Шельпаки
| село Шельпаки | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Скориківська сільська громада |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1463 |
| Населення | |
| Територія | 2.008 км² |
| Поштовий індекс | 47810 |
| Телефонний код | +380 3543 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°39′53″ пн. ш. 26°01′23″ сх. д.H G O |
| Водойми | р. Самець |
| Найближча залізнична станція | Максимівка |
| Відстань до залізничної станції |
14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47814, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Скорики, вул Богдана Хмельницького 1б |
| Карта | |
  Шельпаки | |
 Шельпаки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Шельпа́ки — село в Україні, у Скориківській сільській громаді Тернопільського районіу Тернопільської області. До 2015 року підпорядковане Лисичинській сільській раді.
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на берегах р. Самець (один із витоків р. Млинський Потік, правого допливу Збруча, басейн Дністра), за 14 км від найближчої залізничної станції Максимівка. Географічні координати: 49° 40’ північної широти і 26° 01’ східної довготи. Територія — 2,86 км². Дворів — 153.
Топоніміка[ред. | ред. код]
Утворено ойконім Шейпаківці від патронімної назви Шейпаківці з первісним значенням «нащадки чи піддані Шейпака». Антропонім Шейпак (Шельпак) мотивовано, імовірно, дієсловом «шелепотіти». Від середини XIX ст. у документах зафіксовано теперішню назву Шельпаки[1].
Історія[ред. | ред. код]
Середньовіччя, Новий Час[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка — 1463 р., власність Василя Збаразького.
На початку XIX ст. в селі діяла цегельня. 1851 р. засновано школу. 1880 р. у селі 139 будинків, 799 осіб; 1931 — 1012 жителів.
XX століття[ред. | ред. код]
Внаслідок пожеж у 1910 р. згоріло 10, у 1926 р. понад 15 будівель. У 1914 р. в селі спорудили пам’ятник Т. Шевченку, згодом зруйнований.
1925 р. функціонували винокурний завод (7 робітників) і млин Казимира Бончковського.
Діяли філії товариств «Просвіта», «Сокіл» та інших, «Січ», Братство тверезості, а також кооператива і хор. 1936 р. у початковій школі навчався 91 учень.
Упродовж 1934–1939 рр. Шельпаки належали до ґміни Нове село.
5 липня 1941–5 березня 1944 р. село — під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 35 чоловіків із села.
В ОУН і УПА перебували, репресовані понад 30 жителів села.
9 січня 1945 р. більшовики спалили господарства Марії Гаманович, Василя Грищина, Анни Мороз і Теодозії Спас на знак помстви за вбивство двох працівників НКДБ.
1945–1946 рр. у селі розташовувалася станиця «стрибків» («істрєбітєльного батальйону»).
У вересні 1948 р. вояки УПА спалили колгоспне майно.
Період Незалежності[ред. | ред. код]
2005 р. село газифіковане. 2007 р. у селі 453 особи; 2014 — 435 жителів.
31 липня 2015 року Шельпаки увійшли до складу Новосільської сільської громади[2]. 2020-го громада була ліквідована, а село відійшло до Скориківської сільської громади.
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Святого Великомученика Юрія Переможця (1783; ПЦУ; кам'яна);
- «фіґура» з вирізьбленими молитвами.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Споруджено пам'ятник Тарасові Шевченку (1963; скульптор В. Волошин); встановлено меморіальну таблицю Степанові Качалі (1995), придорожній хрест (відновлений 1991), пам'ятний хрест на честь заснування Братства тверезості.
Пам'ятник Тарасові Шевченку[ред. | ред. код]
Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Розташований на вулиці Шевченка, напроти школи, головна дорога.
Встановлений 1963 р. Робота самодіяльних майстрів.
Скульптура — бетон, постамент — камінь.
Скульптура – 1,6 м, постамент – 1,2 м.[3][4]
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють загальноосвітня школа I ступеня, клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека, торгові заклади. У серпні 2006 року відкрито дитячий будинок сімейного типу.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Народилися
- Божок Андрій Михайлович (1988—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Почесний громадянин міста Тернополя (посмертно).
- Роман Гарбуз (нар. 1949) — скульптор;
- Андрій Гульовський (нар. 1943) — художник;
- Надія Мориквас (нар. 1952) — письменниця, журналістка;
- Теодор Москалюк (1883–1955) — вояк УГА, громадський діяч у Канаді;
- Надія Радзіх (нар. 1974) — майстер декоративно-ужиткового мистецтва;
- Нестор Шуран (1935–1996) — інженер, фахівець у сфері транспортування газу, управлінець.
- Проживали, перебували
- Володимир Лах (1931–2001) — доктор технічних наук, професор;
- пастирював і похований священик УГКЦ, публіцист, історик, громадсько-політичний діяч Степан Качала. На могилі Степана Качали стоїть пам'ятник авторства відомого скульптора Юліяна Марковського.[5]
Світлини[ред. | ред. код]
-
Дорожній знак при в'їзді в село -
Школа -
Автобусна зупинка -
Церква Святого Великомученика Юрія Переможця
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Бучко Д., Котович, В. Походження назв населених пунктів Тернопільщини. — Дрогобич : Посвіт, 2017. — С. 291—292.
- ↑ ВВРУ, 2015, № 43, стор. 2202
- ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 85. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
- ↑ Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму // Львів: Тріада плюс, 2010. — C. 135.
Джерела[ред. | ред. код]
- Б. Мельничук, В. Уніят. Шельпаки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 633. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Б. Петраш, В. Уніят. Шельпаки // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 159—160. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Szelpaki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 891. (пол.) — S. 891. (пол.)
| |||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |