Чубатий Володимир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слуга Божий
о. Володимир Чубатий
Чубатий Володимир Лук'янович
парох с. Шупарка (1930—1946)
Загальна інформація
Народження 10 січня 1895(1895-01-10)
Гаї Ходорівські, тепер мікрорайон с. Байківці
Смерть 7 травня 1949(1949-05-07) (54 роки)
м. Воркута, Комі АРСР
Освіта Львівська духовна семінарія
Служіння в церкві
Титул декан Кудринецького деканату (1940-1946)
Конфесія УГКЦ
Рукоположення 4 грудня 1921

Матеріали до статті на Вікісховищі

о. Володимир Чубатий (10 січня 1895[a], хутір Гаї Ходорівські[1] — 7 травня 1949, м. Воркута, Комі АРСР) — церковний діяч, священник УГКЦ, адміністратор і парох с. Шупарка (1930—1946). Декан Кудринецького деканату Станиславівської єпархії УГКЦ (1940—1946). Слуга Божий.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 10 січня 1895 року на хуторі Гаї Ходоровські біля Тернополя (нині належить до с. Байківці Тернопільського району) у багатодітній сім'ї Луки Чубатого і його дружини Анни з роду Сатурських. У 1914 році закінчив Тернопільську українську гімназію[2]. У 1917—1921 роках навчався в Духовній семінарії у Львові, після закінчення якої 30 жовтня 1921 року одружився із Мартою Сеньківською, а 4 грудня того ж року отримав священичі свячення з рук владики Йосифа Боцяна у семінарійній церкві Святого Духа у Львові.

Душпастирську працю розпочав у с. Великий Глибочок біля Тернополя, потім коротко був сотрудником в с. Грабовець (до 1923), теж коло Тернополя. У 1924 році перейшов на парохію с. Кам'янки Скалатського повіту, а через рік отримав призначення на парохію с. Присівці Зборівського повіту, де працював до 1930 року. У 1930 році перевівся до Станиславівської єпархії і отримав парохію в селі Шупарка Борщівського повіту. У 1940 році о. Володимир став деканом Кудринецького деканату. Майже чудом вдалося йому уникнути арешту в перші дні війни і залишитись живим. У 1945 році енкаведисти погрожували отцю жорстокою розправою. На одній із проповідей наприкінці 1945 року отець прилюдно сказав: «Одна лиш смерть може звільнити мене від присяги, яку я зложив Богові і нашому Митрополитові».

19 січня 1946 року отець Володимир Чубатий був заарештований і перевезений до Чортківської тюрми. Суд відбувся 5 квітня 1946 року, де його засудили на 15 років каторжних робіт. Восени 1946 року з Дрогобицької тюрми був вивезений у Казахстан у м. Джезказган, а в 1947 році — до Воркути, де помер 7 травня 1949 року. Похоронений на тюремному цвинтарі.

Беатифікаційний процес[ред. | ред. код]

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Володимира Чубатого до лику блаженних[3].

Зауваги[ред. | ред. код]

  1. Дата народження подається за: ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 979: Особові справи священиків Чепіля Семена, Червінського Івана, Чубатого Володимира, Чумака Іларіона, арк. 39. — Свідоцтво народження і хрещення Володимира Чубатого.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Головин Б., Чубатий Є. Чубатий Володимир Лук'янович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 614-615. — ISBN 978-966-528-279-2.
  2. У 1913/1914 навчальному році навчався в VІІІб класі української гімназії в Тернополі: Звіт дирекциї ц. к. ґімназиї Франца-Йосифа І в Тернополи за шкільний рік 1913/14 [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]. — Тернопіль 1914. — С. 85.
  3. “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.

Джерела[ред. | ред. код]