Перейти до вмісту

Леова

Координати: 46°28′43″ пн. ш. 28°15′19″ сх. д. / 46.47861° пн. ш. 28.25528° сх. д. / 46.47861; 28.25528
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Леова
Герб Прапор
Розташування Леова
Основні дані
46°28′43″ пн. ш. 28°15′19″ сх. д. / 46.47861° пн. ш. 28.25528° сх. д. / 46.47861; 28.25528
Країна Молдова Молдова
Район Леовський район
Перша згадка 23 січня 1496[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус з 1940 року
Населення 11 200
Поштові індекси
(Poșta Moldovei)
MD-6300
Висота над р.м. 45 ± 1 м Редагувати інформацію у Вікіданих м
Міста-побратими Ветришоая Редагувати інформацію у Вікіданих
Відстань
До районного центру
До Кишинева
Місцева влада
Вебсторінка leovacity.narod.ru
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 617904
OpenStreetMap 19314570
Freebase /m/0d13jt
Карта
Леова. Карта розташування: Молдова
Леова
Леова
Леова (Молдова)
Мапа

CMNS: Леова у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лео́ва (молд./рум. Leova, Леово) — місто в Молдові, центр Леовського району. Розташоване на лівому березі річки Прут за 22 км на північний захід від залізничної станції Яргара.

Дата прийняття: 1934 рік.

Опис: У червоному щиті срібний зубчастий пояс, за яким стоїть лев. Щит увінчаний срібною міською короною з 3 вежами[3].

Історія

[ред. | ред. код]

Відповідно до перепису населення від 29 грудня 1930 року приблизно дві третини населення становили румуни/молдовани, 35,5 % (або 2324 чол.) — євреї.

У часи МРСР у Леові працювали ефіроолійний, маслосироробний і виноробний заводи. В 1972 році місто нараховувало 9,2 тис. жителів, а в 1991 році — 12,2 тисяч чоловік.

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Мотл Сакцієр, поет (їдиш)
  • Янкев (Яків Ілліч) Фіхман, поет, дитячий письменник (іврит і їдиш)
  • Реб Беріш Леовер (Фрідман), рабин
  • Ідл (Ієгуда) Штейнберг, прозаїк (іврит і їдиш)
  • Ідл Янкелевич, бельгійський і французький скульптор

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Anuarul statistic al României, 1922București: 1923. — С. 12.
  2. Eremia A. Leova. Vetre strămoșești // Natura / за ред. A. Reniță — 2019. — С. 7.
  3. «Вісник геральдиста», 4/1992