позафракційний (з лютого 2012). Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (з грудня 2007).

2 жовтня 2008 року ухвалив рішення покинути ряди Партії регіонів.

9 червня 2009 року політрада Партії регіонів виключила Чорновола зі своєї фракції.

16 лютого 2011 року увійшов до депутатської групи «Реформи заради майбутнього». Вийшов з неї 9 лютого 2012 року через скандал навколо записів Романа Забзалюка[11].

Родина[ред. | ред. код]

Дружина Марія — програмістка.

Діти. Від першого шлюбу двійнята Максим та Богдан (1988 р.н.) з трьох років живуть у Німеччині.

Від другого шлюбу Маркіян (1998 р.н.).[12]

Нагороди[ред. | ред. код]

Інше[ред. | ред. код]

Цитати[ред. | ред. код]

…Коли я бачу, як Янукович розправляється з тими, хто є невигідними партнерами для Росії або для групи Хорошковсього-Льовочкіна, і як він боїться слово сказати цим людям, то у мене з'являється відчуття, що насправді керують усім напряму приставлені до нього «смотрящие», а він — так, весільний генерал[13].
…Всі, хто працює в Росії (трудові мігранти з України), за рідкісним винятком, підписали угоду про співпрацю з ФСБ. Це навіть не обговорюється. Немає жодного поїхавшого на заробітки в РФ українця, якого б там не завербувала ФСБ[14][15].

Скандали[ред. | ред. код]

1 червня 2023 року Тарас Чорновіл образив голову медслужби «Вовків Да Вінчі» Аліну Михайлову[16][17][18]. 13 червня 2023 року група молодиків біля будинку Тараса Чорновола напала на екснардепа: його облили з пляшки сечею, зеленкою, після чого четверо молодиків його схопили й викинули у контейнер для сміття[19]. Сам Чорновіл назвав цей напад замовленням Офісу Президента за критику влади[20].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ СИЛОВІ СТРУКТУРИ у кривавих руках ТАТАРОВА | Чому захід не довіряє ГУР? / ЧОРНОВІЛ // Телеканал Прямий. — 2022. — 19 липня.
  2. ↑ Тарас Чорновіл. Політолог // СТОПКОР.
  3. ↑ Тарас Чорновіл // Гордон.
  4. ↑ Черновол Тарас
  5. ↑ а б в г Чорновіл Тарас
  6. ↑ Чорновола назвали зрадником і нагадали, що режим його кандидата вбив його батька
  7. ↑ Василь Базів: отруювали цілу українську націю
  8. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2006 року № 1504 «Про призначення Чорновола Т.В. радником Прем'єр-міністра України».
  9. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2007 року № 1150-р «Про звільнення Чорновола Т.В. від виконання обов'язків радника Прем'єр-міністра України».
  10. ↑ Постанова Верховної Ради України від 6 липня 2000 року № 1843-III «Про обрання народного депутата України Чорновола Т.В. членом Комітету Верховної Ради України»
  11. ↑ Чорновіл не хоче «бруднитися» об плівки Забзалюка
  12. ↑ "Попри німецьке громадянство мої сини — українці". www.golos.com.ua (укр.). 17 червня 2010. Процитовано 14 червня 2023.
  13. ↑ Тарас Чорновіл: «Янукович не керує країною». Главком. 14 мая 2010. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 8 вересня 2010.
  14. ↑ Всі українці, які працюють в РФ, завербовані ФСБ, — Чорновіл. ukranews.com. Українські новини. 11 квітня 2017.
  15. ↑ Нет ни одного поехавшего на заработки в РФ украинца, которого бы там не завербовала ФСБ — Чорновил. gordonua.com. Українські новини. 11 квітня 2017.
  16. ↑ Тарас Чорновіл образив голову медслужби Вовків Да Вінчі Аліну Михайлову — вона відповіла. nv.ua (укр.). Процитовано 18 червня 2023.
  17. ↑ Тарас Чорновіл: Я не маю претензій до Аліни Михайлової. Главком | Glavcom (укр.). 14 червня 2023. Процитовано 18 червня 2023.
  18. ↑ facebook.com/apostrophe.ua. Екснардепа Тараса Чорновола вкинули до смітника і облили зеленкою: що обурило українців, відео. Апостроф (укр.). Процитовано 18 червня 2023.
  19. ↑ У Києві екснардепа Чорновола облили сечею і викинули у смітник (фото, відео). Конкурент (укр.). Процитовано 14 червня 2023.
  20. ↑ Тарас Чорновіл дав коментар після того, як його викинули у смітник: каже про «особисту помсту». Вечірній Київ (укр.). 13 червня 2023. Процитовано 27 серпня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чорновіл_Тарас_Вячеславович&oldid=42309049