Захарченко Олександр Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Захарченко
Олександр Володимирович Захарченко
Олександр Захарченко

Official Donetsk People's Republic coat of arms.png Голава терористичного угрупування ДНР
Нині на посаді
На посаді з4 листопада 2014
Попередникпосаду затверджено

Народився26 червня 1976(1976-06-26) (42 роки)
Донецьк
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіяДонецька республіка
ЗванняRAF A F6MajGen after2010h.png
«Генерал-майор» ДНР[1]
Особистий підпис
Signature of Aleksandr Zakharchenko.jpg
Нагороди «Герой» ДНР
av-zakharchenko.su

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Захарченко на голосуванні, серпень 2014 року

Олекса́ндр Володи́мирович Заха́рченко (нар. 26 червня 1976, Донецьк, Українська РСР) — проросійський терорист, лідер донецьких колабораціоністів[2], очільник самопроголошеної "Донецької Народної Республіки", «голова ради міністрів» самопроголошеної "ДНР" з 2014 року.

Життєпис

Згідно з біографічними даними, поширеними у російських джерелах, О. Захарченко закінчив Донецький технікум промислової автоматики (з відзнакою), працював на шахті гірничим, електромеханіком, займався бізнесом[3]. Деякий час навчався в Донецькому юридичному інституті МВС України, але був виключенний за алкоголізм.[4].

Журналістське розслідування видання «Інсайдер» наводить факти тривалої співпраці О. Захарченка зі структурами Партії регіонів. Так, в 2006 році займав посаду директора ТОВ «Торговий дім „Континент“». Ця фірма, як і багато інших у Донецьку, входила до складу бізнес-імперії Ріната Ахметова[5]. Крім того, відповідно до даних реєстру юридичних осіб, Захарченко був співзасновником донецького ТОВ «Дельта-форт». Ця компанія існує і нині, але у складі засновників залишився лише Тернавський. Офіційно в «Дельта-форт» широкий профіль діяльності — від видання книг до оптової торгівлі продовольством, алкоголем і тютюном. Серед партнерів О. Захарченка — Олег Денисенко, який в 2003 році працював помічником заступника міського голови Донецька, а в 2004-му — помічником радника віце-прем'єр-міністра України[5].

Стан здоров'я

Як стало відомо з медичних документів, які потрапили в українські ЗМІ, у 2010 році Олександр Захарченко проходив обстеження в Харківському обласному центрі медико-соціальної експертизи. Там йому була офіційно привласнена II група інвалідності з психічного захворювання. У документі медичного центру наголошується «стійкі незворотні психічні розлади». Йому було призначено лікування в стаціонар Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3, В довідці також також наголошується, що дії хворого Захарченко «несуть загрозу оточуючим».

Роки 2010—2013 були вилучені з офіційної російської біографії Захарченка. Однак 2013 року, якраз після спілкування з лікарями, Захарченко знову з'явився в ЗМІ — вже як активіст харківської проросійської організації «Оплот»[6].

Діяльність у ДНР

Під час проросійських виступів на сході України керував донецьким відділенням харківського бійцівського клубу «Оплот». 16 квітня 2014 очолив групу з 7 бойовиків, які зайняли будівлю донецької міської адміністрації.

У травні 2014 був призначений «військовим комендантом» захопленого бойовиками Донецька[7][8]. Згодом призначений на посаду «заступника міністра внутрішніх справ ДНР»[3][4].

7 серпня 2014 змінив на посаді голову Ради Міністрів «ДНР» Олександра Бородая[9].

3 листопада, після нелегітимних та сфальсифікованих виборів у ДНР, невизнана ЦВК республіки оголосила, що Захарченко одержав перемогу: за нього віддали голоси 765 тисяч осіб, що становило близько 75 % виборців[10][11]. 4 листопада в Донецькому академічному музично-драматичному театрі відбулася інавгурація Захарченка, в ході якої, за словами очевидців, він склав присягу, поклавши руку на Біблію, й отримав від Голови ЦВК ДНР Романа Лягіна посвідчення глави ДНР[12]. Був удостоєний двома Георгіївськими хрестами ДНР.[4]

Заяви

О. Захарченко неодноразово відмічався в оголошеннях агресивних намірів.

24 січня 2015 Захарченко заявив про початок наступу на Маріуполь[13][14]. Проте, він відмовився від власних заяв після того, як російськими терористами були обстріляні житлові квартали в східній частині Маріуполя.

15 лютого, незважаючи на підписані ним же Мінські домовленості, Захарченко заявив про свій намір «взяти Харків у будь-якому випадку»[15].

Дії правоохоронних органів України

Захарченко 9 травня 2016 року

За повідомленням радника голови СБУ Маркіяна Лубківського від 26 листопада 2014, громадянин Захарченко є фігурантом кримінальних проваджень за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого статтею 258-3 КК України «Створення терористичної групи чи терористичної організації» та інших особливо тяжких злочинів[16]. Окрім того О. Захарченко є основним підозрюваним у справі про загибель мирних жителів під Волновахою[17][18] внаслідок теракту[19][20]. 19 січня ГПУ звернулась до Інтерполу з проханням оголосити О. Захарченка у міжнародний розшук[21].

30 травня 2016 року генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив, що кримінальна справа стосовно Олександра Захарченко досі не передана до українського суду у зв'язку з тим, що Генеральна прокуратура України не змогла зібрати доказів його вини[22]. «Ви будете сміятися, але справу лідера ДНР Олександра Захарченко не можна передавати до суду, ГПУ не змогла зібрати фактів», — сказав Юрій Луценко[23].

8 лютого 2017 року Апеляційний суд міста Києва надав дозвіл сроком 6 місяців на затримання Захарченко по підозрі в участі у діяльності терористичної організації[24].

Див. також

Російські військові високопосадовці на сході України:

Інші медійні персонажі:

Примітки

  1. Главарь «ДНР» Захарченко в один день стал «генералом», орденоносцем и «почетным гражданином Донецка». Видео // ГОРДОН 29.08.2016
  2. EU gets tough with Russian military leaders – and Soviet-era 'Sinatra'. Гардіан (англ). 16 лютого 2015. Процитовано 14 липня 2015. 
  3. а б Совмин проголосовал за нового премьера ДНР — Александра Захарченко // Официальный сайт пресс-центра Правительства и Верховного Совета ДНР, 07.08.2014
  4. а б в Алексей Казаков Бородай ушёл в отставку, его место займёт Захарченко // Вести.ру, 07.08.2014
  5. а б Связи ДНР: тень «хозяев Донбасса» (рос.)
  6. УНІАН: Ватажок «ДНР» Захарченко виявився клієнтом психлікарні у Харкові — ЗМІ (документ), 17 лютого 2017
  7. Григорий Набережнов, Ася Сотникова, Александр Артемьев Премьер-министром ДНР стал политолог из России // РБК, 16.05.2014
  8. До псевдокабміну сепаратистів увійшли люди, близькі до «регіоналів» // Українська правда, 16.05.2014
  9. Новим прем'єр-міністром «ДНР» став електромеханік з трьома дітьми
  10. Захарченко победил на выборах главы ДНР (ru). Lenta.ru. 2014-11-03. 
  11. Захарченко лидирует на выборах главы ДНР после обработки 100 % протоколов
  12. Захарченко официально вступил в должность главы ДНР (ru). НТВ. 2014-11-04. 
  13. Лідер донецьких бойовиків заявив про початок наступу на Маріуполь. Українська правда. 24.01.2015. 
  14. Захарченко публічно оголосив про початок наступу на Маріуполь, а після відхрестився від нього. DT.UA. 25.01.2015. 
  15. Захарченко вже погрожує «взяти Харків»
  16. В СБУ оприлюднили список ватажків терористів, на яких заведено справи
  17. Захарченко є основним підозрюваним у справі про обстріл біля Волновахи – СБУ. Радіо Свобода. 19 січня 2015. 
  18. СБУ: Захарченко – головний підозрюваний в атаці на автобус під Волновахою. Українська Правда. 19 січня 2015. 
  19. ГПУ: Атака на Мариуполь — теракт
  20. Обстрел боевиками Мариуполя квалифицирован как теракт
  21. ГПУ просить Інтерпол оголосити в розшук лідера «ДНР» Захарченка
  22. ГПУ не виявила достатньо доказів винуватості ватажка бойовиків Захарченко. ukranews.com. Українські новини. 2016-05-30. 
  23. Генпрокуратура не смогла собрать фактов в деле против главы "ДНР" Захарченко. strana.ua. 2016-05-30. 
  24. Апеляційний суд міста Києва надав дозвіл на затримання з метою приводу Захарченка О. В., який підозрюється в участі у діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка». Прес-служба Апеляційного суду міста Києва. 8 лютого, 2017 рік.