Токи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Токи
Герб Токів
Замок село Токи
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Скориківська сільська громада
Основні дані
Засноване 1772[1]
Населення 1172
Площа 5.509 км²
Густота населення 216.74 осіб/км²
Поштовий індекс 47823
Телефонний код +380 3543
Географічні дані
Географічні координати 49°38′03″ пн. ш. 26°13′17″ сх. д. / 49.63417° пн. ш. 26.22139° сх. д. / 49.63417; 26.22139Координати: 49°38′03″ пн. ш. 26°13′17″ сх. д. / 49.63417° пн. ш. 26.22139° сх. д. / 49.63417; 26.22139
Місцева влада
Адреса ради 47814, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Скорики, вул Богдана Хмельницького 1б
Карта
Токи. Карта розташування: Україна
Токи
Токи
Токи. Карта розташування: Тернопільська область
Токи
Токи
Мапа
Мапа

CMNS: Токи у Вікісховищі

Токи́ — село в Україні, у Скориківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Токівської сільської ради .

Населення — 970 особи станом на 2022 рік. Налічується приблизно 500 дворів. Межує із селами Воробіївка та Пальчинці. Розташоване на правому березі річки Збруч.

У селі є сірчані джерела.

Назва[ред. | ред. код]

В історичних джерелах 1741 року передмістя містечка Ожигівці (нині с. Ожигівці Волочиського району Хмельницької області), відомого з 1430 р., на якому були господарства-токи і жили люди, вперше згадується як село Токи у презенті князя Михайла Корибута Вишнівецького на призначення священика до місцевого храму Преображення.

Символіка[ред. | ред. код]

Герб[ред. | ред. код]

Затверджений 20 березня 2006 р. рішенням №132 сесії сільської ради[2].

Автори — С.В.Ткачов, В.М.Напиткін.

На лазуровому полі на пониженій зеленій нитяній балці срібна мурована башта з відчиненою брамою і піднятим на двох ланцюгах мостом, супроводжувана угорі золотою шестикутною пробитою зіркою, над якою золотий десятираменний хрест на вигнутій дузі. У червоних бічниках золотом та сріблом візерунок токівського килима. Щит обрамований декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною.

На історичній печатці селища (1894 р.) вміщено типовий для тогочасної емблематики громад Галичини символ: зображення косаря, що несе на плечі косу. Довкола напис: «ЗВЕРХНÔСТЬ ГРОМАДСКА ТОКИ»[3].

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.

За першим поділом Речі Посполитої у 1772 році, коли галицькі землі відійшли до Австрійської імперії, східним кордоном якої став Збруч, Токи відійшли до неї, а Ожигівці, у дев'яностих роках XVIII століття, увійшли до складу Російської імперії.

Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Сільський господар», «Союз українок», «Каменярі», Братство тверезості та кооператива.

На початок 20 ст. село — осередок килимарства.

1944 р. у Токах розміщувався штаб 1-го Українського фронту; відбулася нарада письменників-фронтовиків.

Релігія[ред. | ред. код]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Замок (1570-ті рр.)
Церква Преображення Господнього (1907 р.)

Збереглися залишки Токівського замку князів Збаразьких і Вишнівецьких (побудований 1570-ті).

Споруджено сонячний годинник (1907, мурований), пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970), Т. Шевченку (1991), насипано символічну могилу Борцям за волю України (2002, відновл.).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ 1-3 ступ., Будинок культури, бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, геріатричний відділ. тер. центру соц. обслугов. пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян (від 1999), дошкільний заклад, відділення зв'язку, аптека, торгові заклади.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Перебували[ред. | ред. код]

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ
  2. Українська геральдика
  3. ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 178. - Опис 2. - Спр. 432. - Арк. 21.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]