Струхманчук Яків Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Яків Струхманчук)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струхманчук Яків Михайлович
Struhmanchuk Iakiv.jpg
Народження 10 серпня 1884(1884-08-10)
Росохуватець
Смерть 2 грудня 1937(1937-12-02) (53 роки)
  Соловки
Національність українець
Громадянство Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Жанр графіка, карикатура, портрет
Навчання Краківська академія мистецтв, Паризька академія мистецтв
Діяльність карикатурист

Струхманчук Яків Михайлович у Вікісховищі?

Я́ків Миха́йлович Струхманчу́к (10 серпня 1884, Росохуватець, нині Козівського району Тернопільської області — 2 грудня 1937, Соловки, Росія) — український графік, карикатурист і портретист.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селі Росохуватець, нині Козівського району Тернопільської області. Батьки помітили хист хлопчика до малювання і віддали на навчання в Бережанську гімназію. Потому навчався у Львівській державній гімназії.

Припускають, що його першим учителем був Іван Труш. У 1903—1908 роках студіював у Краківській академії мистецтв (клас Теодора Аксентовича), а в 1909—1912, отримавши стипендію від митрополита Андрея Шептицького — у Паризькій.

Співробітник сатирично-гумористичних львівських журналів «Зеркало», «Жало» та інших.

Ілюстрації

У часі Першої світової війни Яків Струхманчук — старшина Легіону Січових Стрільців. За хоробрість на австрійсько-російському фронті в Карпатах у 1915 році отримав медаль.

Під час Визвольних змагань — ад'ютант Командувача УГА генерала Мирона Тарнавського.

Після переведення Першої бригади Червоної УГА до Умані, Яків Струхманчук організовує роботу гарнізонного клубу і малює серію портретів акторів Київського драмтеатру Леся Курбаса у ролях: дружини Курбаса — Валентини Чистякової (поема «Гайдамаки» Шевченка), матері Курбаса — Ванди Яновичевої («Гайдамаки»), Любові Гаккебуш («Макбет» Шекспіра, «Гріх» Винниченка), Володимира Калина («Макбет») та інших.

Від 1924 у Києві. Член літературно-мистецької групи «Західна Україна» і співробітник її однойменного органу. Виконав портрети й шаржі письменників цієї групи (Василя Атаманюка, Дмитра Загула, Мелетія Кічури, Михайла Козоріса, Миколи Марфієвича, Агати Турчинської та інших).

Яків Струхманчук — автор статей на мистецькі теми в «Ділі» (1909—1912) і в журналі «Світ» (1926—1929), спогадів (у збірнику «Західна Україна») та інших.

У 1921—1924 роках працював завучем Вищих педагогічних курсів ім. Т. Шевченка в Тальному.

У 1920-х роках брав участь у кількох мистецьких виставках, зокрема, в Першій Всеукраїнській художній виставці (1927). Був науковим працівником, а згодом заступником директора Українського історичного музею ім. Т. Шевченка.

Арешт і загибель[ред. | ред. код]

Репресований і загинув за постишевщини. Розстріляний за вироком трійки НКВС Карельської АРСР від 20 листопада 1933 року[1].

У 1964 році за клопотанням академіка Миколи Бажана художника реабілітовано «за відсутністю складу злочину».

Пам'ять[ред. | ред. код]

На початку 1990-х років у рідному селі Якову Струхманчуку споруджено пам'ятник, а згодом[коли?] на його честь перейменували і саму вулицю.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Якель Роман. Талант, знищений кулею // Дзеркало тижня. — 2004. — № 32.

Джерела[ред. | ред. код]