Чубенко Степан Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Чубенко
Степан Чубенко.jpg
Народився 11 листопада 1997(1997-11-11)
Краматорськ, Донецька область, Україна Україна
Помер 25 липня 2014(2014-07-25) (16 років)
смт Горбачево-Михайлівка, Моспинська міська рада, Донецьк, Україна
·розстріляний
Поховання Краматорськ, Донецька область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Краматорськ, Донецька область
Діяльність футболіст, гравець КВК
Відомий завдяки один з наймолодших українських патріотів, розстріляних членами проросійських угрупувань
Alma mater Краматорська загальноосвітня школа №12
Батько Віктор Чубенко
Мати Сталіна Чубенко
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»

Степан Вікторович Чубенко (11 листопада 1997, Краматорськ, Донецька область, Україна — 25 липня 2014, смт Горбачево-Михайлівка, Моспинська міська рада, Донецьк, Україна) — український школяр і патріот, воротар футбольного клубу «Авангард» (Краматорськ), катований і розстріляний бойовиками проросійської терористичної організації «ДНР» за проукраїнську позицію, народний Герой України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вчився у краматорській загальноосвітній школі № 12, захоплювався спортом. Спочатку займався греко-римською боротьбою, потім захопився футболом, захищав ворота юнацької команди «Авангард» з Краматорська, мріяв стати професійним воротарем. Вболівав за донецький «Шахтар», відвідував його матчі в Донецьку, їздив з командою по іншим містам України. З друзями організував команду КВК, яка їздила виступати в різні міста України. Також з друзями Степан опікувався дитячим будинком в Краматорську. Вони часто відвідували малюків, привозили їм іграшки, одяг, книжки, ласощі. Своїй дівчині Степан говорив, що коли вони одружаться, народять одну дитину і ще двох всиновлять.

З початком проросійських виступів в Україні у 2014-му Степан з друзями брав участь в мітингах на підтримку цілісності України, які проводилися в Краматорську. Хлопці носили воду, продукти, засоби гігієни українським військовим, які прибули в місто. Під час обстрілу він допомагав спускатися у сховище літнім людям, носив їм воду, коли місто опинилося відрізаним від водопостачання. Ризикуючи життям, Степан зняв з міської площі ДНРівський прапор.

Коли у квітні 2014-го російські бойовики захопили місто, мати відвезла Степана до своїх батьків в Росію, але через місяць він повернувся, заявивши, що не хоче ховатися «як пацюк» у важкі для країни часи.

У липні 2014-го Степан поїхав до друга в Київ. 23 липня сів на поїзд у столиці, щоб повернутися додому. Їхав через Донецьк, де був затриманий бойовиками з батальйону «Керч», за однією з версій, за жовто-блакитну стрічку на рюкзаку, а за словами Ігоря Стокоза, представника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, — через те, що вступив у суперечку з ними, відстоюючи позицію єдиної неподільної країни.[1][2] Бити неповнолітнього хлопця бандити почали ще в Донецьку. Потім відвезли до Горбачево-Михайлівки, де після страшних катувань розстріляли.

Відразу після зникнення сина, його мати поїхала в Донецьк на його розшуки. Їй вдалося дізнатись, що хлопця було розстріляно і поспілкуватися з ватажком днрівців Захарченком, який пообіцяв їй розшукати тіло сина і його вбивць. Наприкінці вересня 2014-го, до матері прийшла звістка, що тіло знайдено. Ексгумацію було призначено на 3 жовтня, в ході якої, мати впізнала свого сина. Їй вдалося домогтися його відправлення у Краматорськ. Поховали Степана Чубенка 8 листопада 2014 року в його рідному місті.

Покарання вбивць[ред. | ред. код]

Вбивцями неповнолітнього патріотичного хлопця виявилися троє бойовиків з батальйону «Керч» — Москальов Юрій Аркадійович (нар. 1969, Донецьк), Погодін Вадим Вікторович (нар. 1971, Донецьк), Сухомлинов Максим Вікторович (нар. 1984, Макіївка). Матері Степана «влада ДНР» повідомила, що вбивць її сина піймали, але двом з них вдалося втекти до окупованого Криму[3].

19 липня 2017 року мати Степана Чубенко Сталіна звернулася за допомогою до органів влади та українців:

Я, Чубенко Сталіна В'ячеславівна, мати по-звірячому замордованого і розстріляного ополченцями бандформування "Керч" 16-річного школяра Чубенка Степана, звертаюся по допомогу до органів влади і громадськості України. Я вимагаю від Генпрокуратури негайно відправити доручення в Краматорськ і далі необхідні матеріали до Криму для екстрадиції Погодіна в Україну. Якщо протягом доби необхідні дії не будуть зроблені, я буду змушена звернутися до української та зарубіжної преси та почати протестну акцію біля стін Генеральної прокуратури. В першому документі звинувачення мого сина з боку вбивць, а 2-й документ підтверджує його відсутність на території України[4].

У липні 2017 року Генеральна прокуратура України звернулася до Російської Федерації з проханням передати бойовика «ДНР» Вадима Погодіна, який вбив Степана Чубенка[5].

10 листопада 2017 року Торецький міський суд виніс заочний вирок підозрюваним у вбивстві Степана Чубенка. Вадима Погодіна, колишнього комбата батальйону «Керч» та його бойовиків Юрія Москальова і Максима Сухомлинова, заочно засудили до пожиттєвого ув'язнення. Суд, також, задовільнив цивільний позов матері Степана Сталіни Чубенко, згідно якого кожен із засуджених має сплатити по одному мільйону гривень компенсації[6].

У листопаді 2017 трьох вбивць 16-річного українського патріота — Погодіна В. В («Керч»), Москальова Ю. А., Сухомлинова М. В., — Дзержинським судом заочно засуджено до довічного позбавлення волі. «У рамках розслідування кримінального провадження за п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство викраденої людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб) КК України проведено низку судових експертиз та зібрано вичерпні докази провини бойовиків у зухвалому та жорстокому вбивстві юнака», — прокурор Донецької області Євген Бондаренко[7]. Двоє вбивць переховуються в Росії, Погодін — в окупованому Криму.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Степана Чубенка у Краматорську був організований футбольний турнір, що проводиться щорічно з 2015 року (2019 року відбувся вп'яте)[8][9].

21 листопада 2016 в школі, де вчився Герой, відкрита меморіальна дошка[10].

23 вересня 2017 біля входу на стадіон «Авангард» у Краматорську відкрили пам'ятну дошку Степану Чубенку[11][9].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. "ДНРівці" надіслали матері голову вбитого ними 17-річного футболіста з Краматорська. ТСН.ua (uk). Процитовано 2017-08-20. 
  2. У Жебрівського збрехали, що бойовики прислали матері голову вбитого 17-річного сина. dn.depo.ua. Процитовано 2017-08-20. 
  3. Названы имена подозреваемых в убийстве вратаря краматорской команды "Авангард" Степана Чубенко (ru). Общежитие Online. Архів оригіналу за 2017-08-22. 
  4. Мати закатованого бойовиками «ДНР» школяра закликала ГПУ вжити заходів для екстрадиції вбивці її сина «Український тиждень»
  5. ГПУ закликала РФ передати бойовика «ДНР», який закатував школяра Степана Чубенка «Український тиждень»
  6. Суд пожиттєво засудив бойовиків «ДНР», які вбили школяра Степана Чубенка «Український тиждень»
  7. Трьох бойовиків заочно засудили за вбивство 16-річного українця // Українська правда, 11 листопада 2017
  8. Турнир по мини-футболу памяти 16-летнего краматорского футболиста Степана Чубенко пройдет в Краматорске (ru). «Деловой Славянск». Архів оригіналу за 2019-05-09. 
  9. а б В Краматорске пройдет традиционный турнир памяти Степана Чубенко. Знамя индустрии. 2019-07-02. Архів оригіналу за 2019-07-07. Процитовано 2019-07-07. 
  10. У Краматорській школі відкрили меморіальну дошку розстріляному бойовиками Народному герою. Укрінформ. 21.11.2016. Архів оригіналу за 07.07.2019. Процитовано 07.07.2019.  (Архів першоджерела).
  11. Пам'ятну дошку Степану Чубенку відкрили при вході на стадіон «Авангард» у Краматорську. ДоТеБе. Донецька РД НСТКУ. 24 вересня 2017. Архів оригіналу за 2017-09-24. 
  12. Указ Президента України від 28 червня 2017 року № 168/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  13. Двадцятьох українців із АТО офіційно визнано народними героями // ТСН, 8.05.2016
  14. Сталіна Чубенко, мати. № 1 Стьопа Чубенко! // Газета ГО «Народжені вільними» Волонтерського руху «Краматорські бджілки». — № 2, травень 2016. — С. 7.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]