16-й піхотний полк (Австро-Угорщина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
16-й Угорський (хорватський) вараждинський піхотний полк «Барона фон Гісла»
Каппен 16-го піхотного полку
На службі 17031918
Країна  Священна Римська імперія
Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Вид Сухопутні війська
Тип піхота
Гарнізон/Штаб Б'єловар
Оборонець Генерал кавалерії Артур Гісль фон Гіслінген
Кольори          
Річниці 23 липня, річниця битви під Соні (1848)
Війни/битви Наполеонівські війни,
Австро-італійська війна (1848—1849),
Австро-прусська війна,
Перша світова війна
Почесні найменування Угорський, Хорватський, Вараждинський

16-й Угорський (хорватський) вараждинський піхотний полк «Барона фон Гісла» (нім. Ungarisches (kroatisches) Warasdiner Infanterieregiment Nr. 16, 16 IR.) — піхотний полк Спільної армії Збройних сил Австро-Угорщини.

Історія[ред. | ред. код]

Полк було створено в 1703 році.

1 січня 1872 р. 5-й піхотний Вараждинський прикордонний полк під командуванням полковника Прокопа Адлера та 6-й піхотний Вараждинський прикордонний полк під командуванням полковника Йоханна Василіо ввійшли в склад 16-го піхотного полку.

У 19121913 рр. полк мав назву 16-й Угорсько-хорватський вараждинський піхотний полк. До 1912 р. використовувалася назва 16-й Угорський (хорватський) піхотний полк.

Штаб–квартири: Лінц (1871), Б'єловар (1872, 1892—1901, 1908—1911), Столаць (1879—1880), Загреб (1901—1907), Відень (1912—1914). Округ поповнення: Сомбатгей (1871), Б'єловар (№ 16), на території 13-го армійського корпусу.[1]

Полкове свято відзначалося 23 липня, в річницю битви при Соні в 1848 р.

Бойовий шлях[ред. | ред. код]

В Першій світовій війні полк воював з росіянами в Галичині (1915). Брав участь у Горлицькій битві.

Склад[ред. | ред. код]

Національний склад (1914):

  • 97 % — хорвати, серби, сербо-хорвати;
  • 3 % — інші національності.[1]

Почесні шефи[ред. | ред. код]

  • 1848—1855: фельдмаршал Пітер Заніні;
  • 1855—1869: фельдмаршал Стефан Вільгельм фон Вернхардт;
  • 1870—1881: фельдмаршал Густав Вецлар фон Планкенштерн;
  • 1887—1905: фельдцейхмейстер Генріх Гісль фон Гіслінген;
  • 1913—1918: генерал кавалерії Артур Гісль фон Гіслінген.

Командування[ред. | ред. код]

  • ? –1871: полковник Генріх Гісль фон Гіслінген;
  • 1871—1873: полковник Петер Чикос фон Сессія;
  • ? –1895: полковник Вільгельм Пейєрле;
  • 1895—1900: полковник Карл Еш;
  • 1900—1903: полковник Карл Шмід;
  • 1903—1906: полковник Юліус Фанта;
  • 1906—1910: полковник Віктор фон Неван;
  • 1910—1914: полковник Мартін Верклян фон Пілар;
  • 1914: полковник Раймунд Будінер.[1]

Підпорядкування[ред. | ред. код]

В 1896 р. полк (без 2-го батальйону) входив до складу 13-ї піхотної бригади 7-ї піхотної дивізії. 2-й батальйон підпорядковувався 2-й гірській бригаді 18-ї піхотної дивізії та розміщувався Требинє, на території 15-го армійського корпусу.

З 1910 р. полк був у складі 72-ї піхотної бригади. 3-й батальйон входив до складу 3-ї гірської бригади 18-ї піхотної дивізії.

Протягом 19121914 рр. полк (без 4-го батальйону) входив до складу 98-ї стрілецької бригади 49-ї стрілецької дивізії, а 4-й батальйон підпорядковувався командиру 72-ї стрілецької бригади 36-ї стрілецької дивізії.

Однострій та символіка[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в k.u.k. Infanterieregimenter. www.mlorenz.at. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 24 квітня 2022.