Очікує на перевірку

Шафер Наум Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шафер Наум Григорович
Основна інформація
Дата народження13 січня 1931(1931-01-13)
Місце народженняКишинів, Румунське королівство
Дата смерті11 жовтня 2022(2022-10-11) (91 рік)
ГромадянствоСРСР
Професіїкомпозитор, музикознавець
ОсвітаКазахський державний університет

Наум Григорович Шафер (Нахман Ґершевич Шафер; 13 січня 1931, Кишинів — 11 жовтня 2022, Павлодар) — радянський і казахстанський музикознавець, колекціонер, композитор і літературознавець.

Кандидат філологічних наук (1965, по творчості Бруно Ясенського ). Професор кафедри російської філології Павлодарського державного педагогічного інституту та з 1996 року – Павлодарського державного університету ім. З. Торайгирова . [1] [2] [3]

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Народився в Кишиневі в сім'ї Герша Лазаревича Шафера (1903—1974) та Гіти Соломонівни Шафер (1905—1957), раннє дитинство провів у Леово (на той час в анексованій Румунією Бессарабії ).

13 червня 1941 року був депортований разом з батьками та молодшим братом до Казахстану, жив у колгоспі «Новий побут» у селищі 31 ( Акмолінська область ). [4] [5] Батько був відправлений до Свердловської області на лісоповал, звільнений через два роки [6] .

Закінчив школу в Акмолінську та філологічний факультет Казахського державного Університету ім. С. М. Кірова . Брав уроки композиції у Є. Г. Брусиловського (1905-1981) і самостійно почав складати музику під псевдонімом Нами Гітін (іноді Н. Г.). Гітін, на ім'я матері - Гіти Соломонівни). [7] [8]

Працював учителем російської мови та літератури в середніх школах Казахстану, закінчив аспірантуру при Казахському державному університеті, після чого був направлений викладачем до Целиноградського педагогічного інституту .

Займався творчістю Бруно Ясенського та Михайла Булгакова, опублікував різні редакції оперних лібрето останнього (і раніше неопубліковані драми «Петро Великий» і «Рашель», журнал «Советская музыка», 1988, № 2). [9] [10] [11] Опублікував ряд статей з історії бардівської пісні, творчості Булата Окуджави та Володимира Висоцького, методикою викладання класичної та сучасної літератури та музики в середній школі. [12] [13] Окремими виданнями вийшли біографія Ісаака Дунаєвського та його епістолярна спадщина, зібрана та прокоментована М. Г. Шафером, [14] а також закінчені лібретто М. А. Булгакова та нотні матеріали композицій І. Дунаєвського до цих лібретто, реконструйовані Шафером по уривкам, що збереглися. [15] [16] [17] [18] Упорядник кількох літературно-музичних програм на грампластинках і компакт-дисках (у тому числі фортепіанних п'єс І. О. Дунаєвського до драм М. А. Булгакова, 1993), а також компакт-диск дисків пісень ціліноградського барда Віктора Мільто (2004) та власних композицій. [19] [20]

1971 року у Павлодарі заарештовано за ст. 170-1 КК КазРСР за зберігання та розповсюдження самвидаву, засуджений на півтора роки позбавлення волі. [21] [22] Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук (тема дисертації «Російська громадянська поезія за сто років: від Некрасова до Євтушенка») була відхилена. Звільнений 12 березня 1973 року . [23]

Друкувався в журналах «Дружба народів», «Простір», «Музичне життя», «Радянська музика», «Сибірські вогні», «Театр», «Театральне життя», «Вогник», «Кінознавчі записки», «Корні», газетах — «Літературній газеті», «Известиях», «Спільній газеті» та інших. [24] Починаючи з середини 1960-х років багаторічний співробітник газети «Звезда Прииртышья». Член Спілки журналістів Казахстану.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина – Наталя.

Молодший брат - целіноградський педагог і колекціонер Лазар Гершевич Шафер (нар. 1938, Кишинів), автор статей з методики викладання літератури в середній школі, колишній голова єврейського культурного центру "Алеф" в Астані [25] [26] .

Зібрана Наумом Шафером колекція з 25 тисяч грамофонних та патефонних платівок склала основу музею «Дім Шафера» у Павлодарі (2001). [27] [28] [29] У музеї також представлені зібрані Шафером 1500 бобін магнітофонних записів та 1500 аудіокасет. [30] [31]

Книги

[ред. | ред. код]
  • Дунаевский сегодня. Москва: Советский композитор, 1988. —– 184 с. —– 28000 экз.[32][33][34] — ISBN 5-85285-022-5
  • М. А. Булгаков. «Оперные либретто» («Минин и Пожарский», «Чёрное море», «Пётр Великий», «Рашель»). Составление, вступительная статья и комментарии Н. Г. Шафера. Павлодар: ЭКО, 1998. — Шаблон:ISBN с опечаткой
  • Исаак Дунаевский. «Когда душа горит творчеством.... Письма к Раисе Рыськиной». Составление, вступительная статья, комментарии и послесловие Н. Г. Шафера. Астана: Государственное издательство «Елорда», 2000.[35] — ISBN 9965-06-016-9
  • «Почтовый роман: переписка И. О. Дунаевского и Л. С. Райнль» (1937—1953). Составление, вступительная статья, комментарии и послесловие Н. Шафера. Москва: Композитор, 2001.[36] — ISBN 5852854956
  • Наум Шафер. «Дворняги, друзья мои...» Очерки и статьи. Павлодар: ТОО НПФ «ЭКО», 2001.
  • Исаак Дунаевский. «Если Вам нужны мои письма... Письма к Л. Г. Вытчиковой». Публикация, вступительная статья, комментарии и послесловие Н. Г. Шафера. Павлодар: ТОО НПФ «ЭКО», 2005. — ISBN 9965060169

Нотні видання

[ред. | ред. код]
  • Исаак Дунаевский в гостях у Михаила Булгакова: Пьесы для фортепиано. Составление и вступительная статья Н. Шафера. Общая редакция Л. Топорковой. Москва: Композитор, 2001.[37]
  • Нами Гитин. Вечерний вальс. Переложение для эстрадно-симфонического оркестра Анатолия Оноприенко. Партитура. Издательство «Композитор — Санкт-Петербург», 2007.[38]

Музичні видання

[ред. | ред. код]
  • Исаак Дунаевский в гостях у Михаила Булгакова. Грампластинка. Составление и подготовка нотного материала — Н. Шафера. Исполнитель — Л. Топоркова (фортепиано). Фирма «Большой зал», Москва; производственное объединение «Гамма», Павлодар. Ташкентский завод грампластинок, 1993.
  • Кирпичики (грампластинка). Антология городской русской песни за 100 лет (1850-е — 1950-е). Составление и музыкально-литературная редакция Н. Шафера. Фирма АРТИ, Алма-Атинская студия грамзаписи. Апрелевский завод грампластинок, 1995.
  • Надежды свет. Антология еврейской песни на русском языке. Компакт-диск. Составление и музыкально-литературная редакция Н. Шафера. Павлодар, 2003.
  • Нами Гитин. «Одинокий самолет». Романсы и песни прошлого века в исполнении Светланы Немолочновой. Музыка Нами Гитина. Павлодар, 2003.
  • Золотистые рассветы. Концерт духового оркестра ГДЦ г. Павлодара. Компакт-диск. Павлодар, 2005.
  • Калейдоскоп. Мелодии Нами Гитина. Компакт-диск. Павлодар, 2006.
  • 25 июля. День памяти Исаака Дунаевского и Владимира Высоцкого. Двойной CD-альбом. Составитель — Наум Шафер. Павлодар, 2007.
  • Отворите мне темницу. Антология тюремной песни XIX—XX веков. Компакт-диск. Составление, нотация и общая музыкально-литературная редакция Н. Шафера. Павлодар, 2008.

Вибрані статті

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Наум Шафер: жизнь и творчество. Информационно-библиографический компакт-диск. Составитель Т. Ю. Гречишкина. Павлодарский государственный педагогический институт, 2007.[39]
  • Шафер Наум Григорьевич: биобиблиографический указатель. / сост. Н. Колодина; гл. ред. А. Нухулы; Павлодарский гос. пед. ин-т. — Павлодар, 2008. — 63 с. (Материалы к биобиблиографии учёных института).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ К 80-летию со дня рождения Н. Г. Шафера. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 6 червня 2011.
  2. ↑ Шафер Наум Григорьевич. Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 29 січня 2022.
  3. ↑ Кафедра русского языка и литературы
  4. ↑ Дом Шафера. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  5. ↑ списки репрессированных в 19401941 годах жителей Леово [Архівовано 13 липня 2013 у Wayback Machine.]: Герш и Гитл Шафер с сыновьями Нахманом и Лейзером и их бабушкой Индой в числе других репрессированных.
  6. ↑ Ольга Офарёва «Интервью с Н. Г. Шафером». Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  7. ↑ О псевдониме «Нами Гитин». Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  8. ↑ Наум Шафердің 80 жылдығы аталып өтті[недоступне посилання з Июль 2019]
  9. ↑ Лидия Яновская «Размышления у книжной полки»[недоступне посилання з Июль 2019]
  10. ↑ В. В. Туева «Обновление жанровой традиции в советском кинематографе 30-х — 40-х годов: феномен музыкальной комедии Григория Александрова» (автореферат диссертации). Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  11. ↑ М. Н. Ермишева «Звук как пластически-смысловое выражение идеи телевизионного документального фильма» (автореферат диссертации). Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  12. ↑ Борис Кушнер «Прощание с песней». Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  13. ↑ Марк Цыбульский «Композитор Владимир Высоцкий». Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  14. ↑ На японском языке будут опубликованы письма Исаака Дунаевского
  15. ↑ В. И. Немцев «Прочтение Михаила Булгакова». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 січня 2022.
  16. ↑ Л. М. Яновская «М. А. Булгаков». Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 29 січня 2022.
  17. ↑ П. И. Болдаков «Специфика стилевой модели в романах М. А. Булгакова "Белая Гвардия" и "Мастер и Маргарита"» (автореферат диссертации). Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  18. ↑ Марина Черкашина-Губаренко «Призрак оперы в прозе Михаила Булгакова» [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.] (М. Р. Черкашина-Губаренко)
  19. ↑ К юбилею Н. Г. Шафера (Павлодарский государственный педагогический институт)
  20. ↑ Іванна Шнур, магістр музикознавства, «Феномен шлягеру та його еволюція» (НА ПРИКЛАДІ ПІСЕНЬ І. ДУНАЄВСЬКОГО)
  21. ↑ Нелогичная жизнь Шафера
  22. ↑ Amnesty International: A Chronicle of Current Events, p. 31[недоступне посилання]
  23. ↑ Хроника текущих событий (выпуск 22, самиздат). Архів оригіналу за 27 липня 2015. Процитовано 29 січня 2022.
  24. ↑ Эдуард Барсуков «Уроки Наума Шафера»[недоступне посилання з Июль 2019]
  25. ↑ Люди и судьбы: Лазарь Шафер. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  26. ↑ Л. Шафер. Гимн жизни и творчеству. Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 29 січня 2022.
  27. ↑ Награда ЕАЕК вручена казахстанскому деятелю культуры. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 6 червня 2011.
  28. ↑ Светлана Гаврилова «Любите ли вы патефон?» («Советская Сибирь», № 182). Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 29 січня 2022.
  29. ↑ Adrian Phillips, Bradt Guides: Kazakhstan. The Globe Pequot Press & Bradt Travel Guides, 2008, p. 252. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  30. ↑ Звуки истории
  31. ↑ Ю. Поминов «Пленительный мир пате». Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  32. ↑ Н. Г. Шафер «Дунаевский сегодня». Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  33. ↑ Шафер, Н. Г. «Дунаевский сегодня»[недоступне посилання з Июль 2019]
  34. ↑ Rimgaila Salys, The musical comedy films of Grigorii Aleksandrov: laughing matters. The University of Chicago Press, 2009, p. 338. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  35. ↑ И. Трабский «Любовь в жизни Исаака Дунаевского». Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 29 січня 2022.
  36. ↑ Издательство «Композитор»: Переписка И. О. Дунаевского и Л. С. Райнль. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 червня 2011.
  37. ↑ Книжный угол. Дмитрий Минченок «Красный Моцарт»[недоступне посилання]
  38. ↑ Evening Waltz for symphony orchestra. Score. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
  39. ↑ Grechishkina Tamara Jurievna[недоступне посилання з Июль 2019]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шафер_Наум_Григорович&oldid=42254482