Перейти до вмісту

Чубенко Степан Вікторович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Степан Чубенко
Народився11 листопада 1997(1997-11-11) Редагувати інформацію у Вікіданих
Краматорськ, Донецька область, Україна[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер27 липня 2014(2014-07-27)[1] (16 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Горбачево-Михайлівка, Донецька міська рада, Донецька область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
·розстріл Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКраматорськ Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Місце проживанняКраматорськ, Донецька область
Діяльністьучасник КВК, футболіст, активіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякиодин з наймолодших українських патріотів, розстріляних членами проросійських угрупувань
Alma materКраматорська загальноосвітня школа № 12 Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоВіктор Чубенко
МатиСталіна Чубенко
Нагороди
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»

Степан Вікторович Чубенко (11 листопада 1997, Краматорськ, Донецька область, Україна — 27 липня 2014, смт Горбачево-Михайлівка, Моспинська міська рада, Донецьк) — український школяр, воротар «ДЮСШ-Авангард» (Краматорськ), якого катували й розстріляли бойовики проросійської терористичної організації «ДНР» за проукраїнську позицію, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2017, посмертно). Наймолодший Герой України (2025, посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вчився у краматорській загальноосвітній школі № 12, захоплювався спортом. Спочатку займався греко-римською боротьбою, потім захопився футболом, захищав ворота юнацької команди «Авангард» з Краматорська, мріяв стати професійним воротарем.

Вболівав за донецький «Шахтар», відвідував його матчі в Донецьку, їздив з командою по іншим містам України. З друзями організував команду КВК, яка їздила виступати в різні міста України. Також з друзями Степан опікувався дитячим будинком в Краматорську. Вони часто відвідували малюків, привозили їм іграшки, одяг, книжки, ласощі. Своїй дівчині Степан говорив, що коли вони одружаться, народять одну дитину і ще двох всиновлять.

З початком проросійських виступів в Україні 2014 року Степан з друзями брав участь в мітингах на підтримку цілісності України, які проводилися в Краматорську. Хлопці носили воду, продукти, засоби гігієни українським військовим, які прибули в місто. Під час обстрілу він допомагав спускатися у сховище літнім людям, носив їм воду, коли місто опинилося відрізаним від водопостачання. Ризикуючи життям, Степан зняв з міської площі прапор ДНР.

Коли у квітні 2014 року російські бойовики захопили місто, мати відвезла Степана до своїх батьків в Росію, але через місяць він повернувся, заявивши, що не хоче ховатися «як пацюк» у важкі для країни часи.

У липні 2014 року Степан поїхав до друга в Київ. 23 липня сів на поїзд у столиці, щоб повернутися додому. Їхав через Донецьк, де був затриманий бойовиками з батальйону сепаратистів, яким командував Вадим Погодин на прізвисько «Керч», за однією з версій, за жовто-блакитну стрічку на рюкзаку, а за словами Ігоря Стокоза, представника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, — через те, що вступив у суперечку з ними, відстоюючи позицію єдиної неподільної країни[2][3]. Бити неповнолітнього хлопця бандити почали ще в Донецьку. Потім відвезли до Горбачево-Михайлівки, де після страшних катувань розстріляли.

Відразу після зникнення сина його мати поїхала в Донецьк на його розшуки. Їй вдалося дізнатись, що хлопця було розстріляно, і поспілкуватися з ватажком днрівців Захарченком, який пообіцяв їй розшукати тіло сина і його вбивць. Наприкінці вересня 2014 року до матері прийшла звістка, що тіло знайдено. Ексгумацію було призначено на 3 жовтня, в ході якої, мати впізнала свого сина. Їй вдалося домогтися його відправлення у Краматорськ. Поховали Степана Чубенка 8 листопада 2014 року в його рідному місті.

Покарання вбивць

[ред. | ред. код]

Вбивцями Степана були троє бойовиків із батальйону «Керч»:

  • Москальов Юрій Аркадійович (нар. 1969, Донецьк),
  • Погодін Вадим Вікторович (нар. 1971, Донецьк),
  • Сухомлинов Максим Вікторович (нар. 1984, Макіївка).

Матері Степана «влада ДНР» повідомила, що вбивць її сина піймали, але двом із них вдалося втекти до окупованого Росією Криму[4].

19 липня 2017 року мати Степана Чубенка Сталіна Чубенко звернулася за допомогою до органів влади та українців:

Я, Чубенко Сталіна В'ячеславівна, мати по-звірячому замордованого і розстріляного ополченцями бандформування «Керч» 16-річного школяра Чубенка Степана, звертаюся по допомогу до органів влади і громадськості України. Я вимагаю від Генпрокуратури негайно відправити доручення в Краматорськ і далі необхідні матеріали до Криму для екстрадиції Погодіна в Україну. Якщо протягом доби необхідні дії не будуть зроблені, я буду змушена звернутися до української та зарубіжної преси та почати протестну акцію біля стін Генеральної прокуратури. В першому документі звинувачення мого сина з боку вбивць, а 2-й документ підтверджує його відсутність на території України[5].

У липні 2017 року Генеральна прокуратура України звернулася до Російської Федерації з проханням передати бойовика «ДНР» Вадима Погодіна, який вбив Степана Чубенка[6].

10 листопада 2017 року, Торецький міський суд виніс заочний вирок підозрюваним у вбивстві Степана Чубенка. Вадима Погодіна, колишнього комбата батальйону «Керч» та його бойовиків Юрія Москальова і Максима Сухомлинова, заочно засудили до пожиттєвого ув'язнення. Суд також задовільнив цивільний позов матері Степана Сталіни Чубенко, згідно якого кожен із засуджених має сплатити по одному мільйону гривень компенсації[7].

У листопаді 2017 року Дзержинський суд заочно засудив убивць Погодіна В. В. («Керч»), Москальова Ю. А., Сухомлинова М. В. до довічного позбавлення волі за п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство викраденої людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб) КК України. Слідство провело судові експертизи та зібрало докази провини бойовиків у зухвалому та жорстокому вбивстві юнака[8]. Двоє вбивць переховувалися в Росії, Погодін — в окупованому Росією Криму.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • На честь Чубенка у Краматорську організовано футбольний турнір, що проводиться щорічно з 2015 року (2019 року відбувся вп'яте)[9][10].
  • 21 листопада 2016 року в школі, де вчився Степан, відкрито меморіальну дошку[11].
  • 23 вересня 2017 року біля входу на стадіон «Авангард» у Краматорську було відкрито пам'ятну дошку Степану Чубенку[12][10].
  • У серпні 2021 року на сесії Краматорської міської ради депутатами було прийнято рішення про присвоєння загальноосвітній школі № 12 імені Степана Чубенка, її колишнього учня[13].
  • На початку грудня 2021 року у Краматорську відкрили пам'ятник Степану Чубенку. Над проєктом пам'ятника працював краматорський скульптор Ігор Нестеренко. Степана зобразили у повний зріст з м'ячем у руках, у формі команди з емблемою краматорського футбольного клубу «Авангард» і з першим номером.[14][15]
  • У 2023 році вулицю Уральську у місті Краматорськ перейменовано на честь Степана Чубенка.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (1 жовтня 2025, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм та незламність, виявлені під час подій, пов’язаних із захистом незалежності та територіальної цілісності України, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини[16].
  • Орден «За мужність» III ступеня (28 червня 2017, посмертно)[17].
  • Орден «Народний Герой України» (8 травня 2016, посмертно)[18]. Нагороду отримали батьки[19].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 http://memorybook.org.ua/27/chubenko.htm
  2. ↑ "ДНРівці" надіслали матері голову вбитого ними 17-річного футболіста з Краматорська. ТСН.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.
  3. ↑ У Жебрівського збрехали, що бойовики прислали матері голову вбитого 17-річного сина. dn.depo.ua. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 серпня 2017.
  4. ↑ Названы имена подозреваемых в убийстве вратаря краматорской команды "Авангард" Степана Чубенко (рос.). Общежитие Online. Архів оригіналу за 22 серпня 2017.
  5. ↑ Мати закатованого бойовиками «ДНР» школяра закликала ГПУ вжити заходів для екстрадиції вбивці її сина [Архівовано 10 листопада 2017 у Wayback Machine.] «Український тиждень»
  6. ↑ ГПУ закликала РФ передати бойовика «ДНР», який закатував школяра Степана Чубенка [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.] «Український тиждень»
  7. ↑ Суд пожиттєво засудив бойовиків «ДНР», які вбили школяра Степана Чубенка [Архівовано 10 листопада 2017 у Wayback Machine.] «Український тиждень»
  8. ↑ Трьох бойовиків заочно засудили за вбивство 16-річного українця [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Українська правда, 11 листопада 2017
  9. ↑ Турнир по мини-футболу памяти 16-летнего краматорского футболиста Степана Чубенко пройдет в Краматорске (рос.). «Деловой Славянск». Архів оригіналу за 9 травня 2019. [Архівовано 2019-05-09 у Wayback Machine.]
  10. 1 2 В Краматорске пройдет традиционный турнир памяти Степана Чубенко. Знамя индустрии. 2 липня 2019. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  11. ↑ У Краматорській школі відкрили меморіальну дошку розстріляному бойовиками Народному герою. Укрінформ. 21.11.2016. Архів оригіналу за 07.07.2019. Процитовано 07.07.2019. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2019-07-07? (довідка) (Архів першоджерела).
  12. ↑ Пам'ятну дошку Степану Чубенку відкрили при вході на стадіон «Авангард» у Краматорську. ДоТеБе. Донецька РД НСТКУ. 24 вересня 2017. Архів оригіналу за 24 вересня 2017.
  13. ↑ Краматорській школі присвоїли ім'я Степана Чубенка, вбитого оккупантами. 06.08.2021, 02:17. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  14. ↑ У Краматорську відкрили пам'ятник Степану Чубенку, якого вбили окупанти у 2014 році. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  15. ↑ У Краматорську відкрили пам’ятник школяру Степанові Чубенку. Історична правда. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
  16. ↑ Указ Президента України від 1 жовтня 2025 року № 738/2025 «Про присвоєння С.Чубенку звання Герой України»
  17. ↑ Указ Президента України від 28 червня 2017 року № 168/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  18. ↑ Двадцятьох українців із АТО офіційно визнано народними героями // [[ТСН]], 8.05.2016. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2016.
  19. ↑ Сталіна Чубенко, мати. № 1 Стьопа Чубенко! // Газета ГО «Народжені вільними» Волонтерського руху «Краматорські бджілки». — № 2, травень 2016. — С. 7.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чубенко_Степан_Вікторович&oldid=48378375