Качала Степан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Отець Стефан Качала

Степа́н (Стефа́н) Теодо́рович Кача́ла (* травень 1815, містечко Фірлеїв, від 1948 р. — c. Липівка Рогатинського району Івано-Франківської області  — 10 листопада 1888) — руський галицький греко-католицький священик, з 1861 до смерті — посол до Галицького сейму; посол до Австрійського райхсрату (1861–1879). Член-засновник Товариства ім. Шевченка, Народного Дому, товариства «Просвіта», Народної Ради, "Руського товариства педагогічного", політичний і громадський діяч, народовець, публіцист, великий покровитель української літератури.
Дід Кирила Студинського, прадід Романа Слюзара (по матері).

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Народився в багатодітній родині Теодора та Євдокії Качалів. Навчався у місцевій парохіяльній школі, відтак — у Бережанській гімназії.

Закінчив Львівську духовну семінарію, яка в ті часи перебувала під впливом ідей Маркіяна Шашкевича і організованої ним "Руської Трійці". Висвятився 1842 р. Незмінний парох с. Шельпаки (нині Підволочиського району Тернопільської обл.), з перервами обіймав посаду Збаразького декана УГКЦ.

З 1848 року відіграє помітну роль у громадському та політичному житті Галичини. Степан Качала разом із Миколою Устяновичем та Володимиром Терлецьким розробили перший тимчасовий статут "Просвіти", який згодом удосконалили. Він і Юліян Лаврівський — єдині авторитетні політики старшого покоління, які в 1860-х роках підтримали народовців, що надало цьому рухові необхідного мінімуму авторитету (перші народовці були виключно молоді студенти та семінаристи).

Журналіст, історик, ідеолог народовства, автор численних публікацій та історичних праць. щедрий меценат, значну частину своїх статків заповів громадським установам народовців. За політичними переконаннями був федералістом, підтримував польські ідеї про розширення автономії Галичини. Через підтримку до польських урядових ініціатив він не ввійшов до складу фракції «Руський клуб» у Галицькому сеймі 1870 року, оскільки більшість там становили москвофіли. Був добрим промовцем, у Сеймі виступав нечасто, але ефектно.

На виборах до Райхсрату 1873 року поляки підтримали його кандидатуру в окрузі Тарнів — Бохня (Західна Галичина). Здобувши мандат, увійшов до складу фракції «Польське коло».

Палкий оборонець прав українського населення Галичини.

Помер Степан Качала 29 жовтня 1888-го на 73-му році життя і на 46-му священства. На похорон видатного діяча прийшли відомі громадські діячі та політики Юліан Романчук, Кость Левицький, Антін Горбачовський, Кирило Трильовський. Перед смертю він заповів чималі суми "Просвіті", газеті "Діло", "Руському товариству педагогічному". Поховали його в с. Шельпаки.

Праці[ред.ред. код]

  • «Що нас губить а що нам помочи може» (1869). В ній:
« дуже доступно роз’яснював, що “губить нас” пияцтво, темнота, невміння організуватися, щоб заробити й ощадливо витрачати гроші. За позитивний приклад… взяв євреїв, котрі “не п’ють”, вміло торгують, вчать своїх дітей.  »

[1]

  • «Polityka Polaków względem Rusi» (Політика поляків з точки зору Русі.— Львів, 1879). 1886 року в Тернополі цю брошуру видано українською мовою під назвою «Коротка історія Руси». В ній остаточно розчарувався у співпраці з польськими шовіністами та розкритикував їх.

Вшанування[ред.ред. код]

Пам'ятна дошка, колишня бурса, Тернопіль, Качали, 9

Примітки[ред.ред. код]

  1. Жиди чи євреї? Текст галицького мовознавця та історика 1996 року
  2. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… С. 135.

Джерела[ред.ред. код]