Яан Соотс

Яан Соотс Jaan Soots
Підполковник Генерал-майор ( Естонія)
Яан Соотс (1920)
Загальна інформація
Народження	12 березня 1880(1880-03-12) Хельме, Вальгамаа, Естонія
Смерть	6 лютого 1942(1942-02-06) (61 рік) Усольє, Пермська область, Росія
Громадянство	Естонія
Alma Mater	Віленське військове училищеd
Військова служба
Війни / битви	Перша світова війна
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Хрест Свободи 1 класу 1 ступеня Кавалер ордена Орлиного хреста 1 класу (Естонія) Кавалер ордена Естонського Червоного Хреста 1 класу 2 ступеня Кавалер ордена Естонського Червоного Хреста 3 класу Кавалер Військового ордена Лачплесіса Великий Хрест ордена Білої Троянди із зіркою Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест) Командор ордена Почесного легіону Медаль «В пам'ять Визвольної війни» (Естонія)
Яан Соотс у Вікісховищі

Яан Соотс (ест. Jaan Soots; 12 березня 1880, волость Хельме, Валкський повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія, нині — Вальгамаа, Естонія — 6 лютого 1942, Усольє, Пермська область, Росія) — естонський військовий і державний діяч, генерал-майор (1919).

Життєпис

Яан Соотс в часі служби в РІА

Головне командування естонської армії в 1920 році, зліва вгорі: генерал-майор Ернест Пиддер, доктор Артур Лоссманн, генерал-майор Олександр Тиніссон, полковник Карл Партс, полковник Віктор Пускар, полковник Яан Рінк. Зліва внизу: генерал-майор Андрес Ларка, генерал-майор Яан Соотс, головнокомандувач генерал-лейтенант Йохан Лайдонер, адмірал Йоган Пітка та полковник Рудольф Рейман

Народився на хуторі Кюті (на території сучасної волості Хельме повіту Валгамаа в Естонії) у волості Хельме Валкського повіту Ліфляндської губернії.

Закінчив Віленське піхотне юнкерське училище (1904), Миколаївську академію Генерального штабу (1913).

Служив офіцером у російській армії, брав участь у російсько-японській війні, працював у Генеральному штабі.

Учасник Першої світової війни. На грудень 1915 — ст. ад'ютант штабу 12-ї кавалерійської дивізії.

Підполковник (1916). Офіцер для доручень штабу 12-ї армії (1916). З 27 листопада 1916 — штаб-офіцер для доручень від. ген-квартирмейстера штабу 11-ї армії.

У 1917 — член Головного комітету «Союзу офіцерів армії і флоту», підтримав «корнилівський виступ», був заарештований і запроторений в Бихівську в'язницю. Після жовтня 1917 повернувся на батьківщину в Естонію.

З 1918 служив в естонській армії, брав участь у Визвольній війні: начальник оперативного штабу, з 24 лютого 1919 — начальник штабу Верховного головнокомандувача. Учасник Тартуського мирного договору 1920, в тому ж році вийшов у відставку.

Нагороджений Хрестом Свободи першого розряду першого ступеня — за військові заслуги.

У 1921-1923, 1924-1927 — військовий міністр. Був членом Аграрної партії. Член Рійгікогу (парламенту) першого — шостого скликань. У 1934-1939 — мер Таллінна. У 1935-1938 — член Державної економічної ради, з 1938 — член Державної ради оборони. Голова Комітету історії Визвольної війни.

У 1940 під час окупації балтійських держав Совєцьким Союзом заарештований НКВД СССР, доведений до смерті у концтаборі.

Література

• Kindral J. Soots asus linnapea kohale. Kaja, 3. mai 1934, nr 102, lk 3.
• Eesti mitmekülgseim mees. Päevaleht, 11. märts 1940, nr 68, lk 5.
• Ajakiri Sõdur 1919, nr 51, lk 1
• Võitleja mitmel rindel. Rahvaleht, 9. märts.1940, nr 59.
• Jaak Pihlak, Mulkide Seltsi esimene vanem kindralmajor Jaan Soots Mulkide almanahh 2004, nr 14, lk 26–27
• Mati Õun, Eesti Vabariigi kindralid ja admiralid. Tammiskilp. Tallinn, 2001, lk108
• Jaak Pihlak, «Helme kihelkond ja Vabaduse Risti vennad» Viljandi Muuseumi aastaraamat, 2007, lk 295—298

Бібліографія

• Естонський біографічний словник. Таллінн, 2002.

Посилання

• Біографічна довідка

Попередник:	Військовий міністр Естонії 25 січня 1921 - 2 серпня 1923	Наступник:
Антс Піїп		Адо Андеркопп

Попередник:	Військовий міністр Естонії 16 грудня 1924 - 3 березня 1927	Наступник:
Ганс Курвітс		Ніколай Рєек