Захарченко Олександр Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Захарченко

Олександр Володимирович Захарченко

2014-12-27. День спасателя в Донецке 055 (cropped).JPG
Народився 26 червня 1976(1976-06-26) (41 рік)
Донецьк, УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Проживання Донецьк
Діяльність політик
Відомий «Голова Ради Міністрів» самопроголошеної ДНР
Alma mater Донецький національний технічний університет
Звання Генерал-майор
Партія Донецька республіка (організація)
Конфесія Російська православна церква
Автограф Signature of Aleksandr Zakharchenko.jpg
Signature of Aleksandr Zakharchenko.jpg
Нагороди

q: Висловлювання у Вікіцитатах

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Захарченко на голосуванні

Олекса́ндр Володи́мирович Заха́рченко (рос. Александр Владимирович Захарченко, нар. 26 червня 1976, Донецьк, Українська РСР) — проросійський террорист, лідер сепаратистів[1], «голова ради міністрів» самопроголошеної ДНР7 серпня 2014 року).

Біографія[ред.ред. код]

Згідно з біографічними даними, поширеними у російських джерелах, О. Захарченко закінчив Донецький технікум промислової автоматики (з відзнакою), працював на шахті гірничим, електромеханіком, займався бізнесом[2]. Деякий час навчався в Донецькому юридичному інституті МВС України, але навчання кинув[3][4].

Журналістське розслідування видання «Інсайдер» наводить факти тривалої співпраці О. Захарченка зі структурами Партії регіонів. Так, в 2006 році займав посаду директора ТОВ «Торговий дім „Континент“». Ця фірма, як і багато інших у Донецьку, входила до складу бізнес-імперії Ріната Ахметова[5]. Крім того, відповідно до даних реєстру юридичних осіб, Захарченко був співзасновником донецького ТОВ «Дельта-форт». Ця компанія існує і нині, але у складі засновників залишився лише Тернавський. Офіційно в «Дельта-форт» широкий профіль діяльності — від видання книг до оптової торгівлі продовольством, алкоголем і тютюном. Серед партнерів О. Захарченка — Олег Денисенко, який в 2003 році працював помічником заступника міського голови Донецька, а в 2004-му — помічником радника віце-прем'єр-міністра України[5].

Діяльність у ДНР[ред.ред. код]

Під час проросійських виступів на сході України керував донецьким відділенням харківського бійцівського клубу «Оплот». 16 квітня 2014 очолив групу з 7 бойовиків, які зайняли будівлю донецької міської адміністрації.

У травні 2014 був призначений «військовим комендантом» захопленого бойовиками Донецька[6][7]. Згодом призначений на посаду «заступника міністра внутрішніх справ ДНР»[2][4].

7 серпня 2014 змінив на посаді голову Ради Міністрів «ДНР» Олександра Бородая[8].

3 листопада, після нелегітимних та сфальсифікованих виборів у ДНР, невизнана ЦВК республіки оголосила, що Захарченко одержав перемогу: за нього віддали голоси 765 тисяч осіб, що становило близько 75 % виборців[9][10]. 4 листопада в Донецькому академічному музично-драматичному театрі відбулася інавгурація Захарченка, в ході якої, за словами очевидців, він склав присягу, поклавши руку на Біблію, й отримав від Голови ЦВК ДНР Романа Лягіна посвідчення глави ДНР[11]. Був удостоєний двома Георгіївськими хрестами ДНР.[4]

Заяви[ред.ред. код]

О. Захарченко неодноразово відмічався в оголошеннях агресивних намірів.

24 січня 2015 Захарченко заявив про початок наступу на Маріуполь[12][13]. Проте, він відмовився від власних заяв після того, як російськими терористами були обстріляні житлові квартали в східній частині Маріуполя.

15 лютого, незважаючи на підписані ним же Мінські домовленості, Захарченко заявив про свій намір взяти Харків «у будь-якому випадку»[14]

Дії правоохоронних органів України[ред.ред. код]

За повідомленням радника голови СБУ Маркіяна Лубківського від 26 листопада 2014, громадянин Захарченко є фігурантом кримінальних проваджень за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого статтею 258-3 КК України «Створення терористичної групи чи терористичної організації» та інших особливо тяжких злочинів[15]. Окрім того О. Захарченко є основним підозрюваним у справі про загибель мирних жителів під Волновахою[16][17] внаслідок теракту[18][19]. 19 січня ГПУ звернулась до Інтерполу з проханням оголосити О. Захарченка у міжнародний розшук[20].

30 травня 2016 року генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив, що кримінальна справа стосовно Олександра Захарченко досі не передана до українського суду у зв'язку з тим, що Генеральна прокуратура України не змогла зібрати доказів його вини[21]. «Ви будете сміятися, але справу лідера ДНР Олександра Захарченко не можна передавати до суду, ГПУ не змогла зібрати фактів», — сказав Юрій Луценко[22].

8 лютого 2017 року Апеляційний суд міста Києва надав дозвіл сроком 6 місяців на затримання Захарченко по підозрі в участі у діяльності терористичної організації[23].

Див. також[ред.ред. код]

Російські військові високопосадовці на сході України:

Інші медійні персонажі:

Примітки[ред.ред. код]

  1. EU gets tough with Russian military leaders – and Soviet-era 'Sinatra'. Гардіан (англ). 16 лютого 2015. Процитовано 14 липня 2015. 
  2. а б Совмин проголосовал за нового премьера ДНР — Александра Захарченко // Официальный сайт пресс-центра Правительства и Верховного Совета ДНР, 07.08.2014
  3. Біографія самопризаченого «прем'єра» ДНР
  4. а б в Алексей Казаков Бородай ушёл в отставку, его место займёт Захарченко // Вести.ру, 07.08.2014
  5. а б Связи ДНР: тень «хозяев Донбасса» (рос.)
  6. Григорий Набережнов, Ася Сотникова, Александр Артемьев Премьер-министром ДНР стал политолог из России // РБК, 16.05.2014
  7. До псевдокабміну сепаратистів увійшли люди, близькі до «регіоналів» // Українська правда, 16.05.2014
  8. Новим прем'єр-міністром «ДНР» став електромеханік з трьома дітьми
  9. Захарченко победил на выборах главы ДНР (ru). Lenta.ru. 2014-11-03. 
  10. Захарченко лидирует на выборах главы ДНР после обработки 100 % протоколов
  11. Захарченко официально вступил в должность главы ДНР (ru). НТВ. 2014-11-04. 
  12. Лідер донецьких бойовиків заявив про початок наступу на Маріуполь. Українська правда. 24.01.2015. 
  13. Захарченко публічно оголосив про початок наступу на Маріуполь, а після відхрестився від нього. DT.UA. 25.01.2015. 
  14. Захарченко вже погрожує «взяти Харків»
  15. В СБУ оприлюднили список ватажків терористів, на яких заведено справи
  16. Захарченко є основним підозрюваним у справі про обстріл біля Волновахи – СБУ. Радіо Свобода. 19 січня 2015. 
  17. СБУ: Захарченко – головний підозрюваний в атаці на автобус під Волновахою. Українська Правда. 19 січня 2015. 
  18. ГПУ: Атака на Мариуполь — теракт
  19. Обстрел боевиками Мариуполя квалифицирован как теракт
  20. ГПУ просить Інтерпол оголосити в розшук лідера «ДНР» Захарченка
  21. ГПУ не виявила достатньо доказів винуватості ватажка бойовиків Захарченко. ukranews.com. Українські новини. 2016-05-30. 
  22. Генпрокуратура не смогла собрать фактов в деле против главы "ДНР" Захарченко. strana.ua. 2016-05-30. 
  23. Апеляційний суд міста Києва надав дозвіл на затримання з метою приводу Захарченка О. В., який підозрюється в участі у діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка». Прес-служба Апеляційного суду міста Києва. 8 лютого, 2017 рік.
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.