Московский комсомолец

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Юношеская правда)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Московский комсомолец

Перша сторінка газети
Країна  Росія
Тип Щоденна газета
Тема політика, новини
Мова Російська
Жанр інформація
Політична належність Незалежна
Місце публікації Росія[1]
Видавець ЗАТ «Редакція газети „Московський комсомолець“»
Формат А2
Засновано 1919
Власник Павло Гусєв
Головний редактор Павло Гусєв
Припинення публікацій 1931-1939; 1941-1945
Ціна 2 коп. (у СРСР); від 7 до 13 рублів (у Росії)
Головний офіс м. Москва, вул. 1905 року, б. 7/1
Наклад До 700 000 (суботній московський випуск)
Передплатний індекс
(Укрпошта) 		55061
ISSN 1562-1987
www.mk.ru
Нагороди
орден «Знак Пошани»
CMNS: Московский комсомолец у Вікісховищі

Московский комсомолец (МК, укр. Московський комсомолець) — російська пропагандистська газета, що поєднує стиль таблоїдів[2] з освітленням широкої панорами, провладний таблоїд[3]. Пропагує терористичну діяльність і українофобію. Заснована 11 грудня 1919 року. Виходить щоденно крім неділі[джерело?]. Розповсюджується у 83 суб'єктах Російської Федерації та інших державах[4]. Слоган газети і всього концерну: «Актуальність і достовірність — не гасло, а принцип існування».

Видання зареєстровано у Міністерстві друку та інформації Російської Федерації. Реєстраційний номер № 1 072.

Історія

[ред. | ред. код]

Газета заснована 11 грудня 1919 року. Початкова назва газети «Юний комунар». Видання орієнтувалося на політично активну молодь. За кілька місяців від заснування газета була перейменована на «Юнацьку правду». У 1924 році після смерті Володимира Леніна газета отримала назву «Молодий Ленінець»[5]. З вересня 1929 року газета має сучасну назву.

З 1931 по 1939 рік газета не видавалася. Лише у 1940 році видання відновило випуск, але не надовго. З початком бойових дій Другої світової війни на території СРСР, з серпня 1940 року газета знову припинила виходити. 2 жовтня 1945 року газета відновила випуск і не припиняла виходити по сьогодні.

За часи СРСР об'єм газети варіювався від 4 до 8 шпальт формату А2. Газета виходила лише у чорно-білому варіанті. До вересня 1991 року газета вважалася друкованим органом Московського обласного та міського комітетів ВЛКСМ[5]. На початку 90-их розглядався варіант перейменування газети на Московський кур'єр[6].

Наприкінці 70-х і початку 80-х років XX століття в «Московському комсомольці» публікувалися матеріали, присвячені напівзабороненим в ту пору тематикам (неформальні молодіжні рухи , рок-музика, західний кінематограф тощо). Популярна була «Звукова доріжка» (відома також як ZD Awards) — музична рубрика в газеті, надалі — щомісячний чарт під егідою газети, а також щорічна премія в галузі популярної музики за підсумками цього хіт-параду. Перший випуск «Звукової доріжки» датований осінню 1975 року. Рубрика інформувала аудиторію про радянських виконавців і зірок естради (як правило, з соціалістичних країн). У 1977 році читачі вперше отримали можливість висловлювати свої уподобання в письмовому вигляді. На основі опитувань аудиторії був складений і опублікований перший «Музичний парад» (згодом перейменований у «Хіт-парад „Звукової доріжки“»).

Журналісти рубрики брали участь у багатьох помітних проектах шоу-бізнесу і були іноді їх організаторами. У 1987 році Кріс Кельмі зібрав 27 музикантів і одного журналіста (тодішнього ведучого «Звукової доріжки» Євгена Федорова) для спільного запису пісні «Замикаючи коло». Серед музикантів — кумири того періоду Андрій Макаревич, Олександр Градський, Анатолій Альошин, Костянтин Нікольський, Марина Капуро, Валерій Сюткін, Жанна Агузарова, Олександр Кутіков, Володимир Пресняков та багато інших.

Саме на сторінках цього видання вперше друковано були відтворені багато популярних ідіом, наприклад, «четверта влада».

Під час серпневого путчу 1991 року у Москві відбувся конфлікт редакції газети з засновниками (міським та обласним комітетами ВЛКСМ). Газета пройшла перереєстрацію. Відтоді засновником є ЗАТ «Редакція газети „Московський комсомолець“», одноосібним власником якого є головний редактор газети Павло Гусєв[5][7] — в минулому випускник Російського державного геологорозвідувального університету імені Серго Орджонікідзе і комсомольський працівник[2].

З 1 жовтня 2009 року газета виходить у повнокольоровому форматі.

Оцінки

[ред. | ред. код]

Численні оглядачі характеризували газету як таблоїд[8] [3] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 1562-1987
  2. ↑ а б Журналистское расследование: История метода и современная практика / Под общ. ред. А.Д. Константинова. — СПб.: «Издательский Дом "Нева"»; М.: «ОЛМА-ПРЕСС», 2003. — 480с. ISBN 5-7654-2433-3 ISBN 5-224-03951-7 (стор.: 137)
  3. ↑ а б Андрій Кондратьєв, Служба моніторингу ВВС. Якою буде «ера Трампа»? — огляд британської преси [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] 12 листопада 2016 www.bbc.com
  4. ↑ Московский комсомолец в Египте. SVR Group. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 30 вересня 2013.
  5. ↑ а б в Газета «Московский комсомолец». Справка. РИА Новости [Архівовано 20 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ Исполняется 90 лет одной из самых заметных и неоднозначных российских газет — «Московскому комсомольцу». Телекомпания НТВ [Архівовано 16 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ Хозяин слова. Журнал «Итоги» [Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  8. ↑ Заборонені посади для жінок у Росії [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.] 19 Квітень 2016 www.radiosvoboda.org
  9. ↑ Чарльз Мэйнс «Трампомания» в России подходит к концу [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.] 27 Февраля, 2017 www.golos-ameriki.ru
  10. ↑ Анна Захарова Росія та Україна схрестили зброю на музичному фронті — ІноЗМІ [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] 16:24, 16 Травень 2016 р.
  11. ↑ Настольная газета Путина «нашла улику» для украинского следа в деле Немцова [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.] Среда, 08 апреля 2015 apostrophe.ua
  12. ↑ Как победа Украины на Евровидении вызвала волну негодования в России, — DIE WELT [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.] 16.05.16 daily.com.ua
  13. ↑ «Он убьет нас или сделает сильнее» — как европейские и российские СМИ писали о Brexit [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.] «Европейская правда» Пятница, 29 июля 2016
  14. ↑ Оливер Буллоу Самый близкий союзник Путина — и его главная проблема [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.] Thursday 24 September 2015 14.53 BST www.theguardian.com
  15. ↑ Павел Каныгин. Военный спецкор «Новой газеты» Павел Каныгин подвел итоги войны в Донбассе [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.] 22:55 05 ноября 2015 www.novayagazeta.ru
  16. ↑ Юрий Богомолов Журналистика под фанеру: В убожестве нынешних СМИ виновата не только власть [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.] 24.11.2005 Ежедневный аналитический журнал GlobalRus.ru
  17. ↑ Моготекс поддержал защиту своих прав в системе государственного заказа России [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.] 1 ноября 2012. ОАО «Моготекс», Республика Беларусь
  18. ↑ Журналистское расследование: История метода и современная практика / Под общ. ред. А. Д. Константинова. — СПб.: «Издательский Дом „Нева“»; М.: «ОЛМА-ПРЕСС», 2003. — 480с. ISBN 5-7654-2433-3 ISBN 5-224-03951-7 (стор.: 137)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Московский_комсомолец&oldid=37727628#Історія