Ярлик (грамота)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ярли́к (від тюркського ярл-ек — наказ, веління) — грамота від сеньйора підлеглому, якою визнаються права підлеглого на володіння його підконтрольною територією. Отримання грамоти встановлює між надавачем і отримувачем стосунки «господар — слуга».

Перші використання ярликів (кит. 冊封) відомі у Китаї в епоху династії Цинь (1ст. до Р. Х.). Надавалися китайським імператором як грамоти для залежних правителів іноземних країн. Надання грамоти підлеглому означало визнання Китаєм його права владарювати у його землі, гарантії військової допомоги і дозвіл на торгівлю з «цивілізованим» світом — тобто Китайською імперією. Обов'язком підлеглого (короля, князя, правителя чи вождя) були визнання васальної залежності від Китаю та сплата данини.

Роздача ярликів і встановлення системи залежностей, яка гарантувала домінування Китайської цивілізації і спокій в Азії, набули особливого розвитку в епоху Тан (8-9 ст.). Серед країн і народів, задіяних китайською імперією у «ситему ярликів», були держави Корейського півострова (Сілла, Корьо, Чосон), держави Індокитаю (сучасні В'єтнам і Таїланд), Японія, королівство Рюкю, держави Монголії, Уйгурії та Тібету, а також руські князівства після завоювання монголами.

В Імперії Монголів, Золотій орді і ханатах, що постали після її розпаду (Кримський та інші), ярлики були грамотами ханів, дипломатичного або внутрішнього призначення, якими надавалося право на володіння, державами чи провінціями, що підлягали Орді. Відомі ханські ярлики для суздальських, потім московських князів на князювання; збереглися ярлики для київських митрополитів (що резидували тоді в Москві), якими хани визнавали церковний імунітет. Ярлик визначав також обсяг компетенцій правителів. 13 — 15 ст. ярлики окреслювали політичний лад, адміністративно-територіальний устрій, норми права, види та порядок феодальної залежності, податки тощо.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]