128 біт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з 128-біт)
Jump to navigation Jump to search

128 біт — у комп'ютерній техніці означення структури даних, розмір яких у пам'яті ЕОМ дорівнює 128 елементарним коміркам. Це можуть бути цілі числа (Integer), вказівники на адресу в пам'яті (Memory address pointer).

128 біт також можна застосувати для означення архітектури мікропроцесорів. Станом на першу половину 2011 року не існувало процесорів загального призначення, здатних оперувати 128-бітними цілими числами (англ. integer) або адресами, хоча деякі процесори могли працювати зі 128-бітними даними. Мейнфрейми IBM System/370 можуть розглядатись як перші 128-бітні комп'ютери. Вони використовували 128-бітні регістри з плаваючою комою. Сучасніші CPU отримали набір процесорних інструкцій SIMD (SSE, AltiVec та ін.), в яких було використано 128-бітні векторні регістри для зберігання декількох чисел з меншою розрядністю (наприклад, чотири 32-бітних числа з плаваючою комою). Завдяки цьому одна процесорна інструкція може паралельно маніпулювати усіма цими значеннями. Таким чином, ці процесори — це 128-бітні процесори в тому сенсі, що вони мають 128-бітні регістри, але вони не виконують операції над окремими 128-бітними числами.

Використання[ред.ред. код]

  • Відкрита архітектура процесорів RISC-V визначена для розрядності даних 32, 64 і 128 біт
  • Універсальні ідентифікатори UUID мають ширину 128 біт
  • Розрядність адреси у протоколі IPv6 також дорівнює 128
  • Віртуальний набір команд системи IBM System i (раніше називався AS/400) визначає, що ширина всіх вказівників дорівнює 128 біт