Йохан Лайдонер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоган Лайдонер
ест. Johan Laidoner
Johan Laidoner.jpg
Народження 12 лютого 1884(1884-02-12)
волость Війратсі, повіт Вільяндімаа, Естонія
Смерть 13 березня 1953(1953-03-13) (69 років)
м. Володимир-на-Клязьмі, Росія
Поховання Q19691959?
Країна Естонія Естонія
Освіта Академія Генерального штабу
Партія Farmers' Assembliesd
Член Академія наук Естонії
Звання генерал
Командування Збройні сили Естонії
Війни / битви Війна за незалежність Естонії
Автограф Johan Laidoneri autogramm.png
Нагороди
Хрест Свободи 1 класу 1 ступеня
Хрест Свободи 3 класу 1 ступеня
Кавалер ордена Орлиного хреста 1 класу (Естонія)
Кавалер ордена Естонського Червоного Хреста 1 класу
Пам'ятний знак Естонського Червоного Хреста
Орден Білої зірки на стрічці (Естонія)
Медаль «В пам'ять Визвольної війни»
Кавалер Військового ордена Лачплесіса
Кавалер Великого хреста ордена Трьох зірок
Virtuti Militari (Срібний Хрест)
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Білого орла (Польща, 1921-1939)
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
Великий Хрест ордена Білої Троянди із зіркою
Командорський Хрест I класу ордена Білої Троянди
Командор ордена Почесного легіону
Офіцер ордена Почесного легіону
SWE Royal Order of the Sword - Commander 1st Class BAR.png
Німецький Олімпійський знак 1-го класу
Орден Вітовта Великого
Орден Святого Станіслава 2 ступеня з мечами
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Георгіївська зброя
Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом
Орден Святої Анни 2 ступеня з мечами
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»
CMNS: Йохан Лайдонер у Вікісховищі

Йоган Лайдонер (ест. Johan Laidoner, 12 лютого 1884, волость Війратсі, повіт Вільяндімаа, Естонія — 13 березня 1953, м. Володимир-на-Клязьмі, Росія) — головнокомандувач Естонської армії під час війни за незалежність.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився на хуторі Раба (ест. Raba) у волості Війратсі повіту Вільяндімаа. Був найстаршою дитиною в сім'ї Яака Лайдонера (1854—1911) і Марі Саарсен (1851—1938) — дочки господаря хутору Раба.

В Російській армії[ред. | ред. код]

У 1901—1902 служив у 110-му Камському піхотному полку в Каунасі. У 1905 році закінчив Віленське піхотне юнкерське училище. Служив у 13-му лейб-гренадерському Ериванському полку. З 9 серпня 1908 поручик, через 4 роки — штабс-капітан.

У 1912 році закінчив Миколаївську академію генерального штабу по першому розряду. Командував ротою 1-го Кавказького стрілецького полку.

Учасник Першої світової війни. Нагороджений Георгіївською зброєю 4 липня 1915. Ад'ютант штабу 21-ї піхотної дивізії. Згодом заступник начальника відділу розвідки в штабі Західного фронту, підполковник (з 15 серпня 1916).

Головнокомандувач Естонської армії[ред. | ред. код]

Після Лютневої революції Тимчасовий уряд почав формувати національні частини. Лайдонер очолив Естонську дивізію, яка формувалася з естонців. Після відходу німців з Північної Прибалтики — Головнокомандувач естонської армії у війні за незалежність.

Естонські дивізії брали участь у наступі Північно-Західної армії генерала Юденича на Петроград. 20 січня 1919 Лайдонеру присвоєно звання генерал-майора, а через рік — генерал-лейтенанта.

У відставці[ред. | ред. код]

У 1920 році вийшов у відставку. Депутат державної ради Естонії. Очолював комісію Ліги Націй по вирішенню турецько-іракської територіальної суперечки.

У грудні 1924 року керував придушенням інспірованого агентами Комінтерну повстання. З 1925 року у відставці.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

12 березня 1934 Лайдонер разом з Костянтином Пятсом, колишнім прем'єр-міністром Естонії, встановили військову владу, було введено надзвичайний стан. Пятс був оголошений Державним Протектором Естонії (Riigihoidja), а Лайдонер знову призначений Головнокомандувачем Естонської армії. Усі політичні партії були заборонені, введена цензура преси. Своїми діями Пятс і Лайдонер не допустили перемоги на виборах націоналістичного руху вапсів (ветеранів Визвольної війни).

Арешт та загибель[ред. | ред. код]

Після окупації Естонії Радянським Союзом заарештований і депортований до Пензи в кінці липня 1940 року.

26 липня 1941 заарештований органами НКВС. Перебував у Кіровській в'язниці (слідство тривало до березня 1942, після чого було припинено «до отримання особливого розпорядження»).

У 1945—1952 роках перебував в Іванівській в'язниці; в лютому 1952 року слідство відновлене; 16 квітня 1952 засуджений особливою нарадою до 25 років тюремного ув'язнення з конфіскацією майна за «активну контрреволюційну і антирадянську діяльність». 30 квітня 1952 переведений до Владимирського централу, де помер 13 березня 1953 року.

Похований разом з померлим у тій же в'язниці представником керівництва польського Опору Яном Станіславом Янковським у безіменній могилі на Князь-Володимирському кладовищі, біля тюремної огорожі. Точне місце поховання Йохана Лайдонера невідоме; меморіальна дошка встановлена на воротах кладовища у Владимирі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Російська імперія[ред. | ред. код]

Естонія[ред. | ред. код]

Латвія[ред. | ред. код]

Польща[ред. | ред. код]

Інші країни[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]