Грабовець (Тернопільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Грабовець
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада/громада Грабовецька сільська рада
Код КОАТУУ 6125282301
Locator Dot2.gif
Розташування села Грабовець
Основні дані
Населення 849
Територія 1.683 км²
Густота населення 504.46 осіб/км²
Поштовий індекс 47743
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°26′50″ пн. ш. 25°44′31″ сх. д. / 49.44722° пн. ш. 25.74194° сх. д. / 49.44722; 25.74194Координати: 49°26′50″ пн. ш. 25°44′31″ сх. д. / 49.44722° пн. ш. 25.74194° сх. д. / 49.44722; 25.74194
Середня висота
над рівнем моря
290 м
Водойми Гнізна
Відстань до
обласного центру
17 км
Відстань до
районного центру
17 км
Найближча залізнична станція Прошова
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради 47742, с. Грабовець
Карта
Грабовець is located in Україна
Грабовець
Грабовець
Грабовець is located in Тернопільська область
Грабовець
Грабовець

Грабове́ць — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гнізна, на південному сході району. Центр сільради, якій підпорядковане село Білоскірка.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Великогаївської сільської громади.

Населення — 850 осіб (2002).

Історія[ред.ред. код]

Найдавніша згадка про село Грабовець сягає кінця XVII століття[1]. За переказами, на цьому місці було невелике поселення, жителі якого проживали в грабовому лісі — таким чином охороняли сусіднє містечко Баворів від набігів татар. Та, після зруйнування татарами Баворова велика частина його жителів переселилася до Грабівця. Так з'явилося село Грабовець.

Перша писемна згадка про Грабовець зафіксована у 1785 році у Йосифінській метриці. У 1874 в центрі поставлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, а пізніше, у 1881 році було поставлено дерев'яну церкву, яка невдовзі згоріла. На цьому ж місці місцевий поміщик О. Созанський збудував кам'яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці (1887–1906 рр). Першим священиком грабовецької церкви був Ян Білінський. 1897 рік- споруджено фігуру-оберіг «Для захисту від стихійних лих» за сприяння грабівчана Стефана Бобрівця. В комуністичні часи фігуру було пошкоджено, та жителі Грабівця відновили її. Цього ж року було встановлено пам'ятний хрест Тверезості.

У 1927 році скульптор з Товстолуга Микола Назарко виготовив пам'ятник Борцям за волю України. Кошти на спорудження вислав житель села Іван Вишньовский, що перебував в Америці на заробітках. Польська влада не дозволила встановити його, лише за ініціативи Івана Березовського у 1941 році пам'ятник встановили.

Завдяки цьому ж І. Вишньовскому у 1936 році було споруджено Український Народний дім.
В травні 1944 р. було створено Грабовецьку МТС. Першим її директором був призначений Іван Горобівський. На цей час підприємство нараховувало 34 працівники. В червні 1958 року МТС була реорганізована в ремонтно-тракторну станцію (РТС) із числом працюючих 71 осіб. В травні 1961 р. РТС перейменовано на Тернопільське районне відділення «Сільгосптехніка», яке розмістилося у Великих Бірках, а в квітні 1964 р. розпочало роботу. З листопада 1995 р. підприємство реорганізовано у ВАТ «Агропромтехніка»

До середини липня 1945 р. в районі Грабівця діяла боївка «Хіроман» чисельністю 7 осіб.

Пам'ятник Воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні споруджено у 1975 році на кошти місцевого колгоспу «Комунар» на чолі з Котко В. А. Час і негода пошкодили його, і саме зараз проводиться реставрація цієї архітектурної споруди. Досі не відома дата встановлення пам'ятки «Молода Україна». Відомо лише те, що «кам'яна жінка з вінком у руці» була закопана під час Другої світової війни. А реставровано і встановлено у 1990 біля церкви. Панська будівля, або як кажуть жителі села «палаци» була збудована у 1891 році для польського поміщика Грабовського. Після 1920 року будинок як і всі навколишні землі належали польській Академії наук. За комуністичної влади приміщення використовувалось під школу, а зараз в ньому розташована сільська рада. Нове приміщення Грабовецької ЗОШ І-ІІ ст. (сьогодні НВК "Грабовецька ЗОШ І-ІІ ступенів - ДНЗ") було збудоване у 1987 р. Зараз у селі працює школа, бібліотека, клуб, ФАП, крамниці.

На околиці села розташована місцевого значення — відслонення нижнього девону площею 0,7 га, яка взята під охорону держави у 1994 р.
Село розташоване за 17 км від Тернополя і за 6 км від найближчої залізничної станції Прошова. Півколом огортає Грабовець річка Гнізна.
Кількість жителів за даними перепису (2001 р.) становила 816 осіб, а у 2002 р. — 850 осіб.
У цьому мальовничому селі у 1941 р. народився кандидат медичних наук Орест Березовський, проживав поет Борис Щавурський (1989–2000).

А.А. Сарапин, вчитель історії НВК "Грабовецька загальноосвітня школа І-ІІ ст. - ДНЗ".

Пам'ятки[ред.ред. код]

Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (мурована 1887).

Пам'ятники[ред.ред. код]

Встановлено пам'ятні хрести:

  • на честь скасування панщини (1874) і
  • тверезості (1897).

Споруджено пам'ятники:

  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975),
  • Борцям за волю України (1927; відновлено 1990).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Проживали[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. О. Сварник, В. Уніят. ГРАБОВЕ́ЦЬ. //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С.408.
  2. В. Барна, В. Ханас, Л. Щербак. Щавурський Борис Богданович. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 665.

Література[ред.ред. код]