Сомбатгей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Сомбатгей
Szombathely
HUN Szombathely COA.jpg
Герб
Основні дані
Країна Угорщина Угорщина
Медьє Ваш
Регіон Західне Задунав'я
Засноване 45 від Р.Х.
Населення 79 590
Площа 97,52 км²
Густота населення 821,92 осіб/км²
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Поштові індекси 9700
Телефонний код +36-94
Географічні координати 47°14′00″ пн. ш. 16°38′00″ сх. д. / 47.23333° пн. ш. 16.63333° сх. д. / 47.23333; 16.63333Координати: 47°14′00″ пн. ш. 16°38′00″ сх. д. / 47.23333° пн. ш. 16.63333° сх. д. / 47.23333; 16.63333
Місцева влада
Веб-сторінка szombathely.hu
Мапа
Сомбатгей (Угорщина)
Сомбатгей
Сомбатгей

Commons-logo.svg Сомбатгей у Вікісховищі

Со́мбатгей (угор. Szombathely, нім. Steinamanger, хорв. Sambotel, словен. Sombotel, словац. Kamenec) — місто на заході Угорщини, адміністративний центр медьє Ваш.

Головна площа в Сомбатгеї

Сомбатгей розташований приблизно за 220 кілометрів на захід від Будапешта і за 10 кілометрів на схід від кордону з Австрією.

Через місто проходить залізниця Будапешт — Секешфегервар — Сомбатгей — Грац. Час в дорозі на поїзді до Будапешта — близько 4 годин. Автошляхи ведуть з міста на південь у бік автобану Секешфегервар E66 — Грац і на північ у бік Шопрона і Відня. Через місто протікають дві невеликі річки — Перінті і Дьендьеш.

Історія[ред.ред. код]

Саварія, римське місто[ред.ред. код]

Вид зверху

Сомбатгей є найстарішим містом в Угорщині. Місто засноване в 45 н. е. під назвою Colonia Claudia Savariensum ("Колонія Клавдія з Саварія), і було столицею Паннонії Суперіор, провінції Римської імперії. Розташовувався Сомбатгей поруч з важливим «Бурштиновим шляхом».

Імператор Костянтин Великий(272—337) відвідав Саварію декілька разів. Місто було імператорською резиденцією, існувала громадська лазня і амфітеатр. Він припинив переслідування християн. Імператор реорганізував колонію і зробив Саварію столицею провінції Паннонія Прима. Це був час процвітання Саварії. Її населення зростало, будувалось багато будівель, театрів і храмів. На початку четвертого століття у цьому місті жив римський патрицій, прийняв християнство, і пізніше став відомий як Мартін Турський (316—397).

Храм Ізіди (поч. III ст)

Після смерті імператора Валентиніана I, гуни вторглися в Паннонію, а з силами Аттіли — Саварія була окупована між 441 і 445 роками. Кілька років по тому, у 458 році, місто було зруйноване землетрусом.

У 2008 році на території міста проводились розкопки і було виявлено залишки святині Мітри[1]

Провінції і єпархії Римської імперії у 400 р.

Місто в середні століття[ред.ред. код]

Місто залишалося населеним незважаючи на всі труднощі. Стіни міста були відновлені, багато нових будівель були побудовані з використанням каменів від зруйнованих римських будівель. Латинськомовне населення, хоча в основному пішло в Італію, та їх місце зайняли прибулі остготи і лангобарди, які змішалися з місцевим населенням.

У V—VIII століттях в місті з'явилися слов'яни і авари. У 795 році було розгромлено останніх франками (Карлом Великим), і місто перейшло під владу франків. Пізніше Саварія був захоплена Моравами, а близько 900 року місто було захоплене угорцями. У 1009 році Іштван I Святий включив Сомбатгей до складу недавно заснованого міста Дьйор.

Сомбатгей був зруйнований під час вторгнення в Європу від монголів, які в Угорщині з'явились між 1241 і 1242 роками. Однак місто швидко відбудовулося і в 1407 році отримало статус вільного королівського міста. У 1578 році Сомбатгей став столицею комітату Ваш[2].

Сомбатгей до 1900 року[ред.ред. код]

За часів оттоманської навали місто осаджувався турками двічі. Перший раз у 1664 році турки були змушені відступити після поразки, якої їм завдали австрійці під Сентготтхардом (див. Битва під Сентготтхардом). У 1683 році після поразки в битві під Віднем турки при відступі розграбували велике число міст, проте Сомбатгей і в цей раз врятували стіни фортеці.

Мир настав в Угорщині після того, як країна була звільнена від володарювання Османів, і припинився на початку вісімнадцятого століття, коли Ференц II Ракоці очолив революцію проти Габсбургів. На початку 1706 року місто знову потрапило під владу Габсбургів.

У червні 1710 року понад 2 тисяч жителів загинуло від чуми, а в травні 1716 року пожежа знищила більшу частину будівель міста. Лиха привели до сильного скорочення чисельності населення, що викликало приплив в Сомбатгей нових колоністів, головним чином, німців.

Місто почало процвітати знову. За підтримки Франца Зічі, єпископа Дьйор, була побудована гімназії в 1772 році. В 1777 році в місті була заснована Єпархія Сомбатгей за підтримки королеви Марії Терезії. Було знесено руїни замку і побудувано багато нових будівель, в тому числі кафедральний собор, єпископський палац і філософська школа, відкрита в 1793 році.

У 1809 році місто було окуповано Наполеоном і утримувалось ним протягом 110 днів. У 1813 році спалах холери призвів до численних жертв, а в 1817 році, дві третини Сомбатгея було знищено ще однією пожежею.

кафедральний собор, Сомбатгей

Під час революції 1848 року в районах, що знаходяться під контролем Габсбургів, Сомбатгей підтримує революцію проти династії. Не велось ніяких військових в області, і територія надалі регулювалась Габсбургами. Після австро-угорського компромісу у 1867 році — в місті знову почалось процвітання. В Залізничні прибув в 1865 році було споруджено залізницю, а в сімдесятих дев'ятнадцятого століття — Сомбатгей став важливим залізничним вузлом. З-за свого зростання, в 1885 році було приєднано сусідні міста O-Perint і Szentmárton.

У 1890-х років, коли Дьюла Ехен був мер, місто дуже розвивалось. В 1895—1902 було прокладено водопровід і каналізацію, дороги були вимощені твердим покриттям, побудовано трамвайну лінію. За чотири десятиліття населення збільшилось в чотири рази.

При наступному мері — Тобіасі Бреннері, процвітання продовжувалось. Було збудовано музей, монастирі, громадську лазню і громадські туалети, музичну школу, місто отримало симфонічний оркестр.

Сомбатгей в 20 і 21 століттях[ред.ред. код]

Перша світова війна перешкодила розвитку міста. Після Тріанонського договору Угорщина втратила багато своїх західних територій, і Сомбатгей, будучи тільки за 10 кілометрів від нового державного кордону, перестав бути центром Західної Угорщини.

Карл І (імператор Австро-Угорщини) пробував собі повернути престол Угорщини. Ця спроба була зустрінута з ентузіазмом в Сомбатгей, але зусилля, спрямовані на повернення до правління в Угорщині були марні. У міжвоєнний період почалася нова ера розвитку. Було розроблено новий план розвитку. Було відкрито нові школи між 1926 і 1929 роками, професійно-технічні училища, він побудував найбільшу сучасну лікарню в Задунайській області.

Під час Другої світової війни, як і більшість угорських міст Сомбатгей піддавався інтенсивним бомбардуванням. Собатхей бомбардувався через залізницю, місцевий аеродром тощо. Значна частина будівель міста була зруйнована, в тому числі кафедральний собор і будівля міської ради.

На 28 березня 1945 року, шоста танкова СС і 6-та армія були відтіснені через річки Раба 26-ю армією (СРСР) і Третім Українським фронтом. Радянськими військами Сомбатгей було захоплено 29 березня 1945.

У 1970-х роках місто було промислово розвиненене, було побудовано багато заводів. У 1980-х роках було побудовано багато будівель, в тому числі бібліотека, громадський критий басейн, картинна галерея. Пізніше, один з районів міста — «Йошкар-Ола» — був названий так на честь фіно-угорського міста республіки Марій Ел — м. Йошкар-Ола. У свою чергу, у Марійській столиці один з районів носить назву «Сомбатгей».

У 2006 році була завершена реконструкція головної площі в центрі міста, за фінансової допомоги з фондів ЄС.

Визначні пам'ятки і події[ред.ред. код]

  • Руїни римської Саварії. Залишки храму Ісіди (початок століття III) і ранньохристиянської базиліки (IV століття).
  • Кафедральний собор міста. Побудований наприкінці XVIII століття в стилі бароко.
  • Палац єпископа. Палац у стилі рококо збудований у XVIII столітті після того, як Сомбатгей став єпископською резиденцією.
  • Міська ратуша.
  • Будинок каноніка.
  • Церква св. Мартіна. За переказами, поставлена на місці народження св. Мартина Турського.
  • Церква св. Єлизавети.
  • Синагога.
  • Музей «Саварія». Представлені численні археологічні артефакти римської епохи.
  • Історичний фестиваль «Саваріа».
  • Міська водонапірна вежа.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Фотогалерея[ред.ред. код]

Нові головній площі

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]