Чупринка Григорій Авраамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Авраамович Чупринка
Григорий Чупринка.jpg
Григорій Чупринка
Народився 27 листопада 1879(1879-11-27)
Гоголів, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 28 серпня 1921(1921-08-28) (41 рік)
Київ, УСРР
·розстріляний за участь у повстанському русі проти діючої влади (більшовики)
Громадянство
(підданство)
Російська імперія, УНР, УСРРРосійська імперія, УНР, УСРР
Національність українець
Діяльність письменницька, військова
Alma mater Третя київська гімназія

Григо́рій Авраа́мович Чупри́нка чи Грицько́ Чупр́инка (27 листопада 1879(18791127), с. Гоголів, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 28 серпня 1921, Київ, УСРР) — український поет, культурний, військовий і політичний діяч, учасник боротьби за народовладдя на теренах Української Республіки і боротьби за її самостійність, яскравий і самобутній представник козацько-християнської цивілізації на Подніпров'ї, Київській Русі-Україні.

Через популярність Чупринки серед патріотичних кіл його прізвище взяв за підпільний псевдонім генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич («Тарас Чупринка»). Троюрідний брат Григорія Чупринки — Василь Олександрович Осьмак, відомий вчений і архітектор, за проектами якого збудовані стадіон Динамо, набережна Дніпра і інші архітектурні рішення в Києві, дворянин і далекий родич старих родів козацької старшини з Київщини, зокрема Скоропадських, Галаганів і т. д. Серед далеких родичів і земляків — київський козак, художник і філософ Федір Тетянич, який у 1970-х рр. продовжував справу Григорія Чупринки, захищаючи самобутність козацько-християнської цивілізації Подніпров'я, Київської Русі-України і право її народу на самостійність.

Життєпис[ред. | ред. код]

Григорій Чупринка

Народився у сім'ї козаків (представників козачого стану) містечка Гоголів Остерського повіту Чернігівської губернії Російської імперії (тепер Київщина), нащадок старовинних козацько-християнських родів регіону (сучасна Броварщина), представники яких жили тут щонайменше з часів Хмельниччини. У той час ці землі входили до складу Переяславського і Київського полків, одних з найдавніших полків Гетьманщини.

Навчався в Гоголівській народній школі, в Київській та Лубенській гімназіях.

Був ув'язнений за участь у революції 1905 року.

З 1910 року постійно жив у Києві.

За перевороту 1917 року був козаком у полку Хмельницького.

У 1919 році керував повстанням проти більшовиків на Чернігівщині.

Був співробітником «Української Хати».

23 червня 1921 року заарештований київським губернським ЧК, 28 серпня 1921 року засуджений до найвищої міри покарання — розстрілу. Розстріляний разом з Іваном Андрухом як члени київського Всеукраїнського центрального повстанського комітету.

У 1996 році реабілітований рішенням Київської обласної прокуратури.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Чупринка автор збірок лірики: «Огнецвіт», «Метеор», «Ураган» (1910). «Сон-трава», «Білий гарт» (1911), «Контрасти» (1912), поеми «Лицар-Сам» (1913), а також літературно-критичних статей та рецензій.

Григорій тяжів до авангардизму, був добре обізнаний з російським символізмом. Поезії перших років творчості позначені перевагою традиційних громадських мотивів. Опісля в нього були помітні зацікавлення модернізмом з мотивами «безутішної самоти». А з початком революції 1917 року в його творчості знову стали переважати громадські настрої. Особливу увагу в поезії Чупринки привертають ритміка та звукопис.

Найповніше видання «Твори Г. Чупринки» вийшло 1926 році в Празі за редакцією Павла Богацького.

Вшанування[ред. | ред. код]

На честь Григорія Чупринки названі вулиці:

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]