Перейти до вмісту

Чубенко Степан Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чубенко.
Степан Чубенко
Народився11 листопада 1997(1997-11-11) Редагувати інформацію у Вікіданих
Краматорськ, Донецька область, Україна[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер27 липня 2014(2014-07-27)[1] (16 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Горбачево-Михайлівка, Донецька міська рада, Донецька область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
·розстріл Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКраматорськ Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Місце проживанняКраматорськ, Донецька область
Діяльністьучасник КВК, футболіст, активіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякиодин з наймолодших українських патріотів, розстріляних членами проросійських угрупувань
Alma materКраматорська загальноосвітня школа № 12 Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоВіктор Чубенко
МатиСталіна Чубенко
Нагороди
орден «За мужність» III ступеня Народний Герой України

Степан Вікторович Чубенко (11 листопада 1997, Краматорськ, Донецька область, Україна — 27 липня 2014, смт Горбачево-Михайлівка, Моспинська міська рада, Донецьк) — український школяр, воротар «ДЮСШ-Авангард» (Краматорськ), катований і розстріляний бойовиками проросійської терористичної організації «ДНР» за проукраїнську позицію, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2017, посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вчився у краматорській загальноосвітній школі № 12, захоплювався спортом. Спочатку займався греко-римською боротьбою, потім захопився футболом, захищав ворота юнацької команди «Авангард» з Краматорська, мріяв стати професійним воротарем.

Вболівав за донецький «Шахтар», відвідував його матчі в Донецьку, їздив з командою по іншим містам України. З друзями організував команду КВК, яка їздила виступати в різні міста України. Також з друзями Степан опікувався дитячим будинком в Краматорську. Вони часто відвідували малюків, привозили їм іграшки, одяг, книжки, ласощі. Своїй дівчині Степан говорив, що коли вони одружаться, народять одну дитину і ще двох всиновлять.

З початком проросійських виступів в Україні 2014 року Степан з друзями брав участь в мітингах на підтримку цілісності України, які проводилися в Краматорську. Хлопці носили воду, продукти, засоби гігієни українським військовим, які прибули в місто. Під час обстрілу він допомагав спускатися у сховище літнім людям, носив їм воду, коли місто опинилося відрізаним від водопостачання. Ризикуючи життям, Степан зняв з міської площі ДНРівський прапор.

Коли у квітні 2014 року російські бойовики захопили місто, мати відвезла Степана до своїх батьків в Росію, але через місяць він повернувся, заявивши, що не хоче ховатися «як пацюк» у важкі для країни часи.

У липні 2014 року Степан поїхав до друга в м. Київ. 23 липня сів на поїзд у столиці, щоб повернутися додому. Їхав через Донецьк, де був затриманий бойовиками з батальйону сепаратистів, яким командував Вадим Погодин на прізвисько «Керч», за однією з версій, за жовто-блакитну стрічку на рюкзаку, а за словами Ігоря Стокоза, представника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, — через те, що вступив у суперечку з ними, відстоюючи позицію єдиної неподільної країни[2][3]. Бити неповнолітнього хлопця бандити почали ще в Донецьку. Потім відвезли до Горбачево-Михайлівки, де після страшних катувань розстріляли.

Відразу після зникнення сина його мати поїхала в Донецьк на його розшуки. Їй вдалося дізнатись, що хлопця було розстріляно, і поспілкуватися з ватажком днрівців Захарченком, який пообіцяв їй розшукати тіло сина і його вбивць. Наприкінці вересня 2014 року до матері прийшла звістка, що тіло знайдено. Ексгумацію було призначено на 3 жовтня, в ході якої, мати впізнала свого сина. Їй вдалося домогтися його відправлення у Краматорськ. Поховали Степана Чубенка 8 листопада 2014 року в його рідному місті.

Покарання вбивць

[ред. | ред. код]

Вбивцями неповнолітнього патріотичного хлопця виявилися троє бойовиків з батальйону «Керч» — Москальов Юрій Аркадійович (нар. 1969, Донецьк), Погодін Вадим Вікторович (нар. 1971, Донецьк), Сухомлинов Максим Вікторович (нар. 1984, Макіївка). Матері Степана «влада ДНР» повідомила, що вбивць її сина піймали, але двом з них вдалося втекти до окупованого Криму[4].

19 липня 2017 року мати Степана Чубенка Сталіна Чубенко звернулася за допомогою до органів влади та українців:

Я, Чубенко Сталіна В'ячеславівна, мати по-звірячому замордованого і розстріляного ополченцями бандформування «Керч» 16-річного школяра Чубенка Степана, звертаюся по допомогу до органів влади і громадськості України. Я вимагаю від Генпрокуратури негайно відправити доручення в Краматорськ і далі необхідні матеріали до Криму для екстрадиції Погодіна в Україну. Якщо протягом доби необхідні дії не будуть зроблені, я буду змушена звернутися до української та зарубіжної преси та почати протестну акцію біля стін Генеральної прокуратури. В першому документі звинувачення мого сина з боку вбивць, а 2-й документ підтверджує його відсутність на території України[5].

У липні 2017 року Генеральна прокуратура України звернулася до Російської Федерації з проханням передати бойовика «ДНР» Вадима Погодіна, який вбив Степана Чубенка[6].

10 листопада 2017 року, Торецький міський суд виніс заочний вирок підозрюваним у вбивстві Степана Чубенка. Вадима Погодіна, колишнього комбата батальйону «Керч» та його бойовиків Юрія Москальова і Максима Сухомлинова, заочно засудили до пожиттєвого ув'язнення. Суд також задовільнив цивільний позов матері Степана Сталіни Чубенко, згідно якого кожен із засуджених має сплатити по одному мільйону гривень компенсації[7].

У листопаді 2017 року, трьох вбивць 16-річного українського патріота — Погодіна В. В («Керч»), Москальова Ю. А., Сухомлинова М. В., — Дзержинським судом заочно засуджено до довічного позбавлення волі. «У рамках розслідування кримінального провадження за п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство викраденої людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб) КК України проведено низку судових експертиз та зібрано вичерпні докази провини бойовиків у зухвалому та жорстокому вбивстві юнака», — прокурор Донецької області Євген Бондаренко[8]. Двоє вбивць переховуються в Росії, Погодін — в окупованому Криму.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

На честь Степана Чубенка у Краматорську організовано футбольний турнір, що проводиться щорічно з 2015 року (2019 року відбувся вп'яте)[9][10].

21 листопада 2016 року в школі, де вчився Степан, відкрито меморіальну дошку[11].

23 вересня 2017 року біля входу на стадіон «Авангард» у Краматорську було відкрито пам'ятну дошку Степану Чубенку[12][10].

У серпні 2021 року на сесії Краматорської міської ради депутатами було прийнято рішення про присвоєння загальноосвітній школі № 12 імені Степана Чубенка, її колишнього учня[13].

На початку грудня 2021 року у Краматорську відкрили пам'ятник Степану Чубенку. Над проєктом пам'ятника працював краматорський скульптор Ігор Нестеренко. Степана Чубенка зобразили у повний зріст з м'ячем у руках, у формі команди з емблемою краматорського футбольного клубу «Авангард» і з першим номером.[14][15]

У 2023 році вулицю Уральську у місті Краматорськ перейменовано на честь Степана Чубенка.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в http://memorybook.org.ua/27/chubenko.htm
  2. ↑ "ДНРівці" надіслали матері голову вбитого ними 17-річного футболіста з Краматорська. ТСН.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.
  3. ↑ У Жебрівського збрехали, що бойовики прислали матері голову вбитого 17-річного сина. dn.depo.ua. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.
  4. ↑ Названы имена подозреваемых в убийстве вратаря краматорской команды "Авангард" Степана Чубенко (рос.). Общежитие Online. Архів оригіналу за 22 серпня 2017.
  5. ↑ Мати закатованого бойовиками «ДНР» школяра закликала ГПУ вжити заходів для екстрадиції вбивці її сина [Архівовано 10 листопада 2017 у Wayback Machine.] «Український тиждень»
  6. ↑ ГПУ закликала РФ передати бойовика «ДНР», який закатував школяра Степана Чубенка [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.] «Український тиждень»
  7. ↑ Суд пожиттєво засудив бойовиків «ДНР», які вбили школяра Степана Чубенка [Архівовано 10 листопада 2017 у Wayback Machine.] «Український тиждень»
  8. ↑ Трьох бойовиків заочно засудили за вбивство 16-річного українця [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Українська правда, 11 листопада 2017
  9. ↑ Турнир по мини-футболу памяти 16-летнего краматорского футболиста Степана Чубенко пройдет в Краматорске (рос.). «Деловой Славянск». Архів оригіналу за 9 травня 2019. [Архівовано 2019-05-09 у Wayback Machine.]
  10. ↑ а б В Краматорске пройдет традиционный турнир памяти Степана Чубенко. Знамя индустрии. 2 липня 2019. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  11. ↑ У Краматорській школі відкрили меморіальну дошку розстріляному бойовиками Народному герою. Укрінформ. 21.11.2016. Архів оригіналу за 07.07.2019. Процитовано 07.07.2019. (Архів першоджерела).
  12. ↑ Пам'ятну дошку Степану Чубенку відкрили при вході на стадіон «Авангард» у Краматорську. ДоТеБе. Донецька РД НСТКУ. 24 вересня 2017. Архів оригіналу за 24 вересня 2017.
  13. ↑ Краматорській школі присвоїли ім'я Степана Чубенка, вбитого оккупантами. 06.08.2021, 02:17. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  14. ↑ У Краматорську відкрили пам'ятник Степану Чубенку, якого вбили окупанти у 2014 році. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  15. ↑ У Краматорську відкрили пам’ятник школяру Степанові Чубенку. Історична правда. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
  16. ↑ Указ Президента України від 28 червня 2017 року № 168/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  17. ↑ Двадцятьох українців із АТО офіційно визнано народними героями // [[ТСН]], 8.05.2016. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2016.
  18. ↑ Сталіна Чубенко, мати. № 1 Стьопа Чубенко! // Газета ГО «Народжені вільними» Волонтерського руху «Краматорські бджілки». — № 2, травень 2016. — С. 7.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чубенко_Степан_Вікторович&oldid=43945091