Грабовець (Тернопільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Грабовець
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада Грабовецький старостинський округ
Код КОАТУУ 6125282301
Основні дані
Населення 849
Територія 1.683 км²
Густота населення 504.46 осіб/км²
Поштовий індекс 47743
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°26′50″ пн. ш. 25°44′31″ сх. д. / 49.44722° пн. ш. 25.74194° сх. д. / 49.44722; 25.74194Координати: 49°26′50″ пн. ш. 25°44′31″ сх. д. / 49.44722° пн. ш. 25.74194° сх. д. / 49.44722; 25.74194
Середня висота
над рівнем моря
290 м
Водойми Гнізна
Відстань до
обласного центру
17 км
Відстань до
районного центру
17 км
Найближча залізнична станція Прошова
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради 47742, с. Грабовець
Карта
Грабовець. Карта розташування: Україна
Грабовець
Грабовець
Грабовець. Карта розташування: Тернопільська область
Грабовець
Грабовець

CMNS: Грабовець у Вікісховищі

Грабове́ць — село Тернопільського району Тернопільської області (Великогаївська ОТГ). Розташоване на річці Гнізна, на південному сході району Старостинський округ включає села Грабовець та Білоскірку.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Великогаївської сільської громади (Великогаївська сільська рада).

Населення — 850 осіб (2002).

Історія[ред. | ред. код]

Найдавніша згадка про село Грабовець сягає кінця XVII століття[1]. За переказами, на цьому місці було невелике поселення, жителі якого проживали в грабовому лісі — таким чином охороняли сусіднє містечко Баворів від набігів татар. Та, після зруйнування татарами Баворова велика частина його жителів переселилася до Грабівця. Так з'явилося село Грабовець.

Перша писемна згадка про Грабовець зафіксована у 1785 році у Йосифінській метриці.

У 1874 в центрі поставлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, а пізніше, у 1881 році було поставлено дерев'яну церкву, яка невдовзі згоріла. На цьому ж місці місцевий поміщик О. Созанський збудував кам'яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці (1887–1906 рр). Першим священиком грабовецької церкви був Ян Білінський. 1897 рік- споруджено фігуру-оберіг «Для захисту від стихійних лих» за сприяння грабівчана Стефана Бобрівця. В комуністичні часи фігуру було пошкоджено, та жителі Грабівця відновили її. Цього ж року було встановлено пам'ятний хрест Тверезості.

У 1927 році скульптор з Товстолуга Микола Назарко виготовив пам'ятник Борцям за волю України. Кошти на спорудження вислав житель села Іван Вишньовский, що перебував в Америці на заробітках. Польська влада не дозволила встановити його, лише за ініціативи Івана Березовського у 1941 році пам'ятник встановили. Завдяки цьому ж І. Вишньовскому у 1936 році було споруджено Український Народний дім.

В травні 1944 р. було створено Грабовецьку МТС. Першим її директором був призначений Іван Горобівський. На цей час підприємство нараховувало 34 працівники. В червні 1958 року МТС була реорганізована в ремонтно-тракторну станцію (РТС) із числом працюючих 71 осіб. В травні 1961 р. РТС перейменовано на Тернопільське районне відділення «Сільгосптехніка», яке розмістилося у Великих Бірках, а в квітні 1964 р. розпочало роботу. З листопада 1995 р. підприємство реорганізовано у ВАТ «Агропромтехніка»

До середини липня 1945 р. в районі Грабівця діяла боївка «Хіроман» чисельністю 7 осіб. Пам'ятник Воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні споруджено у 1975 році на кошти місцевого колгоспу «Комунар» на чолі з Котко В. А. Час і негода пошкодили його, і саме зараз проводиться реставрація цієї архітектурної споруди. Досі не відома дата встановлення пам'ятки «Молода Україна». Відомо лише те, що «кам'яна жінка з вінком у руці» була закопана під час Другої світової війни. А реставровано і встановлено у 1990 біля церкви. Панська будівля, або як кажуть жителі села «палаци» була збудована у 1891 році для польського поміщика Грабовського. Після 1920 року будинок як і всі навколишні землі належали польській Академії наук. За комуністичної влади приміщення використовувалось під школу, колгоспну контору та сільську раду. З 2005 року приміщення не використовується. Нове приміщення Грабовецької ЗОШ І-ІІ ст. (сьогодні НВК "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - ДНЗ с. Грабовець") було збудоване у 1987 р. Зараз у селі працює школа (навчально-виховний комплекс, який об’єднує школу І-ІІ ступенів та заклад дошкільної освіти), бібліотека, клуб, ФАП (пункт сімейного лікаря), крамниці.

На околиці села пам'ятка розташована місцевого значення — відслонення нижнього девону площею 0,7 га, яка взята під охорону держави у 1994 р.

Село розташоване за 17 км від Тернополя і за 6 км від найближчої залізничної станції Прошова. Півколом огортає Грабовець річка Гнізна.

Кількість жителів за даними перепису (2001 р.) становила 816 осіб, а у 2002 р. — 850 осіб.

Релігія[ред. | ред. код]

У селі є парафія Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ Великобірківського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Тернопільсько-Зборівської митрополії.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 846 осіб, з яких 384 чоловіки та 462 жінки[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 847 осіб[3]. У 2012 році в селі мешкало 825 осіб, усі - греко-католики[4].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Відсоток
українська 99,76 %
російська 0,24 %

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (мурована 1887, споруджена на місці дерев'яної).

Встановлено пам'ятні хрести:

  • на честь скасування панщини (1874) і
  • тверезості (1897).

Споруджено пам'ятники:

  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975),
  • Борцям за волю України (1927; відновлено 1990).

Є фігури Матері Божої, Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, Христа Чоловіколюбця, Покрови Пресвятої Богородиці.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Орест Березовський (нар. 1941) — український лікар, науковець, літератор, громадський діяч.

Проживали[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. О. Сварник, В. Уніят. ГРАБОВЕ́ЦЬ. //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С.408.
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  4. Парафія с Грабовець. Церква Покрови Пресвятої Богородиці // Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проекту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 96. : іл. — ISBN 978-966-2061-29-1.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  6. В. Барна, В. Ханас, Л. Щербак. Щавурський Борис Богданович. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 665.

Література[ред. | ред. код]