Перейти до вмісту

Яструб малий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Малий яструб
Період існування: 2.58–дотепер
Самець
Front view of bird of prey with barred underparts, yellow eyes and hooked bill
Самка
Біологічна класифікація редагувати
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Яструбоподібні (Accipitriformes)
Родина: Яструбові (Accipitridae)
Рід: Яструб (Accipiter)
Вид:
Малий яструб (A. nisus)
Біноміальна назва
Accipiter nisus
Підвиди

A. n. granti
A. n. melaschistos
A. n. nisosimilis
A. n. nisus
A. n. punicus
A. n. wolterstorffi

Ареал A. nisus      гніздування      осіле проживання      зимування      перелітний
Синоніми
  • Falco nisus Linnaeus, 1758

Яструб малий[2] (Accipiter nisus) — вид невеликих хижих птахів родини яструбових (Accipitridae). В Україні гніздовий, мігруючий, зимуючий вид.

Цей вид мешкає переважно в лісових місцевостях і поширений практично по всій Євразії. Його здобиччю є птахи малої та середньої величини.

Accipiter nisus
Яструб-перепелятник розриває шпака. Абердіншир, Шотландія.

Назви

[ред. | ред. код]

Яструб малий має також інші синонімічні назви:

  • яструб гороб'ятник[3];
  • перепелятник, гороб'ятник[4];
  • крогулець[5].

Зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]

За виглядом подібний до великого яструба, проте значно менший (самець — із свійського голуба, самка — приблизно з сіру ворону). Маса тіла 150—300 г, довжина — 28—38 см, розмах крил 60—75 см. Самець зверху темно-сизий; лоб буруватий; над оком нерідко буває білувата «брова»; на потилиці нечітка біла пляма; горло сірувато-біле; щоки руді; низ сірувато-білий або рудуватий, з рудими або бурими поперечними смугами; боки тулуба руді; махові пера зі споду білуваті, з темною поперечною смугастістю; на хвості 4—5 темних смуг; дзьоб темно-сірий; восковиця і ноги жовті; райдужна оболонка ока жовтогаряча.

У дорослої самки білі «брови» часто з'єднуються з білуватою плямою на потилиці; низ білий, з поперечною темно-бурою смугастістю. Молодий птах подібний до дорослої самки, але пера верху і покривні пера вух бурі, зі світлою облямівкою; на волі краплеподібні плями; на решті низу широкі рудувато-бурі поперечні смуги; райдужна оболонка ока жовта[6].

Чисельність

[ред. | ред. код]

Чисельність в Європі оцінена в 340—450 тис. пар, в Україні — 4,5—7,6 тис. пар[7]. Унаслідок застосування пестицидів у середині 20 століття чисельність малих яструбів досягла історичного мінімуму, проте з тих пір його популяція частково відновилася.

Особливості біології

[ред. | ред. код]

Звичайний осілий вид. Полює в лісах, на відкритих просторах, часто на території населених пунктів, зокрема у великих містах. Гніздиться в лісових масивах, байрачних лісах, рідколіссі, лісосмугах, парках. Раціон складається майже повністю з невеликих птахів. Дуже рідко охоплює дрібних ссавців і комах[8].

Гніздова біологія

[ред. | ред. код]
Яйця малого яструба
Яйця Accipiter nisus punicus (Тулузький музей)

Більшість гнізд яструба малого розташовується на доволі молодих хвойних, рідше листяних деревах, висотою 10-18 м, в середньому 12 м. Гніздо зазвичай знаходять на висоті 3—15 м, у середньому 5 м. Гніздо пухке, зроблене з тонких гілочок, часто з травою. Розмір гнізда: діаметр 30—50 см, висота 10—35 см, діаметр лотка 20—40 см, глибина лотка 5—15 см. Від гнізд інших дрібних яструбів відрізняється відсутністю вистилки зі свіжого листя і хвої та відсутністю зелених гілок на гнізді.

У кладці — 3—7, найчастіше 4—6 яєць. Забарвлення яєць біле з плямами та крапками від світло-бурого до червоно-бурого кольору. Розміри яєць 37—43×30—33 мм. Інкубація триває 32 доби. Пташенята вилуплюються наприкінці червня — на початку липня. Здатність до польоту молоді птахи набувають у першій половині серпня.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International. (2021). Accipiter nisus. IUCN Red List of Threatened Species. 2021: e.T22695624A199751254. doi:10.2305/IUCN.UK.2021-3.RLTS.T22695624A199751254.en.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Словник зоологічної номенклатури. Ч. 1: Назви птахів: Проект / Уклад. М. Шарлемань. Матеріали до української природничої термінології та номенклатури. — К. : ДВУ, 1927. — Т. 6. — Вип. 1. — С..
  4. Кононенко О. Українська міфологія та культурна спадщина. — Х. : Фоліо, 2011. — С. 56. ISBN 978-966-03-7905-3.
  5. Крогулець — родинна місцевість Богдана Лепкого // Гусятинщина туристична. — С. 15.
  6. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — ISBN 966-7710-22-X.
  7. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK : BirdLife International, 2004. — P.. — (BirdLife Conservation Series No. 12). (англ.)
  8. Матвійчук О. А., Пірхал А. Б., Відуєцький А. В. Птахи Вінниччини. — Вінниця, 2017. — ISBN 978-966-924-582-3.

Література

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]